ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р.  Справа № 2а-16288/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дєєва М.В.  

при секретаріГоробець Ю.В.

за участю:

представника позивача Биваліна В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове об’єднання «Старий Крим»    до  Державної податкової інспекції в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Д/о  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення – рішення №0005412302/0/29921 від 15.11.2010 року про донарахування позивачу акцизного збору у сумі 16341,40 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 4917,42 грн., всього – 21258,82 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що за наслідком проведеної перевірки  щодо цільового використання спирту етилового за податковим векселем від 26.07.2010 року серії АА №1353950 було встановлено понаднормативні втрати спирту етилового у розмірі 48,21 дал б.с., у зв’язку з чим позивач повинен доплатити акцизний збір у сумі 16391,40 грн відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», разом з тим, позивач вважає, що донарахування акцизного збору за понаднормативні втрати спирту під час його перевезення та застосування фінансових санкцій є безпідставним, оскільки втрата спирту сталася з непередбачених причин та за відсутності вини позивача, крім того позивач вказував на те, що перевезення даного спирту забезпечував перевізник - приватний підприємець, що також свідчить про відсутність понаднормативних втрат спирту позивачем. Також позивач посилався на п. 4 ст. 1 розділу IV «Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового», затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.04.2009 за № 264, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за N 591/16607 (далі – Інструкція №264), а саме на те, що відповідальність за підготовку тари до завантаження спирту несе постачальник. Крім того, позивач зазначив, що Законом України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення ч. ст. 13 цього Закону, при цьому  в даному випадку нарахована сума 16391,40 грн. є фінансовою санкцією, а не акцизним збором, а тому додаткове нарахування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (4917,42 грн.) є  безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, у письмових запереченнях зазначав, що згідно вимог ч. 2 ст 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб’єкти підприємницької діяльності за понаднормативні втрати спирту, не виправдані відповідно до законодавства сплачують акцизний збір у розмірі встановленому законом, при цьому, законодавець не ставить сплату акцизного збору за понаднормативні втрати в залежність від причин, які привели до його втрати. Оскільки перевіркою встановлено, порушення вказаних вимог Закону було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005412302/0/29921 від 15.11.2010 року, яким донараховано акцизний збір та застосовано штрафні санкції згідно п.п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідач вважає оспорюване рішення обґрунтованим та прийнятим без порушення чинного законодавства, а вимоги позивача безпідставними, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Третя особа у судові засідання не з’явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, клопотань до суду від третьої особи не надійшло.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають,  з наступних підстав.

Судом встановлено, що за нарядом №1496 від 09.08.2010 року, виданого Департаментом САТ ДПА України на отримання 6000 дал спирту етилового з ДП «Зірненський спиртовий завод», 10.08.2010 року зі спиртобази постачальника у с. Яринівка відвантажено 3040 дал спирту автомобілем МАН д.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2.

Матеріали справи свідчать про те, що під час відпуску вказаної партії спирту її забезпечено відповідним комплектом документів, а саме,  надано акт за формою П-24, документ про якість спирту та товарно-транспортну накладну на переміщення спирту етилового  серії 01АААА  № 121402 від 10.08.2010 року до дорожнього листа №702200.

Зі змісту письмових пояснень водія МАН д.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 – ОСОБА_4 від 11.08.2010 року та рапорту оперуповноваженого податкової міліції – Приймака В.В., який супроводжував перевезення спирту від 11.08.2010 року вбачається, що під час транспортування вказаної партії спирту сталася поломка цистерни, яка спричинила витікання спирту, у зв’язку з чим спирт було перевантажено в тару іншого автомобіля. При розвантаженні автомобіля 11.08.2010 року було складено акт Форми – П-26  про недостачу спирту, який перевозили автотранспортом, згідно якого на підприємство фактично надійшло 2985,74 дал б.с.

Працівниками Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Дніпропетровській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ  Агропромислове об’єднання «Старий Крим» щодо цільового використання спирту етилового за податковим векселем від 26.07.2010 року серії АА №1353950, за результатами якої 15.09.2010 року складено акт №0018. Зі змісту даного акту  вбачається, що понаднормативні втрати спирту етилового під час транспортування склали 48,21 дал б.с. Враховуючи вимоги ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» сума акцизного збору, яку ТОВ Агропромислове об’єднання «Старий Крим» повинно доплатити складає 16391,40 грн. (482,1 л.- понаднормативні втрати Х 34,0 - ставка акцизного збору).

На підставі вказаного акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0005412302/29921 від 15.11.2010 року про донарахування позивачу акцизного збору у сумі 16391,40 грн та застосовані фінансові санкції у сумі 4917,42 грн., всього – 21308,82 грн. відповідно до п.п. 4.2.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зі змісту адміністративного позову та пояснень представника позивача вбачається, що втрата спирту сталася у зв’язку з поломкою цистерни (тріщина у нижній частині заднього відсіку) на 9 км. траси Херсон-Феодосія, тобто з непередбачених причин та за відсутності вини позивача, крім того, позивач вказував на те, що водій під час перевезення даного спирту діяв у якості приватного підприємця, а не працівника позивача, при цьому посилався на вимоги п. 4 ст. 1 розділу IV «Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового», затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.04.2009 за № 264, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за N 591/16607 (далі – Інструкція №264), а саме на те, що відповідальність за підготовку тари до завантаження спирту несе постачальник.

Разом з тим, відповідно до п.1 ст. 3 розділу II Інструкції №264, спирт відпускають тільки споживачу, вказаному в наряді.  Абз. 16 зазначеного пункту передбачено, що відпуск спирту оформляють спеціальною товарно-транспортною накладною за формою № 1-ТН (спирт).

Зі змісту товарно-транспортної накладної на переміщення спирту етилового  серії 01АААА № 121402 від 10.08.2010 року до дорожнього листа №702200 вбачається, що відпуск спирту здійснено за довіреністю одержувача серії ААБ №340721 від 09.08.2010 року виданої ТОВ Агропромислове об’єднання «Старий Крим», також вказано, що вантаж одержав – Лигін В.П. (директор ТОВ Агропромислове об’єднання «Старий Крим»).

Суд звертає увагу позивача на те, що п. 4 ст. 1 розділу IV Інструкції №264 зазначено, що у разі транспортування спирту автомобільним транспортом покупця та за умови присутності представника покупця з відповідною довіреністю на отримання спирту (під час завантаження) відповідальність за підготовку тари несе покупець.

Відповідно до п. 3 ст. 1 розділу IV Інструкції №264 у разі транспортування спирту автомобільним транспортом та в присутності представника покупця з відповідною довіреністю під час відпуску та завантаження спирту в транспортну тару відповідальність за збереження спирту під час його транспортування несе покупець.

При цьому, абз. 10 п. 2 ст 2 розділу V Інструкції №264 передбачено, що керівник підприємства-покупця підписує розпорядження в акті за формою П-24 про списання фактично понесених природних втрат спирту в межах Норм природних втрат під час завантаження, транспортування та розвантаження партії спирту, та вживає заходів щодо стягнення нанесених збитків через понаднормативні втрати (якщо вони мають місце) з особи (підприємства), відповідальної за зберігання спирту під час транспортування, згідно із законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95ВР за понаднормативні втрати,  не  виправдані  згідно  з чинним законодавством,   та   незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання  сплачують  акцизний  збір  у  розмірі, визначеному законом. Також, обов’язок сплати акцизного збору за понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством передбачено абз 2 п.6 ст. 2 розділу III Інструкції №264.

З аналізу зазначених норм вбачається обов’язок суб’єкта господарювання сплати акцизного збору за понаднормативні втрати спиртів, які знаходились у власності такого суб’єкта незалежно від причин, які привели до такої втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних належать податки і збори (обов'язкові платежі), серед інших – зокрема акцизний збір (п.2).

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 -III (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон 2181) - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону 2181, податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Згідно п.6.1 ст. 6 Закону 2181, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону - такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Підпунктом 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідач, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення року діяв відповідно до відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України  «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.п. 4.2.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3. ст. 17 Закону 2181, а відтак позивачу було донараховано акцизний збір та застосовано фінансові санкції у розмірі що відповідає вимогам Закону.

Також, суд враховує те, що 19.01.2011 року позивачем самостійно погашено зобов’язання згідно оскаржуваного повідомлення-рішення,про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду підставність та обгрунтованість прийнятого ним рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженною відповідальністю «Агропромислове обєднання «Старий Крим» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому  ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені                  ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 16 травня 2011 року.

Суддя                       

М.В. Дєєв