ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" травня 2011 р. Справа № 2a-963/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: не з"явився,
представника відповідача: не з"явився,
представника третьої особи: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області
до відповідача: приватного підприємства фірма "Спіка"
третя особа: Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівтепло"
про стягнення заборгованості в сумі 36521,60 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2011 року Мукачівська оДПІ в Закарпатській області (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Спіка" (надалі– відповідач) третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мукачівське міське комунальне підприємство “Мукачівтепло” (надалі - третя особа) про стягнення заборгованості в сумі 36521,60 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу, відповідно до умов договору від 25.08.2010 року про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, надано право щодо стягнення з боржника Мукачівського міського комунальне підприємство “Мукачівтепло” - приватного підприємства "Спіка" дебіторської заборгованості на суму 40000 грн. із наступним спрямуванням отриманих коштів на погашення податкового боргу третьої особи. Вищевказані вимоги обґрунтовуються положеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181) та п .4.7. Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (надалі – Порядок).
Позивач в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та за наявними матеріалами.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, про причини неприбуття суд не повідомив та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Третя особа повторно в судове засідання не з’явилася, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлена, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали адміністративи справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Як встановлено в судовому засіданні, третя особа зареєстрована як платник податків в Мукачівській оДПІ 10 лютого 1993 року. Станом на 01.10.2010 року внаслідок не сплати в належні строки податків і зборів наростило до бюджету заборгованість у сумі 3540944,52 грн.
25 серпня 2010 року між позивачем та третьою особою, з посиланням на підпункт 7.4. Закону № 2181 та п. 4 Порядку, укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків (надалі- договір уступки).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору боржник передає податковому органу свої права по стягненню з контрагента (боржника) –ПП фірми “Спіка” (надалі - “Дебітор”) дебіторської заборгованості, які належать боржнику на суму 40000,00 грн.
Як зазначено у п. 1.3. договору уступки, право вимоги засновано на договорі № Ю 152/08 від 01 листопада 2008 року.
Відповідно до договору № Ю 152/08 від 01 листопада 2008 року (далі- “договір підряду”), укладеного між відповідачем (Замовник) та третьою особою (Виконавець) замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати підрядні роботи по об’єкту “Реконструкція теплової мережі” по вул. Великогірній в м. Мукачево. Термін виконання робіт 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно пункту 1.2 договору підряду відповідач, який є замовник за договором підряду, зобов’язується прийняти від виконавця та оплатити послуги, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в, КБ-3). Відповідно до пункту 3.1. Договору підряду, ціна робіт складає 76521, 60 гривень з ПДВ 20%.
Довідкою форми № КБ-3 за грудень 2008 року, підписану відповідачем та третьою особою, передбачена загальна вартість виконаних робіт в сумі 76521,60 грн. з ПДВ. До матеріалів справи також залучено Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, укладений та погоджений між підрядником ММКП “Мукачівтепло” та замовником ПП “Спіка”. Згідно довідки третьої особи від 09.09.2010 року борг відповідача станом на 01.09.2010 року становить 36521,60 гривень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Виходячи з цього, змісту договору уступки, положень пункту 14 частини 1 статті 3 КАС України щодо визначення терміну „адміністративний договір”, положень пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” щодо права податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, Договір уступки відповідає ознакам адміністративного договору і даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов»язань або погашення податкового боргу платника податків.
Згідно пунктів 87.1 та 87.2 вищевказаної правової норми джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог пунту 87.5. статті 87 Податкового кодексу України у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.
Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Орган державної податкової служби повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.
Порядок застосування пункту 87.5 статті 87 Податкового кодексу України визначається центральним органом державної податкової служби.
З метою реалізації положень пунктів пунктів 87.5 та 87.6 статті 87 Податкового кодексу України ДПА України затверджено Наказ від 24.12.2010 р. N 1040 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за 1435/18730 (далі –Порядок).
Відповідно до пункту 1.3. Порядку у разі коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.
Аналогічні вимоги містив Наказ ДПА України від 19.09.2003 р. за N 439 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за N 926/8247, чинний на момент укладення договору уступки та виданий з метою реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181.
Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.
Згідно з підпунктом 7.4.2. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби (підпункт 7.4.4. Закону № 2181).
Також згідно пунктів 1.3. та 1.4 вищевказаного Порядку залучення додаткових джерел погашення податкового боргу здійснюється на підставі рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків (далі - Рішення), підписаного керівником органу стягнення - податкового органу (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу за формою згідно з додатком 1.
У випадках, визначених цим Порядком, Рішення може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу самостійно залучених джерел сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу, або неможливості їх продажу.
Окрім того, ДПА України у своєму листі від 16.10.2009 р. № 22736/7/24-0117 також відзначає, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів.
З урахуванням вищевказаних норм матеріального права суд констатує, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів (до укладання Договору уступки), доказів чого суду не було надано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, на переконання суду позивачем не доведено факту дотримання ним особливого порядку звернення стягнення на майно, передбаченого пунктами 7.4.1., 7.4.2. Закону № 2181, що в подальшому є безумовною підставою як для укладення договору уступки так і подальшої реалізації права на стягнення дебіторської заборгованості як джерела погашення податкового боргу, внаслідок чого вважає вимоги позивача необгрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 03.06.2011 року.