Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6080/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 00 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Могілевському А.А.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Савченко С.В.
при секретарі судового засідання Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом державного підприємства «Шахтарськантрацит»
до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за дов., ОСОБА_2 за дов.
від відповідача: ОСОБА_3 за дов., ОСОБА_4 за дов.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, державне підприємство «Шахтарськантрацит» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень про нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвугілляремонт», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у зв’язку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, який не створює правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту та валових витрат за такою господарською операцією.
У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - державне підприємство „Шахтарськантрацит” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 30.04.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32299510.
Відповідачем – Шахтарською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області була проведена невиїзна документальна перевірка ДП “Шахтарськантрацит” щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донвугілляремонт» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт № 196/23-1/32299510 від 17.03.2011року (надалі – акт перевірки), яким зафіксовано порушення:
п. 1.4 статті 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4,пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі –Закон 168) в частині заниження податку на додану вартість у січні – травні 2009 року у розмірі 6010 грн.
п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток у січні – травні 2009 року у розмірі 7512,50 грн.
За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 4 квітня 2011 року прийняті податкове повідомлення –рішення № 0000072342 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 7512,50 грн., у тому числі основний платіж 6010 грн. та штрафна санкція 1502,50 грн. та податкове повідомлення –рішення № 0000082342 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 9390,63 грн., у тому числі основний платіж 7512,50 грн. та штрафна санкція 1878,13 грн.
Спірні податкові повідомлення – рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Пунктом 3 акту перевірки передбачено, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність поставок товарів між позивачем та ТОВ «Донвугілляремонт», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ДП «Шахтарськантрацит» з постачальником ТОВ «Донвугілляремонт» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже – є нікчемним.
Судом встановлено, що 5 січня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвугілляремонт” (далі-Постачальник) та Державним підприємством «Шахтарськантрацит» (далі-Покупець) було укладено договір № 05/01-09 (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору. Згідно специфікацій № 1 від 08.01.09 р., № 2 від 09.02.09 р., № 3 від 31.03.09 р., № 4 від 09.04.09 р., які є невід’ємною частиною Договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо постачання конічеської пари, вал шестерні та блоку - зірки.
На виконання умов Договору ТОВ «Донвугілляремонт» за період січень – травень 2009 року позивачу було поставлено конічеську пару, вал шестерні та блок - зірки, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, приходними ордерами, податковим накладними, платіжними дорученнями, лімітними картами, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, які долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов’язань податковий орган визначив три підстави:
- висновки акту перевірки від 21.12.10 № 3063/23-3/24455952 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донвугілляремонт»» щодо вчинення нікчемних правочинів цим підприємством за 2009 рік;
- відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару від ТОВ «Донвугілляремонт» до Позивача;
- відсутність у договорі, специфікаціях до договору та податкових накладних посади осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Щодо висновків акту перевірки ДПІ у м. Харцизьку від 21.12.10 № 3063/23-3/24455952 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донвугілляремонт»» щодо вчинення нікчемних правочинів цим підприємством за 2009 рік суд зазначає наступне.
Не приймається судом до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем та ТОВ «Донвугілляремонт» акт перевірки ДПІ у м. Харцизьку від 21.12.10 № 3063/23-3/24455952 «про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донвугілляремонт»», з огляду на те, що висновок про нікчемність правочинів здійснений податковим органом на підставі висновку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «Айдиас», як контрагента ТОВ «Донвугілляремонт». Згідно висновку ДПІ у м. Харцизьку, ТОВ «Донвугілляремонт» здійснювало заздалегідь економічно необґрунтовані операції до постачання товарів з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту підприємств – вигодонабувачів залучалось ТОВ «Айдиас», перевірку якого неможливо провести у зв’язку з визнанням цього підприємства банкрутом, податковим органом зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів, вчинених ТОВ «Донвугілляремонт». Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Айдиас», наявності (відсутності) основних фондів та трудових ресурсів. Враховуючи ту обставину, що ТОВ «Донвугілляремонт» був подальшим покупцем товару, який було продано позивачу, податковим органом проведено послідовний зв'язок нікчемних правочинів по всьому ланцюгу придбання цього товару. Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть повинні бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як попередні висновки органів державної податкової служби контрагента ТОВ «Донвугілляремонт», якими зроблено висновок про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, приходні ордери, податкові накладні, платіжні доручення, лімітні карти, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.
Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товару від ТОВ «Донвугілляремонт» до Позивача суд зазначає наступне.
Спірність даної обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару (конічеської пари, вал шестерні та блоку - зірки) за договором від 05.01.09 року № 05/01-09.
Для повного та всебічного розгляду справи судом було вжито заходів щодо витребування товарно-транспортних накладних від постачальника спірного товару від ТОВ «Донвугілляремонт», яка була одержана уповноваженим представником цього підприємства та надано витребувані судом документи, а саме товарно-транспортні накладні від 08.01.09, від 09.02.09, 31.03.09, 09.04.09, 06.05.09 на перевезення товару за договором – конічеської пари, вал шестерні та блоку – зірки, а також довіреності на одержання товару від уповноваженого представника позивача від 08.01.09, 11.02.09, 25.03.09, 08.04.09, 21.04.09 , номера та дати яких співпадають з номерами та датами, які зазначені у товарно-транспортних накладних.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Суд зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції. Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні від 08.01.09, від 09.02.09, 31.03.09, 09.04.09, 06.05.09, а також довіреності на одержання товару від уповноваженого представника позивача від 08.01.09, 11.02.09, 25.03.09, 08.04.09, 21.04.09, які підтверджують рух товару (конічеської пари, вал шестерні та блоку - зірки) за договором від 05.01.09 № 05/01-09.
Щодо відсутність у договорі, специфікаціях до договору та податкових накладних посади осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа суд зазначає наступне.
Враховуючі вимоги пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для повного та всебічного розгляду справи судом було вжито заходів щодо витребування від постачальника спірного товару від ТОВ «Донвугілляремонт» повноваження ОСОБА_5 на підписання податкових накладних. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності є ОСОБА_5. Суд зазначає, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, підписані ОСОБА_5 Також цією особою підписані видаткові накладні, які видані на виконання договору від 05.01.09. Окрім цього, цією ж особою підписаний договір від 05.01.09 № 05/01-09 та специфікації до цього договору № 1 від 08.01.09 р., № 2 від 09.02.09 р., № 3 від 31.03.09 р., № 4 від 09.04.09 р.
Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.
Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З аналізу акту перевірки Шахтарської ОДПІ від 17.03.2011 р. та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Донвуглеремонт» є їх спрямованість на порушення публічного порядку у зв’язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, та, як наслідок, відсутності реального руху товарів та фактичне отримання товарів.
Суд вважає, що ці обставини спростовується зібраними у справі доказами, які досліджені під час розгляду справи, а саме. Судом на підставі товарно-транспортних накладних, довіреностей на одержання товару від уповноваженого представника позивача, рахунків-фактур, видаткових накладних, приходних ордерів, податкових накладних, платіжних доручень, лімітних карток встановлено наявність таких документів. Суд вважає, що надані позивачем документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій.
Враховуючи вищевикладене, податковим органом помилково здійснено нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток на підставах, викладених в акті перевірки.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування основного платежу з податку на додану вартість та податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.
Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкове повідомлення –рішення № 0000072342 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 7512,50 грн., у тому числі основний платіж 6010 грн. та штрафна санкція 1502,50 грн. та податкове повідомлення –рішення № 0000082342 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 9390,63 грн., у тому числі основний платіж 7512,50 грн. та штрафна санкція 1878,13 грн. – задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000072342 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 7512,50 грн., у тому числі основний платіж 6010 грн. та штрафна санкція 1502,50 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000082342 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 9390,63 грн., у тому числі основний платіж 7512,50 грн. та штрафна санкція 1878,13 грн.
Присудити з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп. на користь державного підприємства «Шахтарськантрацит».
Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 30 травня 2011 року у судовому засіданні в присутності представників сторін.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Савченко С. В.