Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 26 травня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/6747/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Мандичева Д.В.

при секретарі          Сніховської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом ОСОБА_1

до прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, за довір. від 30.09.2010р.,

від відповідача: ОСОБА_4, за довір. від 25.05.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

                ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 05 листопада 2010 року звернулась до прокурора міста Авдіївки на порушення прав в частині передчасного звільнення та заборгованості виплати заробітної плати у звязку з перебуванням на обліку в центрі зайнятості. 25 грудня 2010 року відповідачем була направлена відповідь від 19 листопада 2010 року, яка на думку позивача є необгрунтованою, неповною та наданою з порушенням строків передбачених законодавством. Зазначила, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про звернення громадян» та допустив бездіяльність, тобто не вжив невідкладно заходів до припинення неправомірних дій в той час, коли позивач була позбавлена права на оплату праці в строк. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

          Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

          Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в запереченнях на позов, також зазначила, що скарга позивача була належним чином розглянута та на адресу позивача була надіслана відповідь в терміни встановлені законодавством. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

     Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

          Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі  мають  право  направляти  індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної влади, органів місцевого самоврядування та  посадових  і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 13 травня 1999 року № 653-ХІV громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»  від 13 травня 1999 року № 653-ХІV органи   державної   влади   і   місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації,  їх  керівники  та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення  порушених  прав,  реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти  громадянина  про  результати  перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі  визнання  заяви  чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» від 13 травня 1999 року № 653-ХІV передбачено, що звернення розглядаються і  вирішуються  у  термін  не  більше одного  місяця  від  дня їх надходження,  а ті,  які не потребують додаткового вивчення,  - невідкладно,  але не пізніше  п'ятнадцяти днів  від  дня  їх  отримання.  Якщо  в  місячний  термін вирішити порушені у  зверненні  питання  неможливо,  керівник  відповідного органу,  підприємства,  установи,  організації  або його заступник встановлюють  необхідний  термін  для  його   розгляду,   про   що повідомляється  особі,  яка подала звернення.  При цьому загальний термін  вирішення  питань,  порушених   у   зверненні,   не   може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно із пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Судом встановлено, що 05 листопада 2010 року ОСОБА_1 направлена на адресу відповідача скарга щодо перевірки порушень конституційних прав, та внесення протесту на постанову ОВК ТВО № 45 від 19 лютого 2010 року № 45, також за результатами перевірки просила внести зміни до постанови і запису до трудової книжки щодо часу звільнення, стягнення заборгованості з заробітної плати і за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, яка отримана прокуратурою м. Авдіївки Донецької області 12 листопада 2010 року (248-вх-10), про що свідчить книга обліку заяв та скарг громадян 2010 – 2011 років.

З матеріалів наглядового провадження № 117-10 за скаргою позивача та книги обліку вихідної кореспонденції (том № 2), наданих прокуратурою міста Авдіївки Донецької області, вбачається, що відповідь на зазначену скаргу складено та направлено на адресу позивача простою кореспонденцією 19 листопада 2010 року.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на направлення простої поштової кореспонденції на адресу позивача 19 листопада 2010 року не приймається судом з огляду на наступне.

Судом встановлено, що копію відповіді на скаргу позивача від 05 листопада 2010 року направлено на адресу останньої 25 грудня 2010 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті поштового відправлення.

Відповідно до пункту 73 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009, № 270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Таким чином, відповідач порушив право позивача на одержання відповіді на скаргу від 05 листопада 2010 року у встановлені Законом «Про звернення громадян» терміни.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» від 28.12.2005 року № 9гн (надалі – Наказ) наказано при здійсненні перевірок за зверненнями забезпечити повне, об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного доводу, надавати юридично грамотну, обґрунтовану та мотивовану відповідь з посиланням на законодавчі акти. За необхідності до проведення перевірок залучати фахівців відповідних контролюючих і правоохоронних органів, авторів звернень. Також наказано вживати вичерпних заходів щодо задоволення обґрунтованих звернень і реального поновлення порушених прав, застосовуючи у повному обсязі надані законом повноваження. Викоренити з практики роботи прокурорів прояви формалізму та бездушності при розгляді звернень. Давати принципову оцінку кожному факту несумлінного ставлення до роботи із зверненнями, їх безпідставного відхилення, порушення строків і порядку розгляду, викривлення статистичної звітності, неналежного виконання доручень прокуратур вищого рівня.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Згідно із статтею 36№ Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

Як вбачається зі змісту скарги від 05 листопада 2010 року позивач вказала, що звернулась за захистом до прокурора, оскільки ніде не працює та перебуває на обліку в центрі зайнятості, тобто практично не спроможна захистити свої права та виконувати процесуальні обов’язки в інший спосіб саме через матеріальний стан, що є підставою здійснення представництва в разі потреби в суді.

Згідно із копією трудової книжки БТ-ІІ № НОМЕР_1 01 лютого 2010 року внесений запис про призначення ОСОБА_1 головою ДВК № 11 ТВО № 45 з оплатою праці згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 20 січня 2006 року. 19 лютого 2010 року внесений запис про припинення повноваження голови ДВК № 11 ТВО № 45 у зв’язку з закінченням виборчого процесу.

Вищезазначене підтверджує те, що позивач дійсно ніде працювала тобто практично не спроможна захистити свої права саме через матеріальний стан.

Необхідно зазначити, що згідно із пунктом 4.14. Наказу встановлено, що за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а результатами виявлених недоліків або порушень закону; частково задоволене звернення - звернення, в якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими; повторно задоволене - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується; відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими; роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.

Скарга ОСОБА_1 від 05 листопада 2010 року містить в собі клопотання щодо призначення прокурорської перевірки з витребуванням необхідних документів, винесення протесту до ОВК ТВО № 45 або ЦВК на постанову ОВК ТВО № 45 від 19 лютого 2010 року за № 45 «Про припинення повноваження повноважень голови ДВК № 11 ТВО № 45», зобов’язання ОВК ТВО № 45 або ЦВК вчинити певні дії.

Як вбачається із пункту 4.10 Наказу при вирішенні звернень для перевірки їх доводів в обов'язковому порядку мають бути витребувані необхідні документи, пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються. За підсумками складається мотивована довідка, а якщо у зверненні йдеться про вчинення злочину, то приймається рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Згідно пункту 6.1 Наказу звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються вирішеними та знімаються з контролю, якщо поставлені в них питання перевірено, вжито необхідних заходів, дано вичерпні відповіді згідно з чинним законодавством і направлено письмову відповідь.

          Але зі змісту відповіді від 19 листопада 2010 року № 248-вих-10 вбачається, що на скаргу позивача від 05 листопада 2010 року надане саме роз’яснення, що є порушенням Наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» від 28.12.2005 року № 9гн, оскільки пунктом 4.14 передбачено, що роз’яснення надається тільки за зверненням у якому не міститься прохання про задоволення будь-яких вимог або клопотань або надано роз'яснення з питань правового характеру. Тобто доводи питань, поставлених в скарзі від 05 листопада 2010 року щодо поновлення порушених прав не перевіренні, необхідні документи не витребувані, також не отримані пояснення службових та інших осіб, дії яких оскаржуються позивачем.

          Таким чином, в порушення вимог Конституції, Закону України «Про прокуратуру», Наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» відповідачем не вжито вичерпних заходів щодо задоволення обґрунтованих звернень і реального поновлення порушених прав позивача. Тому відповідь відповідача від 19 листопада 2010 є формальною та необґрунтованою.

За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Норми ст. 69 цього ж Кодексу визначають, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

За нормами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У результаті вчинення заходів зі збору доказів за власною ініціативою, на виконання положень ст. ст.  11 та 71 КАС України,  судом не отримано беззаперечних доказів, що підтверджували б обставини, на які посилається відповідач.

При вивченні матеріалів справи, знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач порушив право позивача на одержання обґрунтованої відповіді та реального поновлення порушених прав, передбачених Конституцією, Законом України «Про прокуратуру», а також порушення права позивача на одержання відповіді на скаргу від 05 листопада 2010 року у встановлені Законом «Про звернення громадян» терміни.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

     Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41- 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

          Визнати неправомірною бездіяльність прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича щодо не надання відповіді на скаргу ОСОБА_1  від 05 листопада 2010 року у терміни, встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

          Визнати неправомірними дії прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича, що полягали в наданні неналежної відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 05 листопада 2010 року.

          Зобов’язати прокурора міста Авдіївки Зайця Сергія Володимировича повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 листопада 2010 року та надати належну відповідь відповідно до Закону України «Про прокуратуру»

В задоволенні іншої частині позовних вимог – відмовити.

          Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.   

          Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 травня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2011 року.        

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

       В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя                                                                                      Мандичев Д. В.