Шевченківський районний суд м.Львова

Справа  № 2а-434/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 травня 2011 року     Шевченківський районний суд м. Львова

    в складі: головуючої - судді                                     Свірідової В.В.

        при секретарі                                                 Дмитраш І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов»язання до вчинення дій, -

у с т а н о в и в :

15.02.2011р. позивач звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену надбавку до пенсії, як дитині війни, за 2006-2008 роки, поновивши пропущений строк звернення до суду за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2008 р.

Позивач мотивує вимоги тим, що вона являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така надбавка в 2006-2008 р.р. виплачувалась їй не в повному обсязі, а тому вона вимушена звернутись до суду. Встановлений законом строк звернення до суду нею пропущено з тих причин, що про належні їй як дитині війни виплати її не було повідомлено, крім того, вона є людиною похилого віку, мало обізнаною у сфері чинного законодавства, про факт порушення прав їй стало відомо тільки наприкінці літа 2008 року після висвітлення цих подій в засобах масової інформації.    

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги.

          Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника, про причини неприбуття не повідомив. До суду надійшло письмове заперечення відповідача на позов від 22.03.2011 р., яке долучено до матеріалів справи.  

        Виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, де передбачено наслідки неприбуття в судове засідання відповідача – суб»єкта владних повноважень, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача.

          Заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1, яка народилась 17 березня 1945 року, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ці положення на предмет їх конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача  провести нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як дитині війни за 2006 рік.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, відповідно, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.

Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих Законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.

Згідно ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Позивач просить зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату належної їй надбавки до пенсії як дитині війни за 2006-2008 р.р., проте звернулась з позовом до суду лише 15.02.2011 року. Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, на думку суду, є необгрунтованим, оскільки нею не надано доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску даного строку.

З огляду на наведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з огляду на пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 99, 102, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду  України  в   Шевченківському   районі   м.Львова   про зобов»язання   до   вчинення      дій – в і д м о в и т и   в   зв»язку з пропущенням строку звернення до суду.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя           ОСОБА_2