Справа № 22-а-3497/11 Головуючий у І інстанції Лебезун В.І.
Категорія 15 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Відділ освіти Вишгородської РДА про стягнення недоотриманих сум доплати працюючому на зоні посиленого радіологічного контролю, -
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивач звернулась до суду з даним позовом та просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 1999-2008 роки у розмірі 20 123,10 грн. згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення..
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач працює та проживає в зоні посиленого радіологічного контролю та має право на доплату до пенсії з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно довідки з місця роботи, позивач працює учителем Вищедубечанської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 03.08.1998 року по даний час. (а.с.7).
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд не обґрунтовано виходив з положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийшов до не правильного висновку про те, що позивач відповідно до вказаних нормативно-правових актів має право на одержання недоотриманої доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період 1999-2008 р.р. – з врахуванням однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України від 06.06.1996 р. були передбачені доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.
В редакції Закону від 28.12.2007 р., частину другу та першу ст. 39 Закону «Про статус чорнобильців»замінено однією частиною, згідно з якою, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону «Про статус чорнобильців», роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі —уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян.
Розподіл бюджетних коштів на потреби соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи між розпорядниками коштів нижчого рівня здійснюється Міністерством праці та соціальної політики.
Слід зазначити, що порядок використання коштів Державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 до сьогоднішнього дня не змінений та не скасований, а тому здійснення компенсаційних виплат громадянам не може бути проведене у інший спосіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 „Про затвердження "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 „Про затвердження "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" п. 5 зазначено «Соціальні виплати, доплати ( види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці».
Суд не врахував зазначені вимоги закону, що призвело до неправильного вирішення справи і ухвалення постанови про задоволення позову.
З викладених вище підстав колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відмова Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області у виплаті недоплачених сум щомісячної доплати як працюючому та проживаючому у зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірною, оскільки УСЗН, діяло на підставі діючого законодавства у межах повноважень та у спосіб, що був передбачений законами України, і права позивача порушені не були.
Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду від 27 квітня 2009 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року –скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Відділ освіти Вишгородської РДА про стягнення недоотриманих сум доплати працюючому на зоні посиленого радіологічного контролю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: