ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 р. Справа № 2а-5045/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретаріПопович Н.М.
за участю:
прокурора
представника позивача Барчук А.Б.
Шевченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті-Запоріжжя", третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про скасування запису, -
ВСТАНОВИВ:
Нікопольський міжрайонний прокурора в інтересах держави в особі Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті-Запоріжжя", третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про скасування запису.
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що в ході перевірки місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Арті-Запоріжжя" встановлено відсутність товариства за адресою АДРЕСА_2. В ході проведення розслідування податковим органом встановлено, що відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача, які були надані для внесення державним реєстратором до бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, містять неправдиву інформацію щодо юридичної адреси платника.
Прокурор та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, однак на адресу суду повернувся конверт з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не значиться".Відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої сторони відповідно до положень ст.128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що проведеною перевіркою встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.05.2005 року зареєстроване ТОВ «Арті-Запоріжжя», код ЄДРПОУ 33570435, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, б. 11.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником і директором ТОВ «Арті-Запоріжжя» є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вільнянськ Запорізької обл., місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач був взятий на податковий облік ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).
20.08.2009 року ОСОБА_5 змінив місце реєстрації з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: 53200, АДРЕСА_2.
06.11.2009 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради були зареєстровані зміни до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Арті-Запоріжжя», пов'язані зі зміною місцезнаходження юридичної особи, про що зроблено запис № 5.
01.12.2009 року виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було внесено запис № 7 до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про взяття на облік юридичної особи - ТОВ «Арті-Запоріжжя». Місцезнаходження Відповідача з 01.12.2009 року: АДРЕСА_2.
18.01.2009 року ТОВ «Арті-Запоріжжя» взято на податковий облік в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції.
Працівниками Відділу податкової міліції Нікопольської ОДПІ були вжитті наступні заходи по встановленню місцезнаходження Відповідача:
Проведено перевірку щодо підтвердження місцезнаходження ТОВ «Арті- Запоріжжя», в ході якої встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 Відповідач не знаходиться;
Перевіряючими зроблено запит до Хортицького районного відділу ЗМУ ГУМНС України в Запорізькій області з питання втрати паспорта ОСОБА_5 Листом від 03.03.2010 року № 97/9-2742 було повідомлено, що ОСОБА_5 з 2000 року по теперішній час з приводу втрати паспорту не звертався;
Направлено запит до квартального комітету № 31 м. Нікополя для встановлення власника будівлі за адресою АДРЕСА_2. Згідно довідки від 16.02.2010р. № 100, за адресою: АДРЕСА_2 з жовтня 2009 року ніхто не зареєстрований і ніхто не мешкає. Будівля знаходиться в напівзруйнованому стані;
Направлено запит до КП «Нікопольське МБТІ з приводу встановлення власника будівлі за адресою АДРЕСА_2. Згідно відповіді КП «Нікопольське МБТІ» від 27.01.2010р. № 325, станом на 25.01.2010р. право установчі документи на об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 в КП «Нікопольське МБТІ» не зареєстровані;
Направлено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
На підставі п. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи - ТОВ «Арті-Запоріжжя» за юридичною адресою: АДРЕСА_2;
Згідно довідки адресного бюро Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області від 21.01.2010р., ОСОБА_5 не зареєстрований на території м. Нікополя;
Постановою Нікопольської нотаріальної державної контори ОСОБА_6 було призначено зберігачем спадкового майна, у тому числі і житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Зазначений будинок їй було залишено після смерті двоюрідного брата - ОСОБА_7.
Згідно пояснень наданих гр. ОСОБА_6 з 04.01.1997р. в будинку за адресою: АДРЕСА_2 ніхто не проживав і не звертався з питанням щодо надання його в оренду.
При вирішенні спору по суті позовних вимог суд встановив, що стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин правом на звернення до адміністративного суду з позовом. Суб'єкти владних повноважень уповноважені звертатися до суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці наділений повноваженням, зокрема, проводити державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також звертатися до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.
Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду, зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.
При цьому, як встановлено ч.3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Частиною 4 статті 53 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.
Також суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, адміністративна юрисдикція поширюється саме на ті адміністративні спори, що виникають внаслідок вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, порушення прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Разом з тим, відповідно до п. 4 ч.1 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено певне виключення із загального правила, згідно з яким (виключенням) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом. Тобто, суб’єкт владних повноважень може виступати як позивач в адміністративному процесі лише у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статтями 8 - 10 Закону України "Про державну податкову службу" визначені функції органів державної податкової служби.
Згідно з п. 11 ст.10 цього ж закону Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
З метою реалізації завдань та функцій, покладених на органи державної податкової служби, останні, згідно зі ст. 11 цього ж закону наділені певною сукупністю прав, що кореспондують таким завданням та функціям.
Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, аналізуючи в сукупності положення зазначених вище нормативно-правових актів, суд приходить до наступного.
Органи державної податкової служби як суб’єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду з позовами виключно у випадках, встановлених законом.
Таким законом є Закон України "Про державну податкову службу в Україні", яким передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами: 1) до підприємств, установ, громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; 2) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 – державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
У той же час суд зазначає, що Законом України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи мають право звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав. Отже, визначальним фактором в даному випадку є факт отримання коштів, за угодами, про визнання недійсними яких звертається податковий орган або одержання коштів без установлених законом підстав.
Враховуючи зазначене, вчинення державної реєстрації в тому числі внесення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, не передбачають отримання будь-яких коштів.
Відповідно до ст.239 Господарського кодексу України одним із видів адміністративно-господарських санкцій є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.
Будь-яка особа може бути притягнута до певного виду юридичної відповідальності при наявності в її діях складу відповідного правопорушення у передбачений законодавством строк.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Таким чином, позивач не навів законодавчих норм, згідно з якими йому надано право звертатися до судових органів із зазначеними в позові вимогами. Тому можна зробити висновок, що дане звернення Державної податкової інспекції до адміністративного суду з позовом про скасування реєстраційних записів - не ґрунтується на законі.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши наявні у справі докази та пояснення, надані позивачем по справі, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.09.2010 року.
Суддя
О.В. Єфанова