ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1943/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про: скасування постанов державного виконавця
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов державного виконавця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановами ВП № 25540017, ВП № 25539522 та ВП 25539700 від 30 березня 2011 року відмовлено в прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів за номерами 2-а-4906/10/0270, виданих 16 березня 2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом.
З урахуванням викладеного, позивач вимушений був звернутися до суду з позовними вимогами щодо скасування постанов державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Позивач у судове засідання на з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судові засідання, призначені на 11 травня та 16 травня 2011 року не з’являвся, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.
Суд вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Однак, відповідач своїм правом заперечити проти позову не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" (із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
При цьому, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (стаття 21 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є саме тим органом, до компетенції якого належить здійснення провадження виконавчих дій по виконавчим листам за номерами 2-а-4906/10/0270, виданих 16 березня 2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом, адже боржниками у них виступають органи державної влади.
Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, законодавцем чітко визначено підстави, при яких виконавчий документ приймається до виконання та відкривається виконавче провадження, серед них: строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим Законом; виконавчий документ пред’явлений до компетентного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стало подання на виконання виконавчих листів, у яких зазначено невірний строк їх пред’явлення. Окремою підставою для неприйняття до провадження виконавчого листа №2-а-4906/10/0270 (а.с.10) зазначено пред’явлення його не за підвідомчістю виконання рішення.
Даючи правову оцінку винесеним постановам, суд зважає на таке.
Серед підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження стаття 25 Закону визначає, зокрема, невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення та за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Саме на них містяться посилання державного виконавця у оскаржуваних постановах. Так, постановою серії ВП №25540017 від 30.03.2011 року (а.с.8) відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону в зв’язку з наявністю інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (а саме: у виконавчому листі визначено строк пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону); постановою серії ВП №25539522 від 30.03.2011 року (а.с.9) відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону в зв’язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, а також наявністю інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (такими обставинами визначено – визначення у виконавчому листі строку пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону); постановою серії ВП №25539700 від 30.03.2011 року (а.с.10) відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пунктів 4, 8 частини 1 статті 26 Закону в зв’язку з пред’явленням виконавчого документа не за місцем або підвідомчістю виконання рішення, а також наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (такими обставинами визначено – визначення у виконавчому листі строку пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону).
Таким чином, однією з підстав для прийняття оскаржуваних постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження стало зазначення у виконавчих листах строку пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону. Зокрема, у виконавчих листах визначено строк в три роки для пред’явлення їх до виконання, а не один рік, як це передбачено в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 09.03.2011 року.
Проте, суд не погоджується з такими висновками державного виконавця з огляду на таке.
Статтею 22 Закону (в редакції від 09.03.2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явленні до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудовим спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, для виконання судових рішень ці строки обчислюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили, про що йдеться у пункті 1 частини 2 статті 22 Закону.
Отже, визначення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов’язано із моментом набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що строк пред'явлення до виконання виконавчих листів за номерами 2-а-4906/10/0270 до 23 лютого 2014 року, тобто протягом трьох років з дня набрання постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року законної сили (трирічний строк пред’явлення до виконання виконавчого документа передбачався статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до внесених змін 09.03.2011 року).
Окрім того, про безпідставність вказаного обґрунтування відмови у відкритті виконавчого провадження свідчать посилання державного виконавця на невідповідність виконавчих листів вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», адже вказаною нормою жодним чином не уповноважено державного виконавця визначати правильність заповнення виконавчого документа та надавати своє тлумачення окремим нормам.
З приводу відмови у відкритті виконавчого провадження з підстави пред’явлення виконавчого документа не за місцем або підвідомчістю виконання рішення (постанова серії ВП №25539700) суд звертає увагу на положення статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України, тому боржник в особі територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, визначений у постанові серії ВП №25539700 від 30.03.2011 року, належить до органів державної влади.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість відмови у відкритті виконавчого провадження із зазначених у постановах підстав.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до провадження виконавчі листи за номерами 2-а-4906/10/0270, видані Вінницьким окружним адміністративним судом, та відкрити виконавче провадження, суд прийшов до висновку відмовити в їх задоволенні, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо прийняття/неприйняття виконавчого документа до виконання віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби. Тому, задовольнивши позовні вимоги в цій частині, суд фактично підмінить орган державної виконавчої служби.
При цьому, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, керуючись положеннями статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача вирішити питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні постанови Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2-а-4906/10/0270 від 28 грудня 2010 року.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача слід стягнути 1,70 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №25540017 від 30 березня 2011 року, ВП №25539522 від 30 березня 2011 року та ВП №25539700 від 30 березня 2011 року.
Зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні постанови Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2-а-4906/10/0270 від 28 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 гривень судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович