ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3407/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Пусана Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В:
22 квітня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн 30 коп., з них за основним платежем 30 111 грн 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12044 грн 66 коп., № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість 43010 грн, з них за основним платежем - 28 560 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14450 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн 30 коп., винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - ЗУ "Про ПДВ"), а саме: неправомірне віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту в квітні 2010 року в розмірі 30111 грн 64 коп. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Нафто-Кретор" (надалі - ПП "Нафто-Кретор").
Разом з тим, правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час придбання у ПП "Нафто-Кретор" паливно-мастильних матеріалів у квітні 2010 року, підтверджено належними документами (податковою накладною, видатковими накладними, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями та документами, що підтверджують подальше використання відповідної продукції у господарській діяльності), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.
Зазначав, що податкові повідомлення-рішення № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість 43010 грн. на підставі порушення пп. пп. 7.3.1. п. 7.3., п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ “Про ПДВ” у зв'язку заниженням податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року на суму 28560 грн, а також на підставі порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ у зв`язку з неподанням декларації за травень 2010 року. На думку позивача зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податкові зобов’язання та податковий кредит позивачем сформовані позивачем відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ», зокрема, віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Нафто-Кретор" підтверджено належними документами (податковою накладною, видатковими накладними, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями та документами, що підтверджують подальше використання відповідної продукції у господарській діяльності).
Посилання Кременчуцької ОДПІ на порушення вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не є правомірним, оскільки податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року була належним чином подана позивачем до Кременчуцької ОДПІ 14.06.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та не була повернута у зв’язку із невизнанням її як податкової звітності.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено, що позивачем неправомірно віднесено в квітні 2010 року суму ПДВ в розмірі 30 111 грн 64 коп., оскільки контрагенту ПП "Нафто-Кретор", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, анульовано свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкового органу 15.06.2010 року. За таких обставин донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 42 156 грн 30 коп., за основним платежем - 30111 грн 64 коп., штрафними (фінансовими) санкціями - 12044 грн 66 коп.
Відносно податкових повідомлень - рішень № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року відповідач вказував, що перевіркою правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року встановлено неподання ФОП ОСОБА_1 декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, у зв’язку з чим занижено суму податкових зобов’язань ПДВ на 19 801 грн. та не підтверджено суму податкового кредиту в розмірі 19 673 грн. по відносинам із ПП «Нафто-кретор», а у червні 2010 року також завищено податковий кредит на суму 8759 грн. по операціям з ПП "Нафто-Кретор", з яким неможливо підтвердити взаємовідносини та повноту віднесених сум до податкового зобов`язання. Зважаючи на вищевикладене, Кременчуцькою ОДПІ визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43010 грн, з них за основним платежем - 28560 грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14450 грн.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.08.2010 року державним податковим ревізором - інспектором Кременчуцької ОДПІ Пожиловою Ю.М. проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) по питанню правомірності формування податкового кредиту по контрагенту ПП "Нафто-Кретор", поданої за квітень 2010 року (№40066 від 14.05.2010 року).
За результатами перевірки складено акт від 06.08.2010 року № 76/17-117/НОМЕР_2, в якому відображено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: неправомірне віднесення до складу податкового кредиту в квітні 2010 року суми ПДВ в розмірі 30 111 грн 64 коп.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0059651701/0/1815 від 21.08.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн 30 коп., з них за основним платежем - 30111 грн 64 коп. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12044 грн 66 коп.
У термін з 18.10.2010 року по 29.10.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 03.11.2010 року № 5748/17-311/НОМЕР_1, в якому відображені наступні порушення, допущені позивачем:
- порушення пп. 7.3.1., п. 7.4.1 п. 7.3, 7.4. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», а саме, заниження податку на додану вартість за травень - червень 2010 року на суму - 28560 грн., в тому числі, за травень 2010 року –19801 грн., за червень 2010 року –8759 грн.;
- порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме: неподання декларації з ПДВ за травень 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43010 грн., з них за основним платежем - 28560 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14450 грн.
Податкові повідомлення-рішення № 0059651701/0/1815 від 21.08.2010 року, № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року оскаржувались ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення, з метою доведення нового граничного строку сплати податкових зобов’язань винесено відповідно податкові повідомлення-рішення № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, та № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн. 30 коп., з них за основним платежем 30 111 грн. 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12044 грн. 66 коп., суд виходить з наступного.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі –Закон «Про ПДВ»), встановлено, що податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 06 січня 2010 року уклала договір № 06/01-13 з ПП "Нафто-Кретор", відповідно до умов якого ПП "Нафто-Кретор" (постачальник) зобов`язується поставити ФОП ОСОБА_1 (покупцю) нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобов`язується отримати і сплатити їх. Загальна кількість товару за цим договором є сумою усіх видаткових накладних.
Актом перевірки від 06.08.2010 року № 76/17-117/НОМЕР_2 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Нафто-Кретор", в розмірі 30 111,64 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видана ПП "Нафто-Кретор", від 30.04.2010 року № 97, щодо поставки бензину автомобільного А-95 в розмірі 3, 76 т, бензину автомобільного А-92 в розмірі 3,76 т, дизельного палива підвищеної якості (Євро-4) марки В вид ІІ в розмірі 15,02 т, на загальну суму 180 669,80 грн., в тому числі ПДВ –30 111,64 грн.
Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП "Нафто-Кретор", який на момент їх видачі був зареєстрований як юридична особа та мав статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами. Актом Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції від 15.06.2010 року № 148 було анульовано реєстрацію платника ПДВ –ПП «Нафто-Кретор». Разом з тим, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 року у справі № 2а-3753/10/1670, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 року, визнано протиправним та скасовано зазначене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Факт господарських операцій позивача з ПП "Нафто-Кретор" щодо поставки паливно-мастильних матеріалів у квітні 2010 року підтверджується первинними та іншими документами, а саме: видатковими накладними № 07/04/01 від 07.04.2010 року, № 15/04/06 від 15.04.2010 року, № 29/04/07 від 29.04.2010 року, рахунками - фактурами № 07/04/01 від 07.04.2010 року, № 15/04/06 від 15.04.2010 року, № 29/04/07 від 29.04.2010 року, платіжними дорученнями № 21 від 08.04.2010 року, № 22 від 15.04.2010 року, № 23 від 16.04.2010 року, № 28 та № 29 від 29.04.2010 року, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.
Товарність господарських операцій позивача і ПП «Нафто-Кретор»підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами ПАТ «Укртатнафта», згідно яких ПАТ «Укртатнафта»продано відповідні паливно-мастильні матеріали ПП «Нафто-Кретор», який у свою чергу поставив вказані матеріали позивачу, а також первинними документами позивача із продажу вказаних паливно-мастильних матеріалів у день їх покупки іншим суб`єктам підприємницької діяльності, а саме: СПД ОСОБА_5 07.04.2010 року, ТОВ "Царичанка" 15.04.2010 року, СБК "Радянський" 29.04.2010 року.
Як встановлено судом із пояснень позивача, транспортування паливно-мастильних матеріалів від ПП «Нафто-Кретор»до позивача не здійснювалося, оскільки придбаний товар знаходився на складі ПАТ «Укртатнафта», звідки в подальшому і здійснювалася реалізація позивачем товару СПД ОСОБА_5, ТОВ "Царичанка", СБК "Радянський", які згідно досягнутих домовленостей самостійно здійснювали вивезення товару зі складу ПАТ «Укртатнафта».
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Нафто-Кретор»у квітні 2010 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 30111 грн 64 коп. на підставі належним чином оформленої податкової накладної ПП "Нафто-Кретор" від 30.04.2010 року № 97 ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
Натомість висновок перевірки про завищення податкового кредиту на зазначену суму у зв'язку із тим, що ПП «Нафто-Кретор»не відобразив податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем є безпідставним та суперечить положенням Закону України «Про ПДВ». Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження його розміру.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн 30 коп., з них за основним платежем 30 111 грн. 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12044 грн. 66 коп. суперечать вимогам Закону України “Про ПДВ”, винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень.
Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість 43010 грн., з них за основним платежем - 28 560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14450 грн., суд виходить з наступного.
В акті перевірки № 5748/17-311/НОМЕР_1 від 03.11.2010 року зафіксовано, що позивачем не подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, внаслідок чого не відображено суму податкового зобов`язання у вказаному податковому періоді за результатами господарських відносин із СПД-ФО ОСОБА_5, ПСП «Приват Агро», СПД-ФО Величко, і таким чином занижено суму ПДВ на 19801 грн.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.4.1.2. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.
Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 11.06.2010 року надіслано на адресу Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року з урахуванням того, що граничним строком подання декларації є 21.06.2010 року (20.06.2010 року – вихідний день), тобто з дотриманням вимог пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 щодо строку подання податкової декларації поштовим зв'язком, яка отримана Кременчуцькою ОДПІ 14.06.2010 року, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Із пояснень представника відповідача та копії акту від 14.06.2010 року за № 76, вбачається, що Кременчуцька ОДПІ повернула податкову декларацію позивача з ПДВ за травень 2010 року без розгляду у зв’язку з порушенням вимог постанови КМУ від 28.07.1997 року № 799 та Типової інструкції з діловодства, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року № 315, при цьому не зазначивши зміст порушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 затверджено Порядок оформлення поштових відправлень із вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій. Зазначеною постановою визначено вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно пункту 3 постанови № 799 поштові відправлення з вкладенням звітів приймають поштамти, вузли та відділення поштового зв'язку.
Під час приймання поштових відправлень працівник поштового зв'язку: обов'язково перевіряє правильність написання адреси одержувача і відправника на поштовому відправленні та повідомленні про вручення, наявність позначки "Звіт", оформлення опису вкладення поштового відправлення; звіряє вкладення з описом, підписує опис та робить на ньому відбиток календарного штемпеля (п. 8 постанови).
З аналізу наведених норм вбачається, що постанова № 799 поширюється виключно на підприємства поштового зв'язку, визначає їхні повноваження під час прийняття кореспонденції, регламентує порядок оформлення поштових відправлень. Будь-яких положень відносно повноважень податкового органу перевіряти правильність оформлення поштових відправлень та залишати у зв'язку з виявленими порушеннями без розгляду податкову звітність вказана постанова не містить.
Нормами податкового законодавства, у тому числі Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»також не передбачено право податкового органу залишати без розгляду податкову звітність платника податків на підставі, що вона не відповідає вимогам постанови КМУ від 28 липня 1997 року №799 та Типової інструкції з діловодства, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року № 315 .
Підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушенням вимог законодавства або не зазначення обов'язкових реквізитів, при цьому про невизнання отриманої податкової декларації податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.
Як встановлено судом із пояснень представника відповідача та наявних матеріалів справи, після отримання 14.06.2010 року податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2010 року працівниками Кременчуцької ОДПІ порушень в її заповненні виявлено не було, рішення про невизнання її податковою декларацією не приймалося, натомість складено акт від 14.06.2010 року за № 76 про повернення декларації без розгляду.
При цьому доказів на підтвердження факту надіслання акту від 14.06.2010 року № 76 разом із декларацією за травень 2010 року позивачу відповідачем не надано, натомість позивач заперечує проти отримання ним повернутої податкової звітності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, склавши акт від 14.06.2010 року № 76, діяв за межами наданих йому законом повноважень.
Зважаючи на вищевикладене, позивач, який виконав свій обов`язок щодо подання декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, сплатив суму ПДВ за вказаний період у встановлені Законом строки, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 24.06.2010 року № 42, не може нести відповідальність за неподання податкової декларації.
У зв'язку з цим висновок перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ позивача на суму 19 801 грн. через невідображення його у податковій декларації також є неправомірним та необґрунтованим. Крім того, як вбачається із копії податкової декларації з ПДВ позивача за травень 2010 року, позивачем було задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 19 801 грн., разом з тим, через незаконні дії відповідача вказана сума не була відображена в обліковій базі податкового органу.
Що стосується правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 19 673 грн., суд зазначає наступне.
Зазначена сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту у травні 2010 року на підставі податкової накладної від 31.05.2010 року № 150 щодо поставки бензину автомобільного А-92 в розмірі 3,65 т, дизельного палива 05-62 в розмірі 6,76 т, бензину автомобільного А-95 в розмірі 3,77 т, на загальну суму 118 039,30 грн., в тому числі ПДВ –19 673,22 грн.
Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП "Нафто-Кретор", який на момент її видачі мав статус платника ПДВ,
Факт господарських операцій позивача з ПП "Нафто-Кретор" у травні 2010 року підтверджується первинними та іншими документами, а саме: видатковими накладними № 12/05/02 від 12.05.2010 року, № 17/05/08 від 17.05.2010 року, № 18/05/07 від 18.05.2010 року, рахунками - фактурами № 12/05/02 від 12.05.2010 року, № 17/05/08 від 17.05.2010 року, № 18/05/07 від 18.05.2010 року, платіжними дорученнями № 32 від 12.05.2010 року, № 33 від 17.05.2010 року, № 34 від 18.05.2010 року, № 35 від 18.08.2010 року та № 37 від 26.05.2010 року, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.
Товарність господарських операцій позивача і ПП «Нафто-Кретор»підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами ПАТ «Укртатнафта», згідно яких ПАТ «Укртатнафта»продано відповідні паливно-мастильні матеріали ПП «Нафто-Кретор», який у свою чергу поставив вказані матеріали позивачу, а також первинною документацією позивача із продажу паливно-мастильних матеріалів у день їх покупки іншим суб`єктам підприємницької діяльності, а саме: СПД ОСОБА_5 12.05.2010 року, ПСП "ПриватАгро" 17.05.2010 року, СПД Величко 18.05.2010 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Нафто-Кретор»у травні 2010 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 19 673 грн. на підставі належним чином оформленої податкової накладної ПП "Нафто-Кретор" від 30.05.2010 року № 150 ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
В акті перевірки № 5748/17-311/НОМЕР_1 від 03.11.2010 року також зафіксований факт завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 року на суму 8759 грн.
Надаючи оцінку вказаному висновку, суд виходить з наступного.
Сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту у червні 2010 року на підставі податкової накладної від 10.06.2010 року № 199 щодо поставки дизельного палива в розмірі 7,58 т на загальну суму 52 552,14 грн., в тому числі ПДВ –8758,69 грн., яка підписана та скріплена печаткою ПП "Нафто-Кретор".
Факт господарських операцій позивача з ПП "Нафто-Кретор" у червні 2010 року підтверджується первинними та іншими документами, а саме: видатковою накладною № 10/06/07 від 10.06.2010 року, рахунком - фактурою № 10/06/07 від 10.06.2010 року, платіжними дорученнями № 38 від 10.06.2010 року, № 39 від 11.06.2010 року, згідно яких проведено оплату за товар, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.
Товарність господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів позивачем у червні 2010 року підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами ПАТ «Укртатнафта», згідно яких ПАТ «Укртатнафта»продано відповідні паливно-мастильні матеріали ПП «Нафто-Кретор», який у свою чергу поставив вказані матеріали позивачу, а також первинною документацією позивача з продажу паливно-мастильних матеріалів у день їх покупки СФГ "Урожай" (податкова накладна № 22 від 10.06.2010 року).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в червні 2010 року на суму 8759 грн. за результатами господарських операцій з ПП "Нафто-Кретор" ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
Таким чином висновки акту перевірки № 5748/17-311/НОМЕР_1 від 03.11.2010 року щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на суму - 28560 грн., в тому числі, за травень 2010 року –19801 грн., за червень 2010 року –8759 грн. суперечать положенням Закону України «Про ПДВ», є необґрунтовані.
Відносно встановленого порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ у зв`язку з неподанням декларації за травень 2010 року, то судом вище зазначалось, що декларація за травень 2010 року з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 подавалась в порядку та строки, встановлені Законом, тому і застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації відповідно до пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 є безпідставним.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість 43010 грн., з них за основним платежем - 28 560 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14450 грн., винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення–рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42156 грн 30 коп., з них за основним платежем 30 111 грн 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12044 грн 66 коп., № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року, якими визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість 43010 грн, з них за основним платежем - 28 560 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14450 грн..
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0059651701/0/1815 від 21 серпня 2010 року, № 0059651701/1/2 від 05 січня 2011 року, № 0030751702/0/2622 від 15 листопада 2010 року, № 0030751702/1/100 від 22 січня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол