ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2346/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі
про: визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі (далі - УПФУ у Гайсинському районі) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із заборгованістю по сплаті страхових внесків, що зазначена у вимогах управління Пенсійного фонду. На думку позивача, оскільки він є платником єдиного податку, тому з урахуванням положень Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не зобов'язаний сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи їх тим, що відносини, що виникають між суб’єктами у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Окрім того, просила врахувати подані письмові заперечення вих. №5875/0646/09 від 27.05.2011 року.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон № 1058-ІV). При цьому, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону №1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону №1058-ІV, до кола осіб, які є страхувальниками, відносяться застраховані особи, визначені в п.3,4 ст.1 та ч.1 ст.12 цього Закону.
Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), є як застрахованими особами, так і страхувальниками щодо себе та члена своєї сім'ї, що бере участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до положень частини 2 статті 17 Закону №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частина 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
У статті 18 цього Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким разом із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
З огляду на викладене випливає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не пов’язані із сплатою підприємцем податків, а також на них не поширюється податкове законодавство.
Отже, обов'язок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. Саме тому положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" в частині звільнення суб’єктів малого підприємництва - платників єдиного податку від сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не підлягають застосуванню, оскільки суперечать вимогам Закону №1058-ІV.
Разом з тим, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону №1058-ІV, згідно з якою страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не виконав покладений на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 998,35 грн.
Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про підставність направлення управлінням Пенсійного фонду позивачу вимог про сплату боргу від 13 травня 2011 року №892 та №893 в зв’язку з наявною непогашеної заборгованості зі сплати страхових внесків.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього., пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович