Справа № 22а-52
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Ярмолюка О.І.,
суддів : Власенка О.В., Юзюка О.М.,
діючи відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", розглянула в порядку письмового провадження справу № 22а-52 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Полонському районі на рішення Полонського районного суду від 15 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Полонському районі про визнання протиправною відмову про перерахунок надбавки до пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії дитині війни,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначала, що відповідно до Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” вона має статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась не в повному обсязі.
Позивачка просила визнати протиправною відмову про перерахунок надбавки до пенсії як дитині війни та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії дитині війни відповідно до Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Полонського районного суду від 15 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Полонському районі щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”. Зобов'язано провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням проведених виплат та стягнуто з відповідача на її користь сплачені судові витрати в сумі 45,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Полонському районі просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на законодавчому рівні не визначено джерела фінансування виплат щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком дітям війни, порядок нарахування та органи, які повинні здійснювати ці виплати. Також вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, у зв'язку з чим, питання, з розрахунку якого саме розміру мінімальної пенсії слід здійснювати перерахунок пенсії, є невизначеним. При винесенні постанови судом не враховано, що Пенсійний фонд України дії на підставі Положення "Про Пенсійний Фонд України", яким визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Горгулько Н. А. Справа № 22а-52
Доповідач –Власенко О. В. Категорія № 10.3.1
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 111 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України ”Про державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України ”Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: ”Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.”
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України ”Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008, а також з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказані періоди, є обґрунтованими.
Судом підставно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України ”Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” перерахунку пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі ”Кечко проти України”).
Зазначені обставини правильно враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.
З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі відхилити.
Постанову Полонського районного суду від 15 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко