ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-6077/10/1770
17 лютого 2011 року 11год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: представники не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військова частина А 2483, Військова частина А 1673
про визнання бездіяльності незаконною та стягнення заборгованості за службові відрядження, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 2483 та Військової частини А1673 про визнання бездіяльності незаконною та стягнення заборгованості за службові відрядження.
На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в період часу з 14.03.2006 року по 20.03.2008 року проходив військову службу у військовій частині А 2483 м. Мукачеве на посаді заступника командира батальйону. Так як вказана військова частина не мала відповідних рахунків, то на фінансовому забезпеченні позивач перебував у військовій частині А 1673 м. Мукачеве.
Як вказує позивач, за час проходження служби його неодноразово направляли у службові відрядження в інтересах військової частини А 2483, у зв'язку з чим, на момент переведення його в іншу військову частину у військової частини А 2483 утворилась заборгованість перед останнім по виплаті коштів за перебування у службових відрядженнях в розмірі 1923,07 грн. Вказана заборгованість позивачу не виплачена, на запит останнього командуванням військової частини А 2483 м. Мукачеве видано довідку, в якій зазначено, що частину заборгованості у сумі 988,23 грн. було списано з обліку, а заборгованість у сумі 934,84 грн. не була погашена у зв'язку із обмеженим фінансуванням.
Позивач вважає, що така невиплата порушує його Конституційні права та інтереси ґарантовані державою, просить: визнати бездіяльність командування військової частини А2483 щодо невиплати заборгованості за службові відрядження незаконною; визнати бездіяльність командування військової частини А 1673 щодо невиплати заборгованості за службові відрядження незаконною; визнати діяльність командування військової частини А1673 щодо незаконного списання з обліку суми заборгованості за перебування позивача у службових відрядженнях в розмірі 988,23 грн. - незаконною та зобов'язати командування військової частини А 1673 поставити вказану суму на облік до повного розрахунку з позивачем; стягнути з рахунку грошового забезпечення військової частини А1673 м. Мукачеве на користь позивача грошову заборгованість за службові відрядження в сумі 1923,07 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, просить позов задоволити повністю.
Відповідач заперечень на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши подані ним до суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю .
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 - проходить військову службу у військовій частині А 0796 м. Ковель Волинської області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідченням офіцера серії УК №НОМЕР_1 (а. с. 7-8).
З 14.03.2006р. по 20.03.2008р. позивач проходив військову службу у військовій частині А 2483 м. Мукачеве на посаді заступника командира батальйону, що підтверджується копією витягу з послужного списку позивача (а. с. 10).
За час проходження служби у військовій частині А 2483 м. Мукачеве на обліку військової частини за позивачем рахувалася заборгованість по оплаті відрядних витрат в сумі 1923,07 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №127 від 15.11.2010р. виданою командуванням військової частини А2438 (а. с. 9).
У вказаній довідці зазначається також про те, що згідно наказу командувача сухопутних військ Збройних сил України № 435 від 27.10.2010 року. Про списання кредиторської заборгованості військових частин А0508, А1807, А1673 строк позовної давності якої минув проведено списання з обліку заборгованості в сумі 5414,30 грн., з яких 988,23 грн. рахувалось за ОСОБА_1 (а. с. 11). Таким чином військова частина А2483 підтвердила факт перебування на обліку кредиторської заборгованості позивача в сумі 934,84 грн. (утворену шляхом вирахування із загальної заборгованості в сумі 1923,07 грн. заборгованості у сумі 988,23 грн. списаної згідно вищевказаного наказу), не погашення вказаної заборгованості командування військової частини пояснює обмеженим фінансуванням.
Відповідно до положень ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" зазначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони за погодженням з Міністерством фінансів України.
На виконання вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", Наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року №9 затверджено Інструкцію про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Наказу, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу.
Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Таким чином, бездіяльність відповідача, пов'язана з відмовою позивачу у відшкодуванні витрат на відрядження є протиправною, а витрати на службове відрядження відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу.
Непогашення заборгованості у зв'язку із обмеженим фінансуванням, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд вважає, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на це та враховуючи позовні вимоги викладені позивачем в позовній заяві, суд приходить до висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та застосування того способу захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність командування військової частини А 2483 та командування військової частини А 1673 щодо невиплати заборгованості за службові відрядження протиправною та стягнути з військової частини А 1673 м. Мукачево на користь позивача грошову заборгованість за службові відрядження в сумі 1923 грн. 07 коп.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 22,64 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.