ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 року Справа № 2а/0370/1062/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ковелі Волинської області про стягнення суми невідшкодованих витрат,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі (далі - УПФ України в м. Ковелі) звернулося в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ковелі (далі –ВВД Фонду в м. Ковелі) про стягнення невідшкодованих сум заборгованості по виплаті пенсій по інвалідності невключеним до актів щомісячних звірок по ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 50 298,35 грн. та стягнення невідшкодованих сум заборгованості по виплаті щомісячної цільової грошової допомоги та витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності, що були включені до актів звірок в сумі 898 591,71 грн.
19.05.2011 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив у зв’язку із виникненням технічної помилки при обчисленні розрахунків на яких ґрунтується адміністративний позов стягнути з відповідача заборгованість по виплаті основного розміру пенсії, грошової цільової допомоги та витрат на її доставку, що входять до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2008 року по лютий 2011 року невключеним до актів щомісячних звірок по ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 48 851,18 грн. та заборгованість по виплаті щомісячної цільової грошової допомоги та витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що були включені до актів звірки в сумі 900 927,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідач відмовляється відшкодовувати суми витрат на виплату пенсій особам з якими трапився нещасний випадок за межами України, не включивши до актів щомісячних звірок ОСОБА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 48 851,18 грн., з яких витрати по виплаті основного розміру пенсії в сумі 12 280,86 грн., по виплаті щомісячної цільової допомоги в сумі 35 427,86 грн., на виплату та доставку пенсій в сумі 254,58 грн. та на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 в сумі 888,40 грн. Крім того, ВВД Фонду в м. Ковелі на протязі січня 2008 року по лютий 2011 року не відшкодовано УПФ в м. Ковелі пенсії по інвалідності, особам включеним до актів щомісячних звірок в розмірі 900 927,28 грн., з яких невідшкодована цільова допомога в сумі 897 604,52 грн. та заборгованість по витратам на виплату та доставку пенсій в сумі 3 322,76 грн.
Позивач вважає, що після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг виплата здійснюється страховиком до якого звернувся застрахований, при цьому страховик вправі звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо понесених витрат, а тому - витрати понесені Пенсійним фондом України у зв’язку із виплатою пенсій по інвалідності/втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт щомісячної звірки витрат).
Позивач просить стягнути невідшкодовані суми витрат по виплаті пенсій по інвалідності невключеним до актів щомісячних звірок в сумі 48 851,18 грн. та стягнути невідшкодовані суми витрат по виплаті щомісячної цільової грошової допомоги та витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності, що були включені до актів звірок в сумі 900 927,28 грн.
Відповідач в письмових запереченнях проти адміністративного позову від 28.04.2011 року та від 26.05.2011 року заявлений позов не визнав з наступних підстав.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розглядають справи про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності всіх необхідних документів, перелік яких визначено в пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1 Порядку призначення, перерахування, та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24. За відсутності у ВВД Фонду особових справ потерпілих, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодування УПФ України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та допомогу на поховання.
Разом з тим, визначені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань є адресною допомогою, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 та від 16.07.2008 року № 654, та не відповідають вимогам статей 13, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697 (далі – Порядку), оскільки не пов’язані із страховим випадком, а тому не можуть відшкодовуватися Пенсійному фонду України.
Пункт 2 Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Розбіжності при складанні актів звірок органами Пенсійного фонду України та ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення можуть бути вирішені лише центральними органами – Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Крім того, відповідач зазначає, що передбаченого законодавством відповідного висновку медико-соціальної експертної комісії про причинний зв’язок смерті з нещасним випадком, стосовно ОСОБА_3 не було надано Фонду, а тому не було правових підстав для включення суми допомоги на поховання до акту звірок витрат за січень – грудень 2008 року і для відшкодування цих витрат.
Оскільки позивачем надано розрахунок суми заборгованості по виплаті основного розміру пенсії особам з якими трапився нещасний випадок за межами України з врахуванням адресної допомоги, відділення подало розрахунок за виключенням останньої, згідно якого невідшкодована сума за період з січня 2008 року по лютий 2011 року складає 12 349,81 грн.
Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у запереченнях.
Суд ухвалив розгляд справи проводити у відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши подані суду письмові докази та з’ясувавши обставини справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі в період з січня 2008 року по лютий 2011 року виплачувалися пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на території Співдружності Незалежних Держав в розмірі 949 778,28 грн., з яких 48 851,18 грн. заборгованість по виплаті основного розміру пенсії, грошової цільової допомоги та витрат на її доставку, що входять до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також 900 927,28 грн. заборгованості по виплаті щомісячної грошової цільової допомоги та витрат на доставку і виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що були включені до актів звірки. Розбіжності виникли по витратах на виплату і доставку пенсії призначеної по інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року. Вказані фактичні обставини підтверджуються копіями актів щомісячної звірки з січня 2008 року по лютий 2011 року та розрахунками сум заборгованості.
Відповідно до статей 8, 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону України “Про пенсійне забезпечення”).
Разом з тим, статтями 21, 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань” передбачений обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати шкоду, яка заподіяна працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у випадку його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, що знаходилися на його утриманні, пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та пенсію у зв’язку з утратою годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” закріплене аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 пункту 3 розділу XI цього ж Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника – Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України “Про охорону праці”, які ліквідуються.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України – відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідачем подано розрахунок, згідно якого невідшкодована сума за період з січня 2008 року по лютий 2011 року складає 12 349,81 грн.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 12 349,81 грн. витрат на виплату та доставку пенсій призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримали каліцтво на території Співдружності Незалежних Держав є підставною, а позов в даній частині підлягає до повного задоволення.
Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача витрат по виплаті допомоги на поховання ОСОБА_3 в сумі 888,40 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 21 вказаного Закону позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Згідно із вимогами частини 8 та 9 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Таким чином, допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками спеціальних медичних закладів.
Висновок медико-соціальної експертної комісії надається особами, які здійснили поховання померлого інваліда відділенню виконавчої дирекції Фонду, яке в свою чергу приймає рішення про відшкодування їм понесених витрат та бере до заліку заявлену до відшкодування управлінням Пенсійного фонду суму виплаченої допомоги на поховання. Передбаченого законодавством відповідного висновку медико-соціальної експертної комісії про причинний зв’язок смерті з нещасним випадком, стосовно ОСОБА_3 не було надано Фонду, а тому правові підстави для включення суми допомоги на поховання до акту звірок витрат за січень – грудень 2008 року і для відшкодування цих витрат відсутні.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача державної адресної допомоги невключеної до акту звірки витрат по виплаті пенсій по інвалідності в сумі 35 612,37 грн., а також невідшкодованої цільова допомога в сумі 897 604,52 грн. та заборгованість по витратам на виплату та доставку пенсій в сумі 3 322,76 грн. включеної до актів щомісячних звірок, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом. Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
А отже, вимоги про стягнення з відповідача державної адресної допомоги не підлягають до задоволення.
Крім того пункт 2 Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розбіжності при складанні актів звірок органами Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення можуть бути вирішені лише центральними органами –Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Не включення районним відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сум по акту звірки не позбавляє права направити неповністю узгоджений акт звірки та відповідну довідку до центральних органів, а відповідні центральні органи визнати ці суми та провести їх відшкодування, а в разі незгоди – вирішити спір у судовому порядку між собою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених витрат на поховання інвалідів та державної адресної допомоги за рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ковелі.
Інші твердження позивача не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 11, 17, 158, 160 частиною 3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ковелі Волинської області в користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області заборгованість по виплатам пенсій по інвалідності невиплачених за актом щомісячної звірки в сумі 12 349 (дванадцять тисяч триста сорок дев’ять) грн. 81 коп. за період з січня 2008 року по лютий 2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 03 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк