ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 р. Справа № 2а-2197/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретаріКаштан С.В.
за участю:
позивача
відповідача Журавльова О.С.
Крейса Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці, третя особа Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція про визнання протиправними дії та скасування картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» звернувся до суду з позовом до Криворізької митниці, про визнання протиправним дій Криворізької митниці по відмові позивачу в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19580 від 31.01.2008 року з відстрочкою сплати податку на додану вартість шляхом подачі податкового векселя серія АА № 1001682 на суму 643296,96 грн. та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000195 від 31.01.2008 року
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнята картка відмови з підстав не надання відомостей, передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які подаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженої постановою КМУ № 1104 від 01.10.1997 р., яка передбачає надання таких відомостей при не здійсненні погашення податкових векселів у спосіб, передбачений п.19 вказаної постанови, позивач стверджує, що податкові векселі погашалися ним виключно способами, передбаченими п.19 постанови КМУ № 1104, тому у відповідача були відсутні підстави прийняття картки відмови з вказаних підстав. Чинним законодавством не передбачений обов’язок платника податку надавати інформацію щодо пов’язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість та не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 зазначеного Порядку.
Відповідач надав заперечення до с зазначив про суду, в яких зазначив, що оскільки позивачем не надано інформації про перелік осіб, пов’язаних з платником податку, що мають податкові векселі, то не можливо перевірити дані про наявність або відсутність податкових векселів, не погашених в строк особами, пов’язаними з платниками податків. Також, статтею 63 Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008 році надання відстрочок сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами, (обов’язковими платежами., тому Криворізька митниця діяла в межах та відповідно до діючого на той момент законодавства.
За клопотанням відповідача залучено в якості третьої особи Нікопольську об’єднану державну податкову інспекцію.
До суду надійшло пояснення представника третьої особи по справи, якими суду повідомлено, що не передбачено нормативно-правовими актами надання довідок щодо погашення податкових векселів та довідок пов’язаних осіб до митних органів. Представник надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
В ході судового розгляду здійснено заміну відповідача на правонаступника – Дніпропетровську митницю у зв’язку з закінченням процедури припинення Криворізької митниці.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31 січня 2008 року позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію № 19580 з пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу.
Сплату податку на додану вартість при ввезенні товару відстрочено шляхом видачі податкового векселя серії АА № 1001682 на суму 643296,96 грн.
31 січня 2008 року відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000195. Картка відмови видана з підстав порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз. 2 п. 4. Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно з п. 11.5. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.
Аналогічна норма міститься і в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, відповідно до п. 3. якого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Здійснивши аналіз зазначених норм, суд приходить до висновку, що видача податкового векселя у цьому випадку є відстроченням сплати податку на додану вартість.
Частиною 3 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Норми Закону України «Про податок на додану вартість», які дозволяють особі надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість, є загальними щодо зазначених правовідносин.
Таким чином норма статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред’явлення податкового векселя і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, отже погашення податку на додану вартість шляхом пред’явлення податкового векселя у 2008 році заборонено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову щодо визнання дій відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару протиправними відсутні.
Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Митного кодексу України відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
За змістом п. 1. Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженому наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року № 1227, картка відмови - це письмове повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України
На день прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару діяла ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що унеможливлювало виконання відповідачем дій по митному оформленню товару шляхом прийняття податкового векселя на суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем надані відповідні докази та повністю доведено правомірність дій Криворізької митниці, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 18.04.2011р.
Суддя
О.В. Єфанова