ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5238/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
позивач ОСОБА_3
представника позивача Баркової Н.Ю.
представника відповідача Третьякової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПП "Фірма "ЗЕТ" до Західно - Донбаської ОДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Фірма «ЗЕТ»звернулося до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000282342 від 20 квітня 2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2750,00 грн., всього на загальну суму 13750,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення від 20.04.2011р. № 0000282342 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2750,00 грн. Позивач вважає, що висновок акту Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області №220-23/2-19150587 від 05 квітня 2011 року суперечить чинному законодавству України, а податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області №0000282342 від 20 квітня 2011 року є нечинним та таким, що підлягає скасуванню.
Визначення податкового зобов’язання сталося через порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР „Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями) підприємством завищено ПДВ з вартості отриманих послуг від ПП „Оптторг- актів»на загальну суму 11000,00 грн., в тому числі в червні 2010р. на суму 833,33 грн., в вересні 2010р. на суму 10166,67 грн. Однак, позивач не погоджується з даним визначенням, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року втратив свою чинність з 1 січня 2011 року, тобто до дня складання Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області №0000282342 від 20 квітня 2011 року.
Крім того, позивач зазначає, що посадовим особами відповідача в Акті перевірки зроблено протиправний висновок, що операції з поставки по ланцюгу TOB „Дооре", ПП „Техавтокомплект", TOB „Оптдевайс", ПП „Оптторг- актів", „ПП „ Фірма ЗЕТ" послуг інформаційно-консультаційних та консультування з питань комерційної діяльності та управління не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг, не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з їх недійсністю.
Позивач зазначає, що посадові особи відповідача стверджуючи в акті про нікчемність правочинів, не могли керуватися лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, а їх позиція про те, що ці угоди очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодним доказом і носять характер суб’єктивних припущень.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи правомірністю податкового повідомлення-рішення, що оскаржено.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний позов з наступних підстав.
В період з 23 березня по 05 квітня 2011 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області, інспектором податкової служби II рангу ОСОБА_6, згідноп.п.75.1.2., п.75.1. ст.75, п.п.78.1.11, п.78.1.ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України №2755-ІУ від 04.12.2010 року, наказу Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області № 450 від 22.03.2011 року, повідомлення № 21/10/23/2 від 23.03.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП „Фірма „ЗЕТ" (код ЄДРПОУ 19150587) з питань дотримання податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Опторг-актів»(код ЄДРПОУ 36568942) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області складено акт № 220-23/2-19150587 від 05 квітня 2011 року та складено і направлено поштою на адресу ПП „Фірма „ЗЕТ" податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області № 0000282342 від 20 квітня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 11 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2750,00 грн.
Встановлено, що в порушення «Порядку оформлення результатів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства», затвержденого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, у висновку акту №220-23/2- 19150587 від 05 квітня 2011 року документальної позапланової невиїзною перевірки ПП „Фірма „ЗЕТ" не зазначено опису порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Так, згідно висновку акту №220-23/2-19150587 від 05 квітня 2011 року документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПП „Фірма „ЗЕТ" (код ЄДРПОУ 19150587) з питань дотримання податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Опторг-актів»(код ЄДРПОУ 36568942) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено порушення:
а.) частини 1-3,5,6 ст. 203, ч.І, 2 ст: 215, 4.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених при придбані та продажу товарів (робіт, послуг);
б) п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року занижено податок на додану вартість в сумі 11 000,00 грн., в тому числі:
- за червень 2010 року в сумі 833,33 грн;
- за вересень 2010 року в сумі 10166,67 грн.
Як вбачається з пункту 3.2.2 Акту перевірки відповідачем встановлено, що операції з поставки по ланцюгу TOB „Дооре", ПП „Техавтокомплект", TOB „Оптдевайс", ПП „Оптторг- актів", „ПП „Фірма ЗЕТ" послуг інформаційно-консультаційних та консультування з питань комерційної діяльності та управління не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг, не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з їх недійсністю.
Відповідач зазначає про порушення статей 203, 215, 216, 228, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та за наслідками перевірки визнав договори такими, що мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.
Відповідно до Акту перевірки зазначені вище господарські операції на думку перевіряючих порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.
Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.
Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).
Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю - не настають.
Відповідно ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене, наведені в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).
Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача по визнанню зазначених правочинів нікчемними
Також, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року за адміністративним позовом Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції до ТОВ «Опторг-актів»про стягнення коштів встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочином, між контрагентами «Опторг-актів», ТОВ «Павлоградський РМЗ»та ПП «Фірма «ЗЕТ»реально настали, що підтверджується доказами.
В податковому повідомленні-рішенні Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області №0000282342 від 20 квітня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 11 000,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2 750,00 грн., вказано, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Слід зазначити, що згідно ст.2 Розділу XIX «Прикінцеві положення»Закочу України № 2755 -VI від 02 грудня 2010 року, Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року втратив свою чинність з 1 січня 2011 року, тобто до дня складання Західно-Донбаською ОДПІ в Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області №0000282342 від 20 квітня 2011 року.
Крім цього, за формою податкове рішення-повідомлення Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області №0000282342 від 20 квітня 2011 року не відповідають вимогам п.2.2. ст.2 Наказу Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції"України 30.12.2010р за №1440/18735 «Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків».
Також, суд зазначає, що підставами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП „Фірма „ЗЕТ" (код ЄДРПОУ 19150587) з питань дотримання податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Опторг-актів»(код ЄДРПОУ 36568942) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, згідно описової частини акту № 220-23/2-19150587 від 05 квітня 2011 року, стали обставини, визначені п.п.75.1.2., п.75.1.ст.75, п.п.78.1.11, п.78.1.ст.78 (відповідно до кримінально-процесуального закону), ст.79 Податкового Кодексу України № 2755-ІУ від 04.12.2010 року, а саме: наказ Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області № 46 від 14.01.2011 року, постанова слідчого СГ ПМ ДПА України - в.о. начальника СВ ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська майора податкової міліції Білова P.O. від 04.01.2011 року по кримінальній справі № 08-3846, що перебуває в його провадженні.
Так, у відповідності до п.79.1. ст.79. Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу.
Згідно з п.78.1.ст.78. Податкового кодексу України: «Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- п.78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого прокурора, винесену ними відповідно до закону в кримінальних справах, що перебувають в їх провадженні»..
Відповідно до п.86.9.ст.86. Податкового кодексу України щодо оформлення результатів перевірок: «У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.
Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000282342 від 20 квітня 2011 року про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на 11000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2750,00 грн., всього на загальну суму 13750,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «ЗЕТ» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.(три грн..40 коп.)
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений
Суддя
В.В. Кальник