ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "16" березня 2011 р.                                                 Справа № 2a-473/11/0970

 м. Івано-Франківськ

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Главача І.А.

          за участю секретаря судового засідання Зарицька Н.М.

          за участю представиків сторін:

          від позивача: Гандзюк О.О.,

          від відповідача:  ОСОБА_2,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття      

          до відповідача:  ОСОБА_3  

          про стягнення коштів в сумі 2704,16 грн.,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

  08 лютого 2011 року Івано-Франківський міський центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Івано-Франківськ (надалі –позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (надалі –відповідач) про повернення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 2704,16 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, ОСОБА_3 з 08.05.2008 року перебувала на обліку в Івано-Франківському центрі зайнятості як безробітна по 16.11.2008 року, та одночасно з 15.11.2004 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру. Отже, відповідачка з 15.05.2008 року відносилась до зайнятого населення, та не мала права перебувати на обліку в Івано-Франківському центрі зайнятості як безробітна та отримувати матеріальне забезпечення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Просила в задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2008 року відповідачу, згідно із поданою заявою від 08.05.2008 року, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

22.10.2010 року на підставі звірки  даних з ДПА України спеціалістами Івано-Франківського міського центру зайнятості було складено Акт №1746 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ”, яким згідно отриманої інформації при обміні з Виконавчим Комітетом Івано-Франківської міської ради (Реєстраційною Палатою) встановлено, що відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності з 15.11.2004 року перебуваючи на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості як безробітна з 15.05.208 року і отримувала допомогу по безробіттю по 16.11.2008 року. Факт наявності в Єдиному державному реєстрі запису про те, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем підтверджується також Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.09.2010р.. Позивачем 29.10.2010 року було направлено відповідачу повідомлення з вимогою повернути кошти в розмірі 2704,16грн., однак, в добровільному порядку відповідачем кошти повернуто не було.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту б), частини 3 статті 1 Закону України „ Про зайнятість населення”

до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Частиною 2 статті 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено обов’язок застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Із змісту частини 3 статті 36 Закону випливає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг стягується з особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як передбачено частиною 1 статті 18 Закону України „ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

          На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості кошти в сумі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) гривень 16 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                              /підпис/                                        Главач І.А.

          Постанова складена в повному обсязі 21.03.2011 року.