Справа №  2-а-5266/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                                                                         м.  Коломия

Коломийський міськрайонний суд

                                                                       Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді              Хільчука І.І.,

секретаря                                              Олексюк Г.І.,

за участю позивача                              ОСОБА_1

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом  ОСОБА_1 до управління ДАІ УМВС в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

                          в с т а н о в и в :

        06 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, підтримуючи який пояснив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АТ № 244003 від 29.03.2011 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП України і накладено штраф у розмірі 255 грн., за те, що начебто він 29 березня 2011 року о 21год. 50хв. в м. Коломия по вул. Шухевича, керуючи автомобілем Хонда Сівік д.н. НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. “Проїзд без зупинки заборонено”.

З даною постановою не згідний, вважає її незаконною та необґрунтованою з наступних підстав. Оскільки, керуючи своїм автомобілем по вул. Шухевича, він під’їхав до перехрестя та зупинився перед дорожнім знаком 2.2. Згідно Правил дорожнього руху забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня – перед знаком. Враховуючи відсутність розмітки 1.12, він зупинився перед знаком 2.2. для подальшого руху ліворуч. Після повороту ліворуч його зупинив інспектор ДАІ, який повідомив, що позивач не зупинився на знак СТОП. Ігноруючи вимоги ст. 245 КУпАП, інспектор його пояснення та пояснення свідка, який знаходився у салоні його машини, не взяв до уваги, натомість свідками події було зазначено осіб, які на момент зупинки його автомобіля знаходилися в салоні патрульного автомобіля спиною до перехрестя, і не могли бачити факту проїзду ним перехрестя. Інспектор ДАІ знаходився не менше 10 м. по правій стороні проїзної частини, ліворуч від перехрестя, перед яким розташовано знак 2.2., а навпроти даного знаку ліворуч знаходиться споруда, яка обмежує візуальний огляд місця, де б мали зупинитися транспортні засоби. Тому з місця патрулювання неможливо чітко бачити те, чи зупиняються автомобілі на вимогу знаку. Також інспектором було допущено помилки при складанні постанови, так адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_1, а адміністративне стягнення накладено на Олега, вказано реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Оскільки, при розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність у його діях ознак правопорушення, то змушений був звернутися до суду з даним позовом.  Просить суд скасувати постанову  серії АТ № 244003 від 29.03.2011 року.   

Відповідач, будучи належно повідомленим судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд до відома не поклав, а тому суд вирішує спір за наявних доказів.

З’ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АТ № 244003 від 29.03.2011 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП України і накладено штраф у розмірі 255 грн., за те, що начебто він 29 березня 2011 року о 21год. 50хв. в м. Коломия по вул. Шухевича, керуючи автомобілем Хонда Сівік д.н. НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. “Проїзд без зупинки заборонено”.

Інших доказів вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні відповідач не надав.

Відповідно до вимог ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 29 березня 2011 року рухався із позивачем, в його автомобілі, по вул. Шухевича. Під’їхавши до перехрестя, ОСОБА_1 зупинився перед дорожнім знаком 2.2. “Проїзд без зупинки заборонено”. Після повороту ліворуч їх зупинив працівник ДАІ, який повідомив, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. При складанні протоколу інспектор відмовився взяти до уваги його покази, як свідка, та склав протокол, зазначивши свідками осіб, які знаходилися у салоні патрульної машини.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення жодних документів та пояснень свідків (потерпілих) чи інших осіб не має, що свідчить про упередженість дій інспектора ДАІ та незаконність винесеної постанови по справі про адміністративне правопорушення.

На основі лише постанови по справі про адміністративне правопорушення, не можна встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху.

Інспектором ДАІ при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не зовсім належно досліджено всі обставини, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова не може залишатися в силі.

На підставі ст.,ст.122 ч.1, 247, 251, 288-289, 293 КУпАП та керуючись ст.,ст. 158-163, 167, 171-2 КАС України,-  

ПОСТАНОВИВ:

     адміністративний позов задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АТ № 244003 від 29.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.

          Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

                    Суддя                                                    Хільчук  І.  І.