ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1762/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Юрєвський В.Ю., Поплавський Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державного податкового інспектора податкової служби ІІІ рангу відділу адміністрування та КПР з ПДВ Управління оподаткування фізичних осіб Поплавського Дмитра Володимировича
про: визнання неправомірними дії посадових осіб та визнання протиправною та скасування довідки
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа - приватний підприємець ОСОБА_4 (далі – ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці) та Державного податкового інспектора податкової служби ІІІ рангу Відділу адміністрування та КПР з ПДВ Управління оподаткування фізичних осіб Поплавського Дмитра Володимировича (далі - податковий інспектор Поплавський Д.В.), в якому з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправними дії податкового інспектора Поплавського Д. В. по проведенню перевірки за наслідками якої складено довідку №291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року, а також визнати протиправною та скасувати довідку ДПІ у м. Вінниці "Про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на підставі наказу "Про проведення документальної невиїзної" №1254 від 21.03.2011 року було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. Перевірка проводилась у приміщенні ДПІ у м. Вінниці. Про проведену документальну невиїзну перевірку позивач дізнався лише 30.03.2011 року, що позбавило його права надати підтверджуючі документи для проведення об'єктивної перевірки.
За наслідками проведеної ДПІ у м. Вінниці документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4, складена довідка №291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року, в якій податковий інспектор Поплавський Д.В. робить висновки про те, що позивачем порушено положення ч.5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України. Також, позивач вказує на те, що перевіркою зменшено обсяги придбання на загальну суму 530974 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 88495 грн. за рахунок визнання нікчемності угоди з ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" на загальну суму 530974,98 грн. Окрім того, зменшено обсяги продажу на загальну суму 608538 грн. та податкове зобов'язання на суму податку на додану вартість - 101423,6 грн. за рахунок визнання нікчемності угоди з ТОВ "АБО МІКС" на загальну суму 608538 грн.
Позивач заперечує проти висновків відповідачів про безтоварність та фіктивність господарських операцій по наданню ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" позивачу транспортно - експедиторських послуг та поставці і реалізації ФОП ОСОБА_4 товару - (шроту соняшникового) покупцю - ТОВ "АБО МІКС". Позивач зазначає, що всі проведені ним у вказаних в довідці періодах операції з придбання та реалізації товарів, у тому числі за участю постачальника (перевізника) ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" та вищевказаного покупця (ТОВ "АБО МІКС"), носять реальний характер, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, і підстави вважати їх нікчемними відсутні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем при складанні довідки та проведення перевірки було порушено норми чинного законодавства.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували зазначивши, що відповідачі при проведенні перевірки позивача та складанні довідки діяли виключно в межах своєї компетенції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що у термін з 21.03.2011 року по 22.03.2011 року державним податковим інспектором, інспектором податкової служби ІІІ рангу відділу адміністрування та КПР з ПДВ Управління оподаткування фізичних осіб Поплавським Дмитром Володимировичем згідно п.п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України та на підставі наказу "Про проведення документальної невиїзної перевірки №1254 від 21.03.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.
За наслідками перевірки складено довідку від 22.03.2011 року №291/17/НОМЕР_1, в якій зафіксовано порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 при придбанні та продажу товарів (послуг), оскільки товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України, в результаті чого, перевіркою зменшено обсяги придбання на загальну суму 530974,98 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 88495,83 грн. за рахунок визнання нікчемності угоди з ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" на загальну суму 530974,98 грн. На ряду з цим, перевіркою було зменшено обсяги продажу на загальну суму 608538 грн. та податкове зобов'язання на суму ПДВ 101423,6 грн. за рахунок визнання нікчемності угоди з ТОВ "АБО МІКС" на загальну суму 608538 грн.
ФОП ОСОБА_4 не погоджуючись з діями відповідачів щодо проведення перевірки та складання і відображення висновків у згаданій довідці оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваним діям та рішенням відповідачів, суд виходить з наступного.
Нормами, статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п.75.1.2 ст. 75 документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Судом встановлено, що в порушення вищевикладених норм, відповідачами не було складено жодного акту, яким було б встановлене порушення податкового законодавства.
З матеріалів перевірок контрагентів позивача ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" та ТОВ "АБО МІКС" вбачається, що у довідці податкового органу вказано, що угоди, укладені позивачем з контрагентами не мають реального товарного характеру згідно з ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та угоди з платниками мають ознаки нікчемності.
У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.
Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Однак, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.
Суд погоджується з позивачем, що, підстави та повноваження у відповідачів робити висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійсненні без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю - відсутні.
Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" та наказом від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі наказ ДПА України №266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року №2010/7/10-1017/256.
Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, заначену у поданній ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, той і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Така ж сама правова позиція чітко викладена у листі № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, як висновок у цьому листі зазначено, що ДПА зобов'язує голів ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити складання Довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Суд встановив, що документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 проведена відповідачем шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС. Зі змісту довідки вбачається, що порушення законодавства виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ФОП ОСОБА_4, на підставі яких ним формувався податковий кредит у січні 2011 року, інспектор не аналізував, та, відповідно, в акті про них не зазначив. Отже, висновки про нікчемність всіх укладених позивачем в січні 2011 року правочинів (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта взагалі не вказано про виявлені порушення податкового та іншого законодавства у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів, відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем вимог ЦК України.
Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів згаданим листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року "Щодо підстав для визнання договорів нікчемними".
Крім того, згідно п.86.4. ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Однак з представлених матеріалів не вбачається факту вручення відповідачами особисто ФОП ОСОБА_4 або його законному представнику довідки №291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року" або ж факту складання відповідного акту, що засвідчує факт відмови позивача від підписання довідки перевірки.
Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не був письмово запрошений до органу ДПС для підписання акту перевірки. Про існування довідки позивач дізнався від контрагентів.
На переконання суду, такі дії відповідачів негативно впливають на господарську діяльність суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_4, оскільки відповідачі тим самим поширюють інформацію про те, що діяльність позивача є тіньовою та фіктивною, направляють в адресу контрагентів запити про необхідність проведення зустрічних перевірок, що приводить до негативного впливу на коло контрагентів позивача, фактично відштовхуючи їх від договірних відносин з позивачем.
Контрагенти потребують підтвердження або спростування розповсюдженої інформації, що підтверджує довідка перевірки №291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року.
Окремо слід зазначити, що ст.215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.
З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з ТОВ "ЮБІПАРТНЕР ДЕЛОВЕРМЕНТ" та вищевказаним покупцем (ТОВ "АБО МІКС") по купівлі-продажу шроту соняшникового законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в довідки перевірки №291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року висновки податкового інспектора Поплавського Д,В. про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд вважає, що відповідачами не надано доказів правомірності складеної довідки по результатам перевірки позивача та не доведено суду, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Довідку № 291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року оформлено з порушеннями вимог щодо змісту довідки перевірки, яка жодним чином не доводить факту порушення позивачем податкового законодавства. Наведені відповідачами аргументи не доводять правомірності їх дій по проведенню перевірки платника податків в порядку та спосіб, що суперечать Законом.
Положення ч.2 ст.19 Конституції України передбачають, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Відповідно до норми ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов’язане із самою протиправністю дій. Така правова позиція суду відповідає позиції Верховного суду України, висловленій в постанові від 24.01.2006 року.
При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом повинно бути визнання неправомірними дії Державного податкового інспектора податкової служби ІІІ рангу відділу адміністрування та КПР з ПДВ Управління оподаткування фізичних осіб Поплавського Дмитра Володимировича щодо проведення перевірки за наслідками якої складено довідку № 291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року, також визнання протиправною та скасування довідки № 291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року ДПІ у м. Вінниці.
Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач. Такі відмінності обумовлені власним тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Державного податкового інспектора податкової служби ІІІ рангу відділу адміністрування та КПР з ПДВ Управління оподаткування фізичних осіб Поплавського Дмитра Володимировича щодо проведення перевірки за наслідками якої складено довідку № 291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року.
Визнати протиправною та скасувати довідку № 291/17/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року ДПІ у м. Вінниці.
Судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що сплачений згідно квитанції № 19 від 13.04.2011 року відшкодувати ФОП ОСОБА_4 за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна