Справа № 22-ц-2687/11 Головуючий у І інстанції Закаблук О.В.
Категорія 26 Доповідач у 2 інстанції Мережко
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Мережко М.В.
Суддів - Оношко Г.М., Семенцова Ю.В.
При секретарі –Сашко Я.С.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2010 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
За зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору , договору застави недійсними, стягнення морально шкоди. .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
В с т а н о в и л а :
У травні 2010 р. позивач звернувся в суд з зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29 червня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № КЗS0АК02154683 строком до 28 червня 2013 року , за яким ОСОБА_1 отримав кредит на суму 39 211,13 доларів США , з нарахуванням відсотків .
Крім того між банком та ОСОБА_2 був укладений договір застави , згідно якого відповідач передав у заставу автомобіль марки « PEUGEOT- 407”, дз НОМЕР_1
Відповідач свої зобов”язання за договором кредиту не виконує, у зв»язку з чим утворилась заборгованість в сумі 21 003,30 доларів США ( за кредитом) , та заборгованість в сумі 3 085,90 доларів США за відсотками , заборгованість по комісії - 757,35 доларів США, пеня –850,24 доларів США , а всього 25 770,86 доларів США. ,яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати .
Відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про визнання договорів кредиту , застави недійсними . Свої вимоги обґрунтовував тим, що банк порушив вимоги діючого законодавства , надавши йому кредит в іноземній валюті, в даний час обставини змінилися у зв’яжу із значним зростанням курсу долару по відношенню до гривні , і як би він міг це передбачити , то не укладав би договір кредиту. Крім того ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір застави, а також стягнути моральну шкоду , яка полягає в тому , що керівництво банку тиснуло на нього , вимагаючи повернути всю суму кредиту в іноземній валюті, сплатити пеню, , а в разі невиконання вимог обіцяли арештувати та реалізувати майно його і його сім»ї і залишити їх на вулиці. Все це негативно відобразилося на стосунках в його сім»ї, він не міг нормально працювати, був у депресії , і все це негативно вплинуло на його стан здоров»я , тому він просить стягнути моральну шкоду в сумі 200 000 гривень.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 10 серпня 2010 р. в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Кредитний договір визнано недійсним, стягнуто моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову. ОСОБА_1, задовольнити вимоги за первісним позовом.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та
обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції , відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту, та частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, виходив із того, що банк належним чином не виконував умови договору, в односторонньому порядку вирішував куди спрямовувати кошти , які направляв ОСОБА_1 на погашення заборгованості , не узгоджував з ним дії по зарахуванню періодичних кредитних та страхових платежів, а також банком порушено вимоги щодо валюти зобов»язання, оскільки кредит наданий в іноземній валюті, крім того суд вважав , що діями позивачу ОСОБА_1 завдана моральна шкода.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами ,
29 червня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір строком до 28 червня 2013 року із сплатою 0,88 відсотків щомісяця за користування кредитом в сумі 39 211 ,13 доларів США , який був отриманий відповідачем на придбання автомобіля .
Між сторонами також був укладений договір застави на автомобіль
«PEUGEOT- 407”, дз НОМЕР_1
Відповідно до ст.. 533 ЦК України якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума ,що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.
Відповідно до п.14 постанови пленуму Верховного Суду України № 14
від 18 грудня 2009 року " Про судове рішення у цивільній справі" згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Тому, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Тому при розгляді спору про надання кредиту в іноземній валюті суду слід було враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно із дозволом № 22-2 , виданому ЗАТ КБ «ПриватБанк» , який має банківську ліцензію за номером 22 , видану Національним Банком України
04 грудня 2001 року , а аналогічний дозвіл виданий 29 липня 2009 року
( а.с. 94-98) , ПАТ КБ «Приватбанк»має право здійснювати банківські операції , зокрема надавати кредити в іноземній валюті.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що видача кредиту в іноземній валюті. не суперечить чинному законодавству України , а тому рішення в частині задоволення вимог зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню , з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Як вбачається з матеріал ва справи , відповідач належним чином не виконує зобов»язання за кредитним договором , у зв»язку з чим виникла заборгованість в сумі 25 770,86 доларів США , в тому числі заборгованість по відсотках - 3 085,90 доларів США , заборгованість по комісії –757,35 доларів США, пеня- 850,24 доларів США, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», тому висновок суду про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» є безпідставним , рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову..
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України , відповідач не надав заперечень , які спростовували докази позивача про наявність у нього заборгованості , і доказів які б підтверджували його вимоги, що банк порушив умови договору, і що заборгованість виникла не з його вини.
Безпідставним є висновок суду першої інстанції і про стягнення моральної шкоди, оскільки правові підстави для стягнення такої шкоди у даному випадку відсутні.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” ( зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5, 27 лютого 2009 №1 ) оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з”ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати , якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин , коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
За таких обставин, правовідносини які виникли між сторонами не передбачають відшкодування моральної шкоди, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні прозову.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 10 серпня 2010 р –скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку
«ПриватБанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк » - 25 770,86 доларів США заборгованості за кредитним договором № КЗS0АК02154683 від 29 червня 2006 року , судовий збір –1 700 грн, витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи –120 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору , договору застави недійсними, стягнення морально шкоди –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді