ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2011 р. Справа № 2a-1141/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Савчук Н.І.,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: Спільного українсько-російського підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати"
про стягнення податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
31 березня 2011 року Калуська оДПІ (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Спільного українсько-російського підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (надалі – відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1870,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 1870,00 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що СП ТОВ "Карпати" зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради 18.09.1995р. та взяте на облік у Калуській оДПІ як платник податків.
За результатами проведеної перевірки щодо своєчасності представлення відповідачем звітності, позивачем складено акт 1081/1501/20548220 від 27.05.2009р., згідно з яким встановлено порушення у вигляді не подання відповідачем декларації з податку на прибуток, за 11 місяців 2008 року, 2008 рік. 1 квартал 2009 року. Внаслідок чого, згідно з рішенням позивача від 28.05.2009р. за № 0004401501/0 до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 гривень.
Актом від 18.12.2008 року за №2450/1501/20548220 зафіксовано порушення – неподання відповідачем декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення за №0012881501/0 від 24.12.2008р. про застосування штрафних санкцій на суму 170,00грн.
Окрім того, актом від 02.10.2008 року за №1772/1501/20548220 зафіксовано порушення – неподання відповідачем декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення за № 0009981501/0 від 06.10.2008р. про застосування штрафних санкцій на суму 170,00 грн.
Також, актом від 17.07.2008 року за №1240/1501/20548220 зафіксовані порушення –неподання відповідачем декларації з податку на прибуток за 1 півряччя 2007 року, за 9 місяців 2007 року, за 11 місяців 2007 року, за 2007 рік, за 1 квартал 2008 року, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення за № 0007451501/0 від 18.07.2008р. про застосування штрафних санкцій на суму 1020,00 грн.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про податкову службу", податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Податковим кодексом України визначені види податків та зборів, які є обов’язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов’язком. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із вимогами підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, податкове зобов’язання платника податків вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, а відповідно до абзацу третього п.п.5.3.1 п.5.3 вказаної статті Закону нарахована сума податкового зобов’язання повинна бути погашена платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 16.4. статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон) встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону зазначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підпунктом 6.2.1 п.6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).
Як встановлено з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу першої податкової вимоги за № 1/284/17144/240 від 04.08.2008р. на суму 1020,00 грн. та другої податкової вимоги за № 2/344/20806/10/240 від 08.09.2008р. на суму 1020,00 грн.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до вимог статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем нарощено податкове зобов"язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвестицій в сумі 1870,00 гривень, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями та іншими матеріалами справи.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1870,00 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стянути з Спільного українсько-російського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (20548220), пр-т Л.Українки, 14а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 1870,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят гривень) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 06.06.2011 року.