ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1931/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,
за участю представників сторін:
прокурора: Самборської Я.А.,
позивача: Томенка Р.В.,
відповідача_1: Яровенка В.В., Спесивцева В.В.,
відповідача_2: Тушевської Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - ТОВ "Барлінек Інвест") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці, відповідач_1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області, відповідач_2) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт №1093/2330/34004579 від 30.03.2011 року. На підставі акту перевірки №1093/2330/34004579 від 30.03.2011 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення №0001702330 від 13.04.2011 року, яким ТОВ "Барлінек Інвест" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 352381,0 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року на 50785,0 грн. і за січень 2011 року на 301596,0 грн., та №0001712330 від 13.04.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення за січень 2011 року на 72267,0 гривень
Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Вінниці, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001702330 і №0001712330 від 13.04.2011 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Барлінек Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 50785,0 грн. і за січень 2011 року в розмірі 301596,0 гривень.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач_1 позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Барлінек Інвест", порушуючи п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків на суму 78685,0 грн. та, порушуючи п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, на суму 301596,0 гривень.
Крім того, у запереченнях ДПІ у м. Вінниці вказано про порушення ТОВ "Барлінек Інвест" п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року на 72267,0 гривень.
Представники відповідача_1 у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов ТОВ "Барлінек Інвест".
Представник відповідача_2 позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що ГУ ДКУ у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за нарахуванням та справлянням податків (податок на додану вартість) і зборів, які справляються до бюджетів та державних фондів. Органи Державного казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ в будь-якому випадку лише за умови надходження до них відповідного висновку податкового органу. Оскільки, станом на 24.05.2011 року до органів Державного казначейства від ДПІ у м. Вінниці висновки щодо відшкодування позивачеві заявлених в позовній заяві сум ПДВ не надходили, відповідач_2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Барлінек Інвест" повністю.
Представник відповідача_2 у судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов ТОВ "Барлінек Інвест".
Прокурор у судовому засіданні підтримав позицію відповідачів
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Барлінек Інвест" підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №145092 (а.с. 7), ТОВ "Барлінек Інвест" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 13.01.2006 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 34004579.
З свідоцтва №01863272 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №370746 від 30.05.2006 року вбачається, що товариство зареєстроване платником податку на додану вартість у ДПІ у м. Вінниці 30.05.2006 року (а.с. 10).
На підставі направлення №911/23 від 25.03.2011 року, виданого ДПІ у м. Вінниці, згідно із п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці від 25.03.2011 року №1444/23, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" (код ЄДРПОУ 34004579) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1093/2330/34004579 від 30.03.2011 року (а.с. 13-42).
У ході вказаної вище перевірки посадовими особами органів державної податкової служби констатовані порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в акті перевірки №1093/2330/34004579 від 30.03.2011 року, зокрема, вказано про порушення ТОВ "Барлінек Інвест":
- п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 року на суму 78685,0 грн.;
- п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 301596,0 грн.;
- п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року на 72267,0 гривень.
На підставі вищезазначених порушень, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення - рішення, зокрема:
- №0001702330 від 13.04.2011 року, яким ТОВ "Барлінек Інвест" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 352381,0 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року - на 50785,0 грн. та за січень 2011 року - на 301596,0 грн. (а.с. 11);
- №0001712330 від 13.04.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 722267,0 грн. (а.с. 12).
Судом з'ясовано та представниками сторін у судовому засіданні підтверджено, що вказані рішення прийнятті внаслідок того, що в ході проведення перевірки позивача посадовими особами відповідача встановлено факти включення ТОВ "Барлінек Інвест" до податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах; у тих податкових періодах, коли фактично отримано податкові накладні від постачальників, а не у періоди виникнення права на формування податкового кредиту за першою подією.
Крім того, на думку представників відповідача, ТОВ "Барлінек Інвест" у порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та п. 201.10 ст. 201 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) до перевірки не надано документи підтверджуючі затримку в одержані податкових накладних від постачальників, виписаних постачальниками у попередніх періодах, а отримані (включені до складу податкового кредиту) платником у звітному періоді.
Наведене слугувало підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року і січень 2011 року в загальному розмірі 352381,0 грн. та до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 722267,0 гривень.
Суд не погоджується з вказаною позицією ДПІ у м. Вінниці з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинного на момент спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та ст. 200 ПК України (чинного з 01.01.2011 року).
Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинного на момент спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та п. 200.1 ст. 200 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Також, п. 200.3 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.п. 7.7.2. п.п 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та п. 200.4 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та п. 200.1 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Аналогічно, у п. 201.10 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Поряд з тим п. 198.2 ПК України (чинного з 01.01.2011 року ) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Поряд з тим, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, законодавством зв’язок між датою виписки податкової накладної та датою її отримання не встановлено, натомість чітко передбачено, що право податкового кредиту виникає з дати отримання податкової накладної.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року податкових накладних, отриманих позивачем в грудні 2010 року та січні 2011 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах. Оскільки, як зазначено вище, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та п. 198.2 ПК України (чинного з 01.01.2011 року ) передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної.
Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 викладено правову позицію, відповідно до якої записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість повинно здійснюватися в такому порядку. У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Вказаний лист є роз’ясненням у розумінні пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних відносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року), тоді як за змістом підпункту "д" цієї ж норми Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.
Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Суд, також, не приймає до уваги пояснення відповідача про необхідність ТОВ "Барлінек Інвест" подання з податковою декларацією за звітний податковий період - грудень 2010 року і січень 2011 року заяви зі скаргою на постачальників, які не надали позивачеві вчасно податкові накладні.
Так, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Аналогічно п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів ТОВ "Барлінек Інвест" надати податкові накладні і написання скарги є правом, а не обов'язком платника податків.
Поряд з тим, суд погоджується з позицією відповідача_1 щодо неврахування залишку від'ємного значення за листопад 2010 року, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених позивачем помилок від 09.02.2011 року в сумі 30156,0 грн. по причині подання його в органи Державної податкової служби після закінчення перевірки (акт позапланової перевірки від 08.02.2011 року).
Так, згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п. 50.3 цієї ж статті ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подання позивачем в ДПІ у м. Вінниці уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 09.02.2011 року після закінчення перевірки (акт позапланової перевірки від 08.02.2011 року) не можу слугувати підставою для позбавлення ТОВ "Барлінек Інвест" права на бюджетне відшкодування.
Інших доказів на підтвердження правомірності в діях ДПІ у м. Вінниці щодо не прийняття до уваги уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача від 09.02.2011 року представниками відповідача_1 не надано до суду.
За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість застосування відповідачем до позивача податкових повідомлень-рішень №0001702330 від 13.04.2011 року і №0001712330 від 13.04.2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ "Барлінек Інвест" на суму 352381, у т.ч.: за грудень 2010 року - на суму 50785,0 грн. і за січень 2011 року - на 352381,0 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 72267,0 гривень.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.п. 200.10 - 200.13 ст. 200 ПК України, передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Представниками відповідача_1 не доведено у судовому засіданні правомірність своїх дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу за грудень 2010 року і січень 2011 року та не направлення відповідачу_2 висновку про відшкодування цих сум з Державного бюджету.
У судовому засіданні встановлено, що єдиною підставою відмови у відшкодуванні податку на додану вартість позивачу були порушення, зазначені в актах перевірки.
У зв'язку з тим, що наведені порушення спростовані в судовому порядку, то є всі підстави для стягнення з бюджету на користь позивача податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі відшкодування за рішенням суду з державного бюджету податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0001702330 від 13.04.2011 року і №0001712330 від 13.04.2011 року, зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у розмірі 50785,0 грн. та січень 2011 року у розмірі 301596,0 гривень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, платіжним дорученням №435 від 21.04.2011 року підтверджено сплату позивачем судовий збір у розмірі 1703,4 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ "Барлінек Інвест".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 13.04.2011 року №0001702330 та від 13.04.2011 року №0001712330.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 50785,0 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок), за січень 2011 року в розмірі 301596,0 грн. (триста одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість гривень 00 копійок).
Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" 1703,4 грн. (одна тисяча сімсот три гривні сорок копійок) державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №435 від 21.04.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/1931/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович