Вугледарський міський суд Донецької області

Справа  № 2-а-839/11

Категорія 86

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02.06.2011 Вугледарський міський суд Донецької області  в складі:

           головуючого(ої)-судді:           Биліна Тетяна Іванівна

судді:  

при секретарі:Соколовій Л.М.

ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги до 5 травня за 2008-2010 роки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради про визнання неправомірною відмову в перерахунку та стягнення щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги до 5 травня за 2008-2010 роки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи і у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни  та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ має право на отримання разової щорічної допомоги, як інвалід ІІІ групи  в розмірі 7 мінімальних пенсій. З питання виплати одноразової допомоги до 5 травня  за 2008 - 2010 роки він звертався до відповідача, однак отримав  відмову від 24.03.2011 року, так як йому була виплачена допомога в значно меншому  розмірі: 350,00 грн. за 2008 рік, 380,00 грн. за 2009 рік та 420 грн. за 2010 рік.  Посилаючись на те, що відповідач відмовляється виплатити щорічну одноразову допомогу в повному обсязі, просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради неправомірними, стягнути на його користь недоотриману суму щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008-2010 роки в розмірі 10645 грн. у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни  та гарантії їх соціального захисту».

Позивач ОСОБА_2, в судове засідання не з’явився, до судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради в судове засідання не з’явився, до судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи без його участі та заперечення, відповідно до яких позов не визнано в повному обсязі з тих підстав, що позивачу виплачена щорічна разова допомога до 5 травня  за 2008 -2010 роки у відповідності до порядку визначеному постановою Кабінету міністрів України згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2010 роки». Разова щорічна допомога за 2008-2010 роки була виплачена позивачу, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги, викладені в позові, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.08.2007 року, позивач є інвалідом 3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

(а.с.5)

Фактично позивач отримав від відповідача у квітні 2008 року – 350 грн., у квітні 2009 року - 380 грн., у квітні 2010 року - 420 грн., при цьому відповідач керувався положенням Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік та  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус інвалідів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ст.13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи  виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов’язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується винятково для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним Законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомоги Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Для поліпшення умов соціального захисту ветеранів війни Законом України „Про внесення змін до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»" від 25 грудня 1998 року № 367 запроваджена норма закону щодо посилення матеріального становища ветеранів війни шляхом надання їм щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги. Цим Законом передбачалося, що порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів щорічно у проекті Державного бюджету передбачаються цільові кошти для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни. І це до речі, визначено частиною другою ст. 95 Конституції України, згідно з якою будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України. А відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять тільки в межах бюджетних асигнувань.

Разом з тим, статтею 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, позивачу ОСОБА_2 була своєчасно виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня за 2008 рік у розмірі 350 грн. 00 коп., за 2009 рік у розмірі 380 грн. 00 коп., за 2010 рік у розмірі 420 грн. 00 коп.

Також в даному випадку за період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня. Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна    сфера    суспільних    відносин    не    може    бути    водночас    врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».                 

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосувати положення закону з урахуванням дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Мінпраці, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік та Постанов Кабінету Міністрів № 183 від 12.03.2008р., № 211 від 18.03.2009р., № 299 від 07.04.2010р. на його виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158,160-163  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі, з вищенаведених підстав.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Апеляційний адміністративний суд через місцевий адміністративний суд протягом десяти  днів з дня її проголошення.

Суддя           Т. І. Биліна

судді