Справа № 2а/1570/914/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 рокуОдеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Бжассо. В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу №131 від 26.03.2010 року; поновлення на роботі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області з 26 березня 2010 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2010 року по час винесення рішення по справі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №131 від 26.03.2010 року; поновити на роботі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області з 26 березня 2010 року та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2010 року по час винесення рішення по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ начальника ГУМВС України в Одеській області №131 від 26.03.2010 року є незаконним, оскільки виданий з порушенням законодавства України, яке регламентує порядок проходження служби в органах МВС, а також порядку звільнення зі служби та Конституції України. Звільнення, як вважає позивач, є незаконним, оскільки здійснено без проведення службової перевірки, за відсутності на момент винесення оскаржуваного наказу вироку суду, який вступив в закону силу та підтверджував би порушення позивачем чинного законодавства України. Вважаючи звільнення незаконним, позивач просить поновити його на службі та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 20 квітня 2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.
У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ГУМВС України в Одеській області позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, пояснивши, що доводи позивача щодо незаконності наказу ГУМВС України в Одеській області є безпідставними та не відповідають дійсності; позивачем не наведено жодних доказів неправомірності оскаржуваного наказу.
Представник відповідача Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області до судового засідання не з’явився, від нього 11.04.2011 року (вхід. №12917/2011) надійшло клопотання, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу за його відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.
Як вбачається з довідки в.о. начальника Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області №66/81 від 01.01.11р., ОСОБА_1 з 22.06.2007 року по 26.03.2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Постановою прокурора Одеської області від 04.03.2010 року порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень та катування за попередньою змовою групою осіб працівниками Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області за ч.2 ст. 365 та. ч. 2 ст. 127 КК України.
24 березня 2010 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Одеської області радником юстиції Гончар І.А. винесено постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об’єднання кримінальних справ в одне провадження. Зазначеною постановою порушено кримінальну справу стосовно начальника відділу кримінального розшуку Роздільнянського РВ МУ МВС України в Одеській області ОСОБА_4 та оперуповноваженого сектору карного розшуку вказаного районного відділу міліції ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 217 (катування), ч.2 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України.
Згідно протоколу затримання підозрюванного від 24 березня 2010 року, 24 березня о 20 годині 00 хвилин в приміщенні слідчого відділу прокуратури Одеської області було затримано по кримінальній справі №051201000069 в якості підозрюваного в скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч.2 та ст. 127 ч.2 КК України ОСОБА_1 та направлено до тримання в ізоляторі тимчасового затримання ОМУ УМВС України в Одеській області (а.с.26-27).
Наказом ГУМВС України в Одеській області №131 о/с від 26.03.2010 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом внутрішніх справ України на підставі наказу ГУМВС України в Одеській Області № 279 від 25.03.2010 року звільнено у запас Збройних Сил України за п.66 (за дискредитацію) лейтенанта міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.29).
24 грудня 2010 року постановою Малиновського районного суду міста Одеси запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_1 змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти в залі суду.
Позивач, після виходу з ОСІ-21 ознайомився з наказом №131 від 26.03.2010 року та вважаючи, що його незаконного звільнили, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати зазначений наказ незаконним, виданим з порушенням законодавства України, яке регламентує порядок проходження служби в органах МВС та порядок звільнення зі служби, скасувати його, поновити на роботі та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про міліцію” №565- XII від 20.12.1990р. (надалі Закон №565- XII) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Діяльність міліції відповідно до ст. 3 цього Закону будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Статтею 4 Закону України №565- XII встановлено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Порядок проходження служби особовим складом міліції регламентується Законом України “Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 та Дисциплінарним статутом ОВС України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV.
Посилання позивача на порушення п.14 Дисциплінарного Статуту при звільненні останнього без проведення службового розслідування та не ознайомлення з ним не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Омеліановичем П.В. було проведено службове розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності працівників СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України.
За результатами проведеного службового розслідування 25.03.2010 року складено висновок службового розслідування, який затверджено начальником ГУМВС України в Одеській області та згідно якого запропоновано за грубі порушення ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст. 12, 14 Закону України “Про міліцію”, Кодексу честі працівників ОВС, що виразилося у безпідставному застосуванні сили та спецзасобів до запрошених до підрозділу громадян ОСОБА_10 і ОСОБА_8, оперуповноваженого СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнити за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно подання начальника Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області полковника міліції Сторожук В.І. атестаційною комісією ГУМВС України в Одеській області проведено атестацію оперуповноваженого сектору карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 за період з січня 2008 року по березень 2010 року.
За наслідками проведеної атестації 25.03.2010 року складено атестаційний лист, згідно якого атестаційною комісією ГУМВС України в Одеській області зроблено висновок про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, у зв’язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню з ОВС за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 р. “Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Наказом міністра внутрішніх справ України №181 від 22.03.2005 р. “Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України”була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, відповідно до п. 1.2 якої головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.
Пунктом 4.7 Інструкції встановлено порядок проведення атестування, а саме, працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії; атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника, а якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з’явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестацію за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі.
Відповідно до п. п. 4.14 - 4.16 Інструкції безпосередні начальники зобов’язані одразу після отримання атестаційних листів оголосити їх результати за місцем служби особам рядового і начальницького складу, які атестувалися. Працівникам, які були відсутні на службі з поважних причин, результати оголошуються одразу після їх прибуття до місця служби. Особа, яка атестувалася, ознайомившись із висновком атестаційної комісії, ставить під ним свій підпис і дату. У разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім’я безпосереднього начальника. Рапорти підлягають розгляду у місячний термін з дня подання.
Як вбачається з атестаційного листа засідання атестаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 25.03.2010 року, позивача вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Суд дійшов висновку, що відсутність підпису позивача на атестаційному листі не доводить порушення прав позивача при проведенні атестації, з урахуванням матеріалів справи, що свідчать про проведення атестації та проходження служби позивачем.
Представник відповідача ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні зазначив, що підставою для звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 став висновок Відповідача щодо грубого порушення Позивачем вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.ст. 12, 14 Закону України “Про міліцію”, Кодексу честі працівників ОВС, що виразилося у безконтрольності за діями підлеглих, безпідставному застосуванні сили та спецзасобів до запрошених до підрозділу громадян ОСОБА_10 і ОСОБА_8
Як слідує з Висновку службового розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності працівників СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області, 29.01.2010 року близько 10:00 год. до Роздільнянського РВ ГУМВС звернувся приватний підприємець ОСОБА_11, який повідомив, що в ніч з 25 на 26 січня 2010 року невідомі особи розукомплектували належну йому важку кар’єрну техніку, яка знаходиться в Новодмитрівському кар’єрі. При цьому, ОСОБА_11 вказав, що у крадіжці частин і механізмів підозрює мешканців Іванівського району Одеської області ОСОБА_10, 1984 р.н., і ОСОБА_8, 1979 р.н., які деякий час працювали на Новодмитрівському кар’єрі.
Оперуповноважений сектора карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області старший лейтенант міліції ОСОБА_5 прийняв від ОСОБА_11 письмову заяву, яку в порушення вимог п. 2.1. Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України 400-04, оперативному черговому Роздільнянського РВ для реєстрації в ЖРЗПЗ одразу не передав, що підтверджується витягом з Журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються № 1100, з якого вбачається, що письмова заява ОСОБА_11 була зареєстрована 29.01.2010 року лише о 17 годині 40 хвилин.
Того ж дня, близько 17:00 год. старший лейтенант міліції ОСОБА_5 привіз до Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_10 і ОСОБА_8, де їх зареєстрували до журналу обліку громадян, запрошених до райвідділу за № №3 та 4. Після цього старший лейтенант міліції ОСОБА_5 по черзі заводив їх до свого службового кабінету та опитував по суті заяви ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повідомили, що ОСОБА_11 заборгував їм заробітну платню у сумі близько 1500 грн. Виїжджаючи додому з Новодмитрієвського кар’єру вони з метою забезпечення розрахунку з боку ОСОБА_11 зняли з кар’єрної техніки різні частини та механізми, які забрали з собою.
При опитуванні ОСОБА_8 і ОСОБА_10 були присутні начальник сектора карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області капітан міліції ОСОБА_4 та оперуповноважені сектора карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області капітан міліції ОСОБА_6, лейтенант міліції ОСОБА_1 та лейтенант міліції ОСОБА_7
Тільки після опитування ОСОБА_8 та ОСОБА_10 старший лейтенант міліції ОСОБА_9 передав заяву ОСОБА_11 та зібрані матеріали то чергової частини Роздільнянського РВ, де вони були зареєстровані до ЖРЗПЗ підрозділу за № 289.
04.02.2010 року за результатами розгляду матеріалів дослідчої перевірки, проведеної по заяві ОСОБА_11, старший лейтенант міліції ОСОБА_5 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_10 і ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України.
Згідно записів у журналі обліку громадян, запрошені до Роздільнянського РВ, 29.01.2010 року ОСОБА_10 і ОСОБА_8 перебували у вказаному райвідділі до 18:50 год., після чого були відпущенні додому.
Того ж дня, близько 23:00 год. ОСОБА_10 і ОСОБА_8 звернулися до Іванівської ЦРЛ та були госпіталізовані з діагнозом: чисельні забиття тулубу, синці і садна. Опитані в лікарні працівниками Іванівського РВ ОСОБА_10 і ОСОБА_8 повідомили, що їх побили працівники Роздільнянського РВ, вимагаючи від них зізнання у скоєнні крадіжки запчастин з техніки у Новодмитрівському кар’єрі. При цьому, за словами ОСОБА_10 і ОСОБА_8, працівники Роздільнянського РВ безпідставно застосували до них спецзасіб - наручники, після чого завдали їм чисельні удари ногами, руками та гумовим кийком у різні частини тіла. Крім того, згідно тверджень ОСОБА_10 і ОСОБА_8, працівники Роздільнянського РВ катували їх шляхом застосування електричного струму та обмеження доступу повітря внаслідок надівання на голову поліетиленового пакету. ОСОБА_10 і ОСОБА_8 були видані направлення на проходження судово-медичного обстеження для встановлення ступеню тяжкості їх тілесних ушкоджень.
Згідно акту СМО від 27.02.2010 № 6/6 у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді чисельних синців і крововиливів обличчя, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, струс головного мозку, забиття м’яких тканин грудного та поперекового відділів хребта, які відносяться до категорії легких та могли бути спричинені 29.01.2010 внаслідок дії тупих предметів, можливо кулаків, взуття та гумових кийків. Крім того, на тильній поверхні великих пальців обох рук ОСОБА_8 були виявлені крапкові синці, які могли утворитися внаслідок теплової дії електричного струму в місці контакту з електричними провідниками.
Згідно акту СМО від 27.02.2010 № 7/7 у ОСОБА_10 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів правого плеча, правого стегна та правого колінного суглобу, забиття м’яких тканин голови, які відносяться до категорії легких та могли бути спричинені 29.01.2010 внаслідок дії тупих предметів, що мають грані (наручники), а також кулаків, взуття.
Вина вищевказаних працівників СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області була доведена виявленим під час судово-медичного огляду тілесними ушкодженнями та механізмом їх утворення, які цілком співпали з показами ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо обставин отримання вказаних травм.
24.03.2010 старший слідчий прокуратури Одеської області Гончар I.A. в рамках розслідування кримінальної справи № 051201000069, в актовій залі Роздільнянського РВ ГУМВС провів слідчу дію - упізнання, в ході якого ОСОБА_10 і ОСОБА_8 вказали на начальника СКР Роздільнянського РВ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_4, оперуповноважених СКР цього ж РВ капітана міліції ОСОБА_6, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_9, лейтенантів міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_7, як на осіб, які 29.01.2010 застосовували до них заборонені методи дізнання.
Того ж дня капітани міліції ОСОБА_4 і ОСОБА_6, старший лейтенант міліції ОСОБА_9, лейтенанти міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були затримані в порядку ст. 115 КПК України та поміщені до ІТТ Одеського міського управління, а в подальшому заарештовані.
Таким чином, обставини, що слугували підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ України підтверджуються висновком службового розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності працівників СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області, затвердженого начальником ГУМВС України в Одеській області 25.03.2010р. та висновком ГУМВС України в Одеській області від 17.02.2010р. за зверненнями гр. ОСОБА_8
Наказом ГУМВС України в Одеській області № 279 від 25.03.2010 року “Про звільнення працівників Роздільнянського РВ ГУМВС” за грубі порушення ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV, ст.ст. 12, 14 Закону України “Про міліцію”, Кодексу честі працівників ОВС, що виразилося у безпідставному застосуванні сили та спецзасобів до запрошених до підрозділу громадян ОСОБА_10 і ОСОБА_8, оперуповноваженого СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
26 березня 2010 року наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 131 о/с від 26.03.2010 року лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектора карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області з 26 березня 2010 року звільнено у запас Збройних сил за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 10).
Статтями 12 та 14 закону України “Про міліцію»передбачено умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, якими встановлено, що про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. Підстави для застосування позивачем наручників, що передбачені у ст. 14 Закону України “Про міліцію”, були відсутні та жодного документу по факту застосування спецзасобів останнім не складалося.
Законом України «Про Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України»№ 3460-IV від 22.02.2006р.(надалі Закон №3460-IV) затверджено Дисциплінарний Статут
органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст.1 Закону №3460-IV, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України та відповідно до ст.2 зазначеного закону дисциплінарний проступок - невиконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Закону №3460-IV визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до ст.12 Закону №3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 66 Постанови № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
При цьому, поняття вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, законодавством не визначено. В кожному конкретному випадку відповідач як суб’єкт владних повноважень самостійно визначає, чи є конкретне діяння таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Відповідно до ст.25 Закону України №565- XII працівник міліції несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Пунктом 67 Постанови № 114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду.
Судом встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, прийнято на підставі п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Статтею 16 Закону України №3460-IV передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 18 Закону №3460-IV, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Частиною 2 статті 5 Закону України №3460-IV встановлено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України №3460-IV при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.
Проаналізувавши вказані норми діючого законодавства та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено на підставі п.66 (за дискредитацію) Постанови №114 та висновку по матеріалам службового розслідування за фактом притягнення до кримінальної відповідальності працівників СКР Роздільнянського РВ ГУМВС України.
При застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідачем враховано тяжкість скоєного проступку, обставини за яких його скоєно, ставлення Позивача до службових обов’язків, а також встановлення його несумісності з подальшим проходженням служби в органах ВС.
Крім цього, суд зазначає, оскільки позивача звільнено за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, факт доведеності скоєння позивачем злочинів передбачених ст. ст. 127 ч.2 (катування), 365 ч.2 (перевищення влади або службових повноважень) КК України на законність оскаржуваних наказів про його звільнення не впливає. Проте, сам факт порушення проти позивача кримінальної справи мав враховуватися під час обрання щодо нього заходу дисциплінарного стягнення.
Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що він дізнався про своє звільнення в запас Збройних сил України лише 24 грудня 2010 року, оскільки судом встановлено, що листом Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області №66/4903 від 18.06.2010р. у зв’язку зі звільненням позивача, було запрошено батьків позивача до сектору кадрового забезпечення Роздільнянського РВ для отримання трудової книжки та військового квитка.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, яке проведене без його участі, оскільки у разі звільнення працівника з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення у відповідача відсутній обов’язок проводити службове розслідування, що не виключає можливість проведення такого розслідування на власний розсуд.
Отже, в результаті дослідження матеріалів справи суд прийшов до висновку, що позивач перебуваючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС в Одеській області, вчинив поступок, який є несумісним з вимогами Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; з недотриманням норм професійної та службової етики; а отже скоїв вчинок, який дискредитує звання службової особи органів внутрішніх справ.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши положення чинного законодавства, оцінивши встановлені у судовому засіданні факти та наявні матеріали справи, суд вважає, що дії ГУМВС України в Одеській області при звільненні позивача та виданні наказу № 131 о/с від 26 березня 2010 року, яким лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил, за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, є законними та обґрунтованими, а сам наказ винесений з дотриманням вимог чинного законодавства та у межах повноважень, у зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи законність оскаржуємого наказу, суд вважає, що вимоги позивача про поновлення на роботі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області з 26 березня 2010 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2010 року по час винесення рішення по справі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач надав суду належні докази в підтвердження правомірності та грунтовності винесення оскаржуванного наказу про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, а отже задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 122, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «08»червня 2010 року.
Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя:
08 червня 2011 року