копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2011 р. Справа № 2a-1870/2560/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Овруцького О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору міграційної служби у Сумській області про зобов"язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сектору міграційної служби у Сумській області, в якому просить зобов’язати відповідача провести розгляд заяви про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він народився і проживав у Судані разом зі своєю родиною, в 1990 році його родина виїхала до США, де вони отримали статус біженців і проживали там до 2002 року. У 2002 році родина залишила США і повернулась у Судан. У лютому 2007 року позивач вирішив поїхати на навчання до Російської Федерації, де навчався в університеті, з якого був виключений. 27.07.2008 р. позивач звернувся із заявою до міграційної служби м. Москва про надання йому статусу біженця, через три місяці йому було відмовлено у наданні такого статусу, після чого він вирішив продовжити навчання в Україні і в листопаді 2010 року приїхав у м. Суми і вступив до Сумського державного університету. 16.03.2011 року він звернувся із заявою в Сектор міграційної служби України у Сумській області про надання статусу біженця, 08.04.2011 р. отримав висновок органу міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, з яким він не згоден.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість (а.с. 95-98). Зокрема, відповідачем зазначено, що позивач прибув в Україну 08.11.2008 р. легально з Російської Федерації за навчальною візою. Вперше з клопотанням про надання статусу біженця в Україні звертався до сектору міграційної служби у Чернівецькій області, отримав рішення Держкомнацрелігій України від 01.06.2009 р. за № 326-09 про відмову в надані статусу біженця в Україні. До сектору міграційної служби у Сумській області звертається вдруге, перший раз на звернення від 26.03.2010 р. отримав відмову у прийнятті заяви, оскаржив вказане рішення до Сумського адміністративного суду, на даний час справа розглядається апеляційним судом. У другому зверненні позивач заявив про наявність нових обставин, у зв’язку з політичною ситуацією в Африці. Під час співбесіди з позивачем встановлено, що він боїться переслідувань, катувань, покарання з боку державних органів, бо втратив паспорт громадянина Судану, знаходиться без паспорту рік, намагався відмовитися від громадянства Судану (написав заяву в посольство Судан в Москві), але відповіді не отримав. Проте надана позивачем інформація непереконлива, оскільки він не навів достатніх доказів того, що в країні громадянської належності він зазнає реальних переслідувань за ознакою громадянства чи національності. Крім того, у ході співбесіди встановлено, що позивач не служив в армії і відмовляється від служби в армії, хоча є військовозобов’язаним. Імовірно, що ухилення від виконання військового обов’язку є основною причиною виїзду з Судану та небажання повертатися на батьківщину. Це також пояснює численні звернення позивача за статусом біженця в різних країнах: з 1999 до 2002 року мав статус біженця у США, а потім втратив, у 2008 році звертався до РФ за статусом біженця, отримав відмову. В Україні 03.02.2009 звертався до сектору міграційної служби у Чернівецькій області, 26.03.2010 р. та 21.03.2011 р. – до сектору міграційної служби у Сумській області. При цьому при кожному зверненні позивач вказував різні підстави для його ймовірних переслідувань. Аналіз інформації, яку повідомив про себе під час співбесід позивач, показав, що він не був членом політичної партії, групи чи громадської організації, у нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань, визначених абзацом другим статті 1 Закону України «Про біженців». Заявник не навів жодного конкретного факту про побоювання утисків особисто до нього в країні громадянської належності, у зв’язку з чим його позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.03.2011 року позивач звернувся до сектору міграційної служби у Сумській області із заявою про надання статусу біженця (а.с. 6), в якій зазначив, що його батько надав неправдиві дані міграційній службі Судану щодо того, що дідусь позивача суданець, хоча насправді він єгиптянин, у зв’язку з чим позивач не хоче повертатися до Судану, оскільки існує небезпека тортур і покарання.
Наказом завідувача сектору міграційної служби у Сумській області № 06-о від 21.03.2011 р. заява позивача про надання статусу біженця прийнята до розгляду (а.с. 109).
Згідно з протоколом співбесіди від 24.03.2011 р. (а.с. 110-112), позивач повідомив, що він не є громадянином Судану, вважає себе особою без громадянства, вже рік перебуває на території України без документів, без паспорту, який він загубив (втратив), і за це його в Судані будуть переслідувати. Він телефонував в Москву в Посольство Республіки Судан з приводу одержання нового паспорту, і йому сказали, що він має поїхати в посольство особисто. Але він боїться їхати до Москви без документів. Він боїться переслідувань, катувань, покарання з боку державних органів, бо втратив паспорт громадянина Судану, знаходився рік без паспорту, намагався відмовитися від громадянства Судану, вважає себе особою без громадянства. Тому йому небезпечно повертатися в Судан.
Відповідно до Висновку працівника щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Судану ОСОБА_1 від 07.04.2011 р. (а.с. 114, 115), у заяві про надання статусу біженця заявник повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких грунтується його заява. Відповідно до Позиції ООН «Про обов’язки та стандарти доказів у заявах біженців» факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і письмові. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу компетентного органу у правдивості своїх фактичних тверджень. Як свідчить аналіз матеріалів особової справи, заявник не навів жодного конкретного факту про побоювання утисків особисто до нього в країні громадянської належності. Заявник не навів також аргументації своїм побоюванням у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України «Про біженців». На підставі викладеного, провідний спеціаліст сектору міграційної служби у Сумській області Валюх Т.В. вважав за доцільне відмовити позивачеві в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у зв’язку з тим, що його заява є очевидно необґрунтованою, оскільки не містить вагомих причин побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, визначених абзацом другим статті 1 Закону України «Про біженців».
Наказом завідувача сектору міграційної служби у Сумській області № 09-о від 08.04.2011 р. позивачеві відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, оскільки його заява є очевидно необґрунтованою, підстава – висновок провідного спеціаліста сектору Валюх Т.В. (а.с. 116).
Повідомленням № 14 від 08.04.2011 р. (а.с. 5) сектором міграційної служби у Сумській області позивача повідомлено, що відповідно до абзацу сьомого статті 12 Закону України «Про біженців» йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, підстава – наказ від 08.04.2011 р. № 09-0. Згідно з повідомленням, розгляд заяви показав, що вона є очевидно необґрунтованою, оскільки позивачем не наведено фактів, які свідчили б про побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, не надано будь-якої аргументації своїм побоюванням у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідали б вимогам абзацу другого статті 1 Закону України «Про біженців».
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про біженців», біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з частиною 1 статті 11 вказаного Закону, оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
Відповідно до положень частини 1 статті 12 зазначеного Закону, орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Згідно з частиною 6 вказаної статті, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Таким чином, вивченням матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про надання статусу біженця не повідомлено достатніх даних та не надано доказів наявності обставин, з якими закон пов’язує можливість надання особі статусу біженця, а саме, щодо обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певних соціальних груп або політичних переконань.
Враховуючи викладене, суд вважає прийняте відповідачем і оформлене наказом № 09-о від 08.04.2011 р. рішення про відмову позивачеві в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 157-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сектору міграційної служби у Сумській області про зобов'язання провести розгляд заяви про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу – відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 06 червня 2011 року.