Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2011 року Справа № 2а-3001/11/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя:                               Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання:           Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача:                     ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21.03.2011 року);

від відповідача:                     ОСОБА_2 (довіреність № 25/9/10 від 04.01.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тарзол» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

                                                                  ВСТАНОВИВ:

06.04.2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тарзол» (далі-Позивач або ТОВ «Тарзол») до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську (далі-Відповідач або ДПІ в Артемівському районі м. Луганська) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 15.03.2011 року за № 0001781520/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 березня 2011 року ТОВ «Тарзол» отримало поштою лист ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 15.03.2011 № 3629/10/15-20 та податкове повідомлення рішення від 15.03.2011 року № 0001781520/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) в сумі 1735,75 грн., з яких: за основним платежем - 1388,60 грн. та за штрафними санкціями - 347,15 грн.

Позивач вважав, що прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

В порушення п.п.86.2 ст.86 ПК України, акт перевірки платнику податків не вручався, тому про підстави для прийняття ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську податкового повідомлення-рішення позивач дізнався з листа від 15.03.2011 року № 3629/10/15-20.

Так, з отриманого позивачем листа вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення став акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ від 01.02.2011 №2/15-20/33432686 з питання умовного продажу товарних залишків, яким зафіксовано порушення п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині не нарахування платником податків податкових зобов'язань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів.

Позивач вважав, що обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець визнає за наявності одночасно наступних умов: подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ; залишок на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів; такі товари або залишки необоротних активів придбалися платником податку.

На думку позивача, приймаючи податкове повідомлення-рішення, посадовими особами ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську не було взято до уваги, що жодна із зазначених умов не мала місця в даному випадку.

ТОВ «Тарзол» не подавало заяву про анулювання його реєстрації як платника. Під час проведення камеральної перевірки, не було враховано, що на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ, на обліку ТОВ «Тарзол» залишалися необоротні активи, які вносилися засновником до уставного капіталу товариства.

Право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, придбання необоротних активів, в тому числі при їх ввезенні на митну територію України, отримання послуг, наданих нерезидентами на митній території Україні або ввезення необоротних активів на митну територію України за договорам оперативного або фінансового лізингу, тощо.

Відповідно, у підприємства на момент внесення необоротних активів до уставного фонду не виникало право на податковий кредит.

Станом на 01.02.2011 року (дата проведення перевірки), на обліку позивача на рахунку 10 «Основні засоби» рахувалися: канцелярська шафа, книжний стелаж. 2 комп'ютери, 2 кресла, 2 письмові столи, що підтверджується оборотною сальдовою відомістю по рахунку 10 (додається).

Зазначені необоротні активи вносилися до уставного фонду позивача при його створенні, що підтверджується статутом товариства.

Так, у п.4.2 розділу 4 статуту ТОВ «Тарзол» зазначено, що статутний капітал утворено учасником Товариства за рахунок: 2 комп'ютерів та комплект офісних меблів, який складається з 2 письмових столів, 2 крісел, канцелярської шафи, книжного стелажу, що становить 100% статутного капіталу.

Крім того, позивач зазначив, що на момент проведення перевірки на обліку Позивача обліковувалися бланки сурової звітності, сума ПДВ при придбанні яких до податкового кредиту не включалась.

За таких обставин позивач вважав, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення, що оскаржується.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно та в межах повноважень, передбачених податковим кодексом України.

Відповідач вважав, що на обліку підприємства станом на дату анулювання свідоцтва на додану вартість знаходилися товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту у розмірі 6943,00 грн., при цьому позивачем були порушені вимоги п.184.7 ст.184 ПК України.

За таких обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні, викладеним у письмових запереченнях та наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до такого.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, не допускати порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, установ та організацій.

Судом встановлені наступні обставини у справі.

19.01.2011 року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, про що свідчить штамп про отримання податковим органом (аркуш справи 45).

У додатку К1/1 до декларації у таблиці № 1 позивачем було зазначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду – 96 (на складах, місцях зберігання – 96) (аркуш справи 46).

Крім того, у додатку К 1/1 до декларації, у таблиці № 2 (код рядка - Б4) позивачем було зазначено основні фонди групи 4 з нормою амортизації 15 відсотків – 1128 (балансова вартість на початок розрахункового кварталу) та (код рядку – Б6) основні фонди групи 2 з нормою амортизації нижче 10 відсотків – 5719 (балансова вартість на початок розрахункового кварталу) (аркуш справи 46).

Актом № 958 від 19.11.2010 року за № 16341/10/29 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Тарзол» (аркуші справи 48-52).

01.02.2011 року відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Тарзол» за листопад 2010 року (дата реєстрації в податковому органі – 10.12.2010 року вх. № 67702), за результатами перевірки було складено акт за № 2/15-20/33432686 (аркуш справи 40).

Перевіркою було встановлено, що на дату анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість (19.11.2010 року) на обліку підприємства знаходились товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту в розмірі 6943,00 грн.

За висновками акту перевірки, підприємство здійснило порушення вимог п.184.7 ст.184 ПК України, а саме: на визначило умовний продаж товарних залишків за звичайними цінами та відповідно не збільшило суму своїх податкових зобов’язань, що підлягали сплаті до бюджету у розмірі 1388,60 грн. за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулося анулювання свідоцтва платника ПДВ.

03.02.2011 року зазначений акт перевірки був спрямований на адресу позивача, що підтверджується реєстром рекомендованих листів, відправлених податковим органом та копією фіскального чеку за № 6230 (аркуші справи 39-41).

11.02.2011 року відповідачем було складено протокол № 21 про адміністративне порушення за порушення позивачем порядку ведення податкового обліку в декларації з ПДВ за листопад 2010 року, що призвело до заниження податкового зобов’язання, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.165 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (аркуші справи 70-73).

За результатами розгляду протоколу про адміністративне порушення № 21, Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 19.04.2011 року було закрито провадження по адміністративній справі у відношенні директора ТОВ «Тарзол» ОСОБА_3 за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Таким чином, судовим рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 19.04.2011 року було повністю спростовані порушення, які були встановлені відповідачем в акті перевірки від 01.02.2011 року за № 2/15-20/33432686.

15.03.2011 року на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001781520/0 про застосування до ТОВ «Тазрол» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі – 1735,75 грн., у тому числі: за основним платежем 1388,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 347,15 грн. (аркуш справи 6).

Суд вважає неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно п.184.7 ст.184 ПК України, у разі, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платних податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податком зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, основною умовою для виконання позивачем приписів п.184.7 ст.184 ПК України в останньому звітному (податковому) періоді є залишки товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.4.1. п.4 Статуту ТОВ «Тарзол» (далі-Статут) для забезпечення діяльності товариства було створено Статутний капітал, який складається з вартості вкладу його учасника в розмірі 26200,00 грн. (аркуші справи 10, 11).

Підпунктом 4.2. п.4 Статуту передбачене, що Статутний капітал утворено учасником Товариства у складі: комп'ютер Аthlon 2000+ з монітором 17" LG L1710В вартістю 6550,00 грн. комп'ютер Аthlon 2000+ з монітором 17" LG L1710В вартістю 6550 грн., комплект офісних меблів (2 письмових стола, 2 крісла, канцелярська шафа, книжний стелаж) вартістю 13100,00 грн., на загальну суму 26200,00 грн., що складає 100 % Статутного капіталу ТОВ «Тарзол» (аркуші справи 10, 11).

          Оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 (місця зберігання, необоротні активи) за 01.01.11 – 01.02.11 підтверджує включення зазначених товарно-матеріальних цінностей до Статутного фонду підприємства позивача (аркуш справи 12).

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні було встановлено, що товари, для забезпечення діяльності підприємства, які були внесені до Статутного фонду підприємства, а саме комп'ютер Аthlon 2000+ з монітором 17" LG L1710В вартістю 6550,00 грн. комп'ютер Аthlon 2000+ з монітором 17" LG L1710В вартістю 6550 грн., комплект офісних меблів (2 письмових стола, 2 крісла, канцелярська шафа, книжний стелаж) вартістю 13100,00 грн., на загальну суму 26200,00 грн. вносились до основних фондів підприємства його засновником для забезпечення діяльності підприємства та витрати на їх придбання не включались до складу податкового кредиту.

Під час судового засідання представником відповідача не доведено суду факту включення до складу податкового кредиту витрат на придбання товарів, які залишались у позивача у якості необоротних фондів на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, або інших товарних залишків, при цьому судом не береться до уваги податкова звітність ТОВ «Тарзол», яка була надана представником відповідача, оскільки зазначені податкові декларації не підтверджують факту включення позивачем залишків товару (основних фондів) (витрат на їх придбання) до складу податкового кредиту (аркуші справи 74-93).

Крім того, згідно бухгалтерської довідки № 31/03 від 31.03.2011 року все необоротні активі, що містяться на балансі підприємства станом на 01.02.2011 року були передані підприємству у якості взносу до Статутного капіталу від фізичної особи та до податкового кредиту вони не включались.

Товарно-матеріальні цінності, що були занесені в стр. А1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік є бланками суворої звітності. Сума ПДВ, сплачена при їх придбанні до податкового кредиту також не включалась (аркуш справи 13).

          Відповідно до положень ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, не включення позивачем до складу податкового кредити витрат на придбання товарних залишків (бланків суворої звітності) та необоротних активів, які були внесені до статутного фонду підприємства підтверджується: податковою декларацією з ПДВ за січень 2006 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 6, податковими накладними № 4, 299, 27,28, податковою декларацією з ПДВ за лютий 2006 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 7, податковими накладними № 4, 60, 526, 12, 11, 13, 35, 36, 17, податковою декларацією з ПДВ за березень 2006 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 8, податковими накладними № 1114, 1112, 1113, 971, 3, 248, 31, 32, 389, пунктом 3.1.3 акту про результати вихідної планової перевірки позивача від 25.07.2007 року № 544/23-33432686, витягом із головної книги ТОВ «Тарзол» по рахунку 10 «Основні засоби» 2005 - 2010 роки (аркуші справи 96-145).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.4 ст.71 КАС України).

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

          Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року за № 0001781520/0, адміністративна справа вирішувалась на підставі наявних доказів.

          Отже, з викладеного вбачається, що відповідачем безпідставно винесено повідомлення-повідомлення від 15.03.2011 року за № 0001781520/0 про визначення та сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1735,00 грн.

          У зв’язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року за № 0001781520/0 державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визначення та сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1735,00 грн. у судовому засіданні знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тарзол» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити повністю.

           Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 15.03.2011 року № 0001781520/0 щодо застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Тарзол» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1735,75 грн. (одна тисяча сімсот тридцять п’ять грн. 75 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тарзол» (ЄДРПОУ - 33432686) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2011 року.

           СуддяА.А. Лагутін