ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 р. Справа № 2а-2273/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В.
при секретаріКайстро О.М.,
за участю:
представника позивача
представника відповідача Анцупової С.В.,
Каціонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дніпро пласт" до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ТД ДНІПРО ПЛАСТ” (далі – ТОВ „ТД ДНІПРО ПЛАСТ”, позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці (далі –відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати у повному обсязі прийняті та видані Дніпропетровською митницею Рішення про визначення митної вартості товарів №110000015/2010/150129/2 від 28.01.2010 р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000015/0/000140 від 29.01.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що митна вартість товару, визначена декларантом у ВМД та ДМВ за ціною угоди (метод 1) - у розмірі 224183,77 грн., проте митним органом митна вартість товару визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2), посилаючись на цінову інформацію ЦБД ДМСУ, що призвело до підвищення митної вартості товару на 48347,00 грн. Вважає, що прийняте рішення про визначення митної вартості товару не відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити, пояснив, що позивачем надано Дніпропетровській митниці перелік необхідних документів, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару за ціною угоди, крім того у позивача, не було можливості надати додаткові документи, які просив надати працівник Дніпропетровській митниці.
Представники відповідача, заперечуючи проти позову пояснила, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач не надав повного пакету документів, необхідних для визначення митної вартості за методом 1, тому був застосований метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2), просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що позивач є правонаступником ТОВ „ТД Ретал Дніпро”.
Між ТОВ „ТД Ретал Дніпро” та ТОВ „Пет.Рус” (Росія) 08.09.2008 р. укладено зовнішньоекономічний контракт №1 PR-R про поставку на митну територію України товару – „ПЕТ-преформи, ковпачки полімерні гвинтові для ПЕТ-бутилок, ручки полімерні для переносу бутилок орієнтовною кількістю 1000000000 (один мільярд) штук.
28.01.2010 р. позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення партії товару.
Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ–1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України (далі – МК України).
Перелік документів, які зобов’язаний подати декларант для підтвердження митної вартості товару, зазначений у п. п. 7 – 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані наступні документи:
ВМД / ДМВ № 1100000015/2010/500809 від 28.01.2010 р.;
Облікова картка суб'єкта ЗЕД № 11000/3/09/311986 від 25.12.2009 р.;
Попереднє повідомлення № 110000005.2010.500254.001;
СМR № 0149679 від 25.01.2010 р.;
Довідка про транспортні витрати №5 від 28.01.2010 р.;
Калькуляція транспортних витрат № 5 від 28.01.2010 р.;
Рахунок-фактура (інвойс) № 2 від 11.01.2010 р.;
Специфікація на поставку товару № 2 від 11.01.2010 р. до Контракту;
Контракт № 1 PR-R від 08.09.2008 р.;
Договір перевезення МП026/08 від 10.09.2008 р.;
Висновок СЕЕ № 05.03.02-03/73850 від 17.11.2008 р.;
Довідка СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровськ від 14.01.2010 р.;
Акт експертизи Реутовської ТПП РФ № 089-0011/10 від 20.01.2010 р.;
Сертифікат походження Товару № RU UA 0089000070 від 20.01.2010 р.;
Експортна ВМД країни відправника товару № 10126050/250110/0000196 від 20.01.2010 р.;
Сертифікати якості товару №250112, 250113 від 25.01.2010 р.
Згідно статті 88 МК України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. №339 (далі – Порядок №339), для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні. Тому посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Державної митної служби України від 02.12.03 № 828, , на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: “необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766:
- калькуляція фірми-виробника;
- прайс-лист фірми-виробника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, надані експертними організаціями, що мають право згідно із законодавством ”;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;
Додаткові документи надати в термін 10 днів (п. 13 ПКМУ від 20.12.06 № 1766)”.
Представник позивача в той же день був ознайомлений з цим записом під підпис та вчинив запис: „Консультація із ВКМВ проведена. З переліком додаткових документів ознайомлений”.
Представником позивача надані наступні додаткові документи:
- калькуляція фірми-виробника товару;
- прайс-лист фірми-виробника. (а.с.18).
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів подається пакет документів, перелік яких міститься в постанові Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження ” (далі – Порядок №1766).
Митним органом також були витребувані:
- висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Надання зазначених документів передбачено п. 11 Порядку № 1766, відповідно до якого, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.
Однак, позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої ним митної вартості та не надав до Дніпропетровської митниці необхідних документів у встановлений строк. Позивач також не скористався правом продовження встановленого митним органом строку і не подав про це вмотивовану заяву митному органу. Можливість подання такої заяви та продовження встановленого строку передбачено пунктом 13 Порядку № 1766.
Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість ідентичних товарів, після проведення консультацій з декларантом, відповідачем винесено Рішення про визначення митної вартості товарів №110000015/2010/150129/2 від 28.01.2010 р.
Відповідно до Рішення митниці, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена згідно ст. 268 МК України за 2 методом та складає 1031649,00 грн.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про поставку ідентичних товарів. При цьому враховано країну походження товару, умови поставки, а також дата оформлення ідентичних товарів.
Відповідно до ст. 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього кодексу.
Недостатність документів для підтвердження митної вартості
заявленого товару унеможливило застосування методу 1.
Статтею 267 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (метод 2), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314 (далі – Порядок №314), за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі – Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227 (далі – Порядок №1227), у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці відмови повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача, що Картка відмови не містить конкретної причини відмови митному органу, оскільки в Картці відмови №110000015/0/000140 від 29.01.2010 р. зазначено, що необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п.11 Порядку № 1766. Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: Подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до рішення про визначення митної вартості товару.
Таким чином, рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів та Картка відмови прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД ДНІПРО ПЛАСТ” до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 16 березня 2011 року.
Суддя
М.В. Бондар