ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2444/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про: скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії ВП №26257399 від 04 травня 2011 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого листа за номером 2-а-2678/10/0270, виданого 13 квітня 2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом.
З урахуванням викладеного, позивач вимушена була звернутися до суду з позовними вимогами щодо скасування постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Позивач у судове засідання на з'явилась, проте надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 03 червня 2011 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с.14) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16).
Суд вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Однак, відповідач своїм правом заперечити проти позову не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" (із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
При цьому, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (стаття 21 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є саме тим органом, до компетенції якого належить здійснення провадження виконавчих дій по виконавчому листу за номером 2-а-2678/10/0270, виданого 13 квітня 2011 року Вінницьким окружним адміністративним судом, адже боржниками виступають центральні органи виконавчої влади.
Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, законодавцем чітко визначено підстави, при яких виконавчий документ приймається до виконання та відкривається виконавче провадження, серед них: строк пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим Законом; виконавчий документ пред’явлений до компетентного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стало подання на виконання виконавчого листа, у якому зазначено невірний строк його пред’явлення, а також подання на виконання виконавчого листа, у якому зазначено три боржника (а.с.8).
Даючи правову оцінку винесеній постанові, суд зважає на таке.
Серед підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження стаття 25 Закону визначає, зокрема, невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, наявності інших, передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Саме на них містяться посилання державного виконавця у оскаржуваній постанові. Так, постановою серії ВП №26257399 від 04.05.2011 року (а.с.8) відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пунктів 6, 8 частини 1 статті 26 Закону в зв’язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону (а саме: у виконавчому листі визначено строк пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону), а також в зв'язку з наявністю інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (зокрема, у поданому на виконання виконавчому листі вказано трьох боржників, що не узгоджується із положеннями частини 2 статті 18 Закону).
Таким чином, однією з підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стало зазначення у виконавчому листі строку пред’явлення до виконання, який не відповідає положенням Закону. Зокрема, у виконавчому листі визначено строк в три роки для пред’явлення його до виконання, а не один рік, як це передбачено в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 09.03.2011 року.
Проте, суд не погоджується з такими висновками державного виконавця з огляду на таке.
Статтею 22 Закону (в редакції від 09.03.2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явленні до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудовим спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, для виконання судових рішень ці строки обчислюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили, про що йдеться у пункті 1 частини 2 статті 22 Закону.
Отже, визначення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов’язано із моментом набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-2678/10/0270 до 28 січня 2014 року, тобто протягом трьох років з дня набрання постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року законної сили (трирічний строк пред’явлення до виконання виконавчого документа передбачався статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до внесених змін 09.03.2011 року).
Окрім того, про безпідставність вказаного обґрунтування відмови у відкритті виконавчого провадження свідчать посилання державного виконавця на невідповідність виконавчого листа вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", адже вказаною нормою жодним чином не уповноважено державного виконавця визначати правильність заповнення виконавчого документа та надавати своє тлумачення окремим нормам Закону.
З приводу відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа з підстави видачі одного виконавчого листа при зазначенні у ньому трьох боржників суд звертає увагу на те, що положеннями частини 1 статті 258 КАС України передбачено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Таким чином, законодавець чітко вказав про можливість видання кількох виконавчих листів як про право, а не обов'язок суду.
При цьому, судом встановлено, що у виконавчому листі №2-а-2678/10/0270 невірно зазначено трьох боржників в особі Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, адже з резолютивної частини судового рішення чітко видно, що боржником являється лише Міністерство фінансів України, а участь інших органів визначена в способі виконання цього рішення.
Проте, на переконання суду, вказана обставина не може слугувати підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість відмови у відкритті виконавчого провадження із зазначених у постанові підстав.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3,40 гривень (що підтверджується квитанцією), тому вказана сума підлягає стягненню на її користь. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3.40 грн. вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №26257399 від 04 травня 2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
Скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №26257399 від 05 травня 2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 гривень судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович