ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 р.  Справа № 2а-14175/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М. В.  

при секретаріКайстро О.М.,

за участю:

представника позивача

представника відповідача Шармар В.О.,

Бойко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Днепр - Строй" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Днепр-Строй» (далі – ТОВ «НВП «Днепр-Строй», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську (далі –Лівобережна МДПІ, відповідач), в якій просить, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 09.03.2011 року (а.с.81), визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 року, №0000791701/2 від 26.10.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що позивач повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з вартості майна, внесеного засновником до статутного фонду  ТОВ «НВП «Днепр-Строй». Позивач зазначає, що із змісту норми п.п. 9.6.2 п.9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі – Закон № 889) операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Згідно з прямими нормами Закону № 889 внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи – резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв’язку із придбанням інвестиційного активу і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону № 889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу відповідно до норм ст.11 та 12 Закону № 889. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна (згідно п.1.18 ст.1 Закону №889 це є майно, відмінне від нерухомого), є з її боку відчуженням такого майна. Таким чином, засновник ТОВ «НВП «Днепр-Строй» ОСОБА_6 фактично здійснив відчуження майна в обмін на передання йому корпоративних прав. Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону №889. Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно із п.1.15 ст. 1 Закону №889 є податковим агентом щодо вартості такого майна. ТОВ «НВП «Днепр-Строй» як податковий агент повинно було утримати податок з доходів фізичних осіб з суми 30250,00 грн. в розмірі 4537,50 грн. Крім того, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. (далі – Закон № 2181), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено нарахування штрафу у подвійному розмірі від суми визначеного податкового зобов`язання. Оскільки ТОВ «НВП «Днепр-Строй» не виконало покладений обов`язок, до нього було застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 9075,00 грн.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «НВП «Днепр-Строй», як юридичну особу, зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.03.2009 р. за місцезнаходженням: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Комісара Крилова, буд.25, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №053013 (а.с.66).

Згідно Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «НВП «Днепр-Строй» та результати його діяльності за період з 13.03.2009 року по 31.03.2009 року (далі – Довідка) статутний капітал позивача відповідно до установчих документів на момент його створення складав 30,25 тис. грн., станом на 31.03.2010 року – 60,5 тис. грн. Станом на 31.03.2010 року статутний капітал сформовано в сумі 60,5 тис. грн., або на 100 відсотків, заборгованість засновників (учасників, акціонерів) по внесках у статутний капітал відсутня (а.с.46).

До моменту державної реєстрації засновником ТОВ «НВП «Днепр-Строй»  ОСОБА_6 було внесено 50% статутного капіталу власним майном (а саме: бойлер, вішалки для одягу, кондиціонери, ксерокс, кулер, модем, монітори, принтер, системні блоки, столи, стільці, телефони, тумби, факс) на загальну суму 30250,00 грн. В подальшому ОСОБА_6 внесено іншу частину до статутного капіталу у грошовій формі на загальну суму 30250,00 грн.: 14.05.2009 року – 3500,00 грн., 21.05.2009 року – 3500,00 грн., 27.05.2009 року – 5000,00 грн., 01.06.2009 року – 10000,00 грн., 10.06.2009 року – 5250,00 грн., 19.06.2009 року – 3000,00 грн. (а.с.47).

27.07.2010 р. за результатом проведення планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Днепр-Строй» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2009 р. по 30.09.2009 р., Лівобережною МДПІ складено акт перевірки №6283/23/36439616 (а.с.10-27). Перевіркою встановлено порушення п.8.1 ст.8, п.17.2 ст. 17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 4537,50 грн.

05.08.2010 року Лівобережною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000791701/0 про визначення ТОВ «НВП «Днепр-Строй» податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 13612,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4537,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9075,00 грн. (а.с.9).

02.09.2010 року, за наслідком розгляду первинної скарги позивача, Лівобережною МДПІ направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000791701/1 від 02.09.2010 року про визначення ТОВ «НВП «Днепр-Строй» податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 13612,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 4537,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9075,00 грн., яке було отримане позивачем 13.09.2010 року (а.с.90).

26.10.2010 року, за наслідком розгляду повторної скарги позивача, Лівобережною МДПІ направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000791701/2 від 26.10.2010 року про визначення ТОВ «НВП «Днепр-Строй» податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у тому ж розмірі, що й у вищезазначених податкових повідомленням-рішеннях, яке було отримане позивачем 19.11.2010 року (а.с.91).

Спеціальним законом з питань визначення, нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб є Закон № 889.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №889 дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 "в" ст. 1 Закону №889).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону № 889.

Пунктом 9.6 ст.9 передбачено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат; інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм п.п. 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст.9 Закону № 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст4 Закону № 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (п.п. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п.п. 9.6.7 п.9.6 ст. 9 Закону №889 під терміном „інвестиційний актив” розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Із змісту норми п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону Закон N 889 вбачається, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, вважаються саме придбанням інвестиційного активу.

Враховуючи викладене, внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону № 889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норми ст.12 Закону № 889.

Крім того, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею   115   ЦК   України  визначено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Статтею 144 ЦК України передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Згідно ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті; вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Згідно Довідки у статутний капітал ТОВ «НВП «Днепр-Строй» засновником ОСОБА_6 було внесено в якості внеску до статутного капіталу товариства основні засоби – майно та гроші - у загальній вартості 60,5 тис. грн.(а.с.46).

Отже, в даному випадку мала місце операція з внесення фізичною особою - засновником ТОВ «НВП «Днепр-Строй» рухомого майна та грошових коштів до статутного капіталу юридичної особи - резидента ТОВ «НВП «Днепр-Строй» в обмін на емітовані ним корпоративні права, що відповідно до вищевикладених норм діючого законодавства України вважаються придбанням частки в статутному капіталі ТОВ «НВП «Днепр-Строй» (тобто, інвестиційного активу), а не операції міни, як зазначено в Акті перевірки.

Посилання в акті перевірки на норми ст.ст. 715 та 716 ЦК України, при обґрунтуванні свого висновку про те, що внесок (інвестування) фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її сторони відчуженням такого майна, тобто операцією міни, є безпідставним виходячи з наступного.

Згідно ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Відповідно до вищевикладених норм діючого законодавства України внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, а не на товар, як це визначено у ст. 715 ЦК України. Крім того, нормами ст. 115, 144 ЦК України, 86 ГК України чітко визначено, що майно, передане товариству учасниками (засновниками) є вкладом до статутного капіталу (фонду) товариства , а не об'єктом купівлі-продажу.

За таких обставин, зважаючи, що внесок (вклад) фізичної особи - засновника ТОВ «НВП «Днепр-Строй» у вигляді майна до статутного капіталу юридичної особи - ТОВ «НВП «Днепр-Строй» є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону №889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.12 Закону N 889, то неутримання та неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб при здійсненні внеску фізичною особою до статутного капіталу у вигляді майна є правомірним та таким, що ґрунтуються на положеннях Закону № 889.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки відсутні порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, на підставі яких відповідач встановив факт неправомірності неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з вартості майна при здійсненні внеску фізичною особою до статутного капіталу ТОВ «НВП «Днепр-Строй», то податкове повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 р. та №0000791701/2 від 26.10.2010 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4357,50 грн., прийняті на підставі висновків Акту перевірки, є неправомірним.

Підпунктом 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, оскільки у відповідача були відсутні підстави для висновку про обов'язок позивача нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб при здійсненні операцій з внеску фізичною особою - засновником майна до статутного капіталу ТОВ «НВП «Днепр-Строй», то підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9075,00 грн., відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Позовна вимога про визнання акту нечинним може стосуватись лише нормативно-правового, а не індивідуального акту. Проте, у справі, що розглядається, позивач заявив позовну вимогу про визнання нечинним індивідуального акту – рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обставин, прийняті Лівобережною МДПІ податкові повідомлення-рішення №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 р. та №0000791701/2 від 26.10.2010 року не ґрунтуються на вимогах закону, внаслідок чого є протиправними та підлягають скасуванню.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відшкодування ТОВ «НВП «Днепр-Строй» з Державного бюджету України здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, підлягає задоволенню клопотання позивача про стягнення судових витрати у розмірі 3,40 грн.

 Керуючись  ст.ст. 158 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську №0000791701/0 від 05.08.2010 року, №0000791701/1 від 02.09.2010 року, №0000791701/2 від 26.10.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Днепр-Строй» податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4537,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9075,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Днепр-Строй» судовий збір у розмірі 3,40 грн.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 квітня 2011 року.

Суддя                       

М.В. Бондар