ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 р. Справа № 2а-9788/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Кайстро О.М.,
за участі:
представника позивача Юсупова Є.У.,
представників відповідача Каціонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” до Дніпропетровської митниці про скасування податкових повідомлень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” (далі – ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ”, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці (далі – відповідач), в якій просить: визнати недійсними податкові повідомлення форми „Р” від 20.05.2010 р. №40 та №41.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час митного оформлення макаронних виробів торгівельних марок DOLCETTO і SORENTY (Польща), які ввозились позивачем в Україну в 2009 р., відділ номенклатури та класифікації товарів відповідача вчинив у запитах про класифікацію вищезазначених товарів запис "Правильність класифікації перевірено", чим підтвердив, що класифікація вищезазначених макаронних виробів згідно УКТЗЕД за товарною підкатегорією 1902301000 є правильною. Відповідач міг витребувати від позивача додаткову документальну інформацію про характеристики товару, які мають значення для його класифікації згідно з УКТЗЕД, однак така вимога Дніпропетровською митницею не висувалась. У ВМД товар був описаний відповідно до формулювання, наведеного в УКТЗЕД для товару під кодом 1902301000. Згідно зі ст. 42 Митного кодексу України (далі –МК України) під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 р. № 2097-ХІІ (далі – Закон №2097) мито нараховується митним органом України. Відповідно до підпункту „б” п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон №168) при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону, тобто з будь - яких осіб, що імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування податку на додану вартість, є митний орган. Той факт, що згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 р. та Інструкцією про порядок заповнення вантажно митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. заповнення тих граф ВМД, які стосуються сум податків, здійснюється не митним органом, а декларантом, жодним чином не скасовує чинність вищезазначених норм законів України, згідно з якими особою, відповідальною за нарахування податку на додану вартість та ввізного мита при імпорті товарів в Україну, є митний орган. Фактично саме відповідач визначив суми вищезазначених податків шляхом прийняття двох рішень щодо класифікації товарів, які згідно зі ст. 313 МК України були обов'язковими для позивача і на підставі яких розраховувались суми податків. Ввідповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 та п.п. «г» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі – Закон № 2181) якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за достовірність та повноту нарахування такої суми. Виходячи зі змісту п. 1.11 ст. 1 та п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 ВМД не є податковою декларацією у розумінні Закону №2181, а отже, норма п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181, стосовно права контролюючого органу визначати податкове зобов'язання за результатами камеральної перевірки і податкової декларації, не поширюється на митні органи. Таким чином, відповідач не мав права на проведення камеральної перевірки стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні макаронних виробів у 2007 - 2009 роках та складення за результатами цієї перевірки оскаржуваних податкових повідомлень. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що згідно ст.ст.41, 69 МК України, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 02.04.2010 р. № 250 призначено проведення камеральної перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” при митному оформленні макаронних виробів у 2007 - 2009 роках. Перевіркою було встановлено, що ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” у 2009 році заявляло до митного оформлення, у ВМО № 3 Дніпропетровської митниці, макаронні вироби торгівельних марок DOLCETTO і SORENTY (Польща). Усього було оформлено 22 вантажних митних декларацій. Згадані макаронні вироби були класифіковані за товарною підкатегорією 1902301000, згідно УКТЗЕД - інші вироби із тіста без дріжджів висушені (піддані тепловій обробці), із застосуванням при митному оформленні 10% ставки ввізного мита. Відповідно до Правила 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, макаронні вироби, митне оформлення яких було здійснено за вищезазначеними ВМД, повинні були класифікуватися за товарною підкатегорією 1902199000 - інші вироби з тіста без дріжджів, без начинки, не піддані тепловій обробці або не приготовлені іншим способом, без вмісту яєць. Вказана товарна підкатегорія, згідно Митного тарифу України, передбачає застосування при митному оформленні 15% ставки ввізного мита. Тобто, позивачем була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначені податкового зобов'язання, яке виникло у платника податків при ввезенні на митну територію України макаронних виробів. На підставі акту камеральної перевірки від 27.04.2010 р. складені податкові повідомлення форми „Р" від 20.05.2010 № 40 та № 41, якими позивачу визначені податкові зобов'язання.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” протягом 2009 року імпортувало в України макаронні вироби торгівельних марок DOLCETTO і SORENTY (Польща) з оформленням ВМД (а.с.11-39).
На підставі наказу Дніпропетровської митниці №250 від 02.04.2010 р. „Про проведення камеральної перевірки” (а.с.69) посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні макаронних виробів у 2007 - 2009 роках. За результатами вищезазначеної перевірки складений акт перевірки № К012/10/110000003/0035124294 від 27.04.2010 р. (а.с.40-41), згідно з висновками якого позивач під час ввезення в Україну в 2009 р. макаронних виробів торгівельних марок DOLCETTO і SORENTY (Польща) недоплатив до бюджету ввізне мито у розмірі 161488,70 грн. та ПДВ у розмірі 32297,74 грн.
На підставі вищезазначеного акта камеральної перевірки №К012/10/110000003/0035124294 від 27.04.2010 р. відповідачем 20.05.2010 р. складено податкове повідомлення форми «Р» № 40 (а.с.45), яким ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” визначено суму податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 169563,13 грн., в тому числі за основним платежем - 161488,70 грн., за штрафними санкціями - 8074,43 грн.; та податкове повідомлення форми «Р» № 41 (а.с.46), яким ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 32297,74 грн., в тому числі за основним платежем - 32297,74 грн., за штрафними санкціями - 1614,89 грн.
02.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача із скаргою на вищезазначені податкові повідомлення, у якій просив скасувати вищезазначені податкові повідомлення з мотивів їх незаконності та необґрунтованості (а.с.47-48). Рішенням відповідача від 21.06.2010 р. № 17-10-212/4227 за результатами розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення форми «Р» залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.49-50).
30.06.2010 р. позивач подав до Державної митної служби України повторну скаргу б/н на вищезазначені податкові повідомлення (а.с.51-53). Державна митна служба України за результатами розгляду вищезазначеної повторної скарги позивача прийняла рішення №11/3 - 10.15/7264 від 20.07.2010 р. про залишення оскаржуваних податкових повідомлень форми «Р» без змін, а повторну скаргу позивача - без задоволення (а.с.54-55).
Відповідно до ст. 40 МК України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Пунктом 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
В силу ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України №314 від 20.04.2005р. (далі – Порядок №314) працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).
Пункт 25 Порядку №314 містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.
Статтею 313 МК України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.
В судовому засіданні встановлено, що при здійсненні митного оформлення ВМД позивачем було виконано вимоги, передбачені Порядком №314. В свою чергу, працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснено митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 Порядку №314 "перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами)" та згідно п. 21 "перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства".
Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершенням митного оформлення. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача - інспектор, здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) Дніпропетровська митниця не скористалась.
Згідно приписів ст.ст. 4, 8, 17 Закону № 2097 товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.
Відповідно до п. 2.4 ст. 2, п.п. б) п. 10.1 ст. 10 Закону № 168 при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону № 168 відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Суд при вирішенні спору також враховано те, що оспорювані податкові повідомлення, прийняті митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та п.п. "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181. Водночас, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорювані податкові повідомлення рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.
Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі п.п. "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181. Отже, дії вказаної правової норми не розповсюдження на митні органи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому Дніпропетровська митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань.
Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в узагальненні Верховного Суду України від 01.01.2010 р. "Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами", постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 р., ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2009 р. № К-42287-09.
Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Проте, у справі, що розглядається, позивач заявив позовну вимогу про визнання недійсними податкових повідомлень.
З огляду на зазначене, оскаржувані ТОВ „ВЕСТ ІНЖИНІРИНГ” податкові повідомлення Дніпропетровської митниці форми „Р” №40 та №41 від 20.05.2010 р., є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення форми „Р” Дніпропетровської митниці від 20.05.2010 р. №40 та №41.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 березня 2011 року.
Суддя
М.В. Бондар