Справа № 22-ц-2758/11 Головуючий у І інстанції Очківський В.М.
Категорія 29 Доповідач у 2 інстанції Мережко
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 квітня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Мережко М.В.
Суддів - Оношко Г.М., Семенцова Ю.В.
При секретарі –Сашко Я.С.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2009 р. по справі за позовом Військового прокурора Київської області в інтересах військової частини № А 1789 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої майну військової частини
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
У січні 2009 р. позивач звернувся в суд із позовом про відшкодування шкоди в сумі 19 900 грн..
Свої вимоги обгрунтовував тим, що 09 липня 2005 року відповідач , проводив земельні роботи за адресою ; АДРЕСА_1 в результаті проведених робіт було пошкоджено основну кабельну лінію 10 КВ ( кабель АСБ 3х70) , резервну кабельну лінію 0,4 КВ ( кабель СБ 3х16) , за допомогою яких здійснювалось електропостачання ТП-4 , ТП-5 військової частини А 1789 , а також пошкоджено кабельну лінію зв»язку ТЗБ -7 х 4 х 1,2. Пошкоджена ділянка кабельних ліній склала 20 метрів.
Оскільки відповідач добровільно відмовляється сплатити шкоду , позивач просить визнати дії ОСОБА_1 по проведенню земельних робіт незаконними, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди суму 19 900 грн..
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути 67 254,32 грн.в рахунок відшкодування шкоди.
Заочним рішенням Васильківського районного суду Київської області
від 02 червня 2009 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення, яким його вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та
обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того , що шкода заподіяна майну позивача саме з вини ОСОБА_1 і підлягає відшкодуванню.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи , відповідач є власником земельної ділянки розміром 0,2500 га , наданої йому відповідно рішенню № 25 від 15 квітня 2005 року Крушинською сільською радою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд . Земельна ділянка розташована за адресою ; АДРЕСА_1 ( а.с.98, 101)
Згідно дозволу № 136 від 03 червня 2005 року інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської районної державної адміністрації , ОСОБА_1 дозволено виконання будівельних робіт ( нове будівництво індивідуального житлового будинку)( а.с. 99)
Відповідно до Проекту садибної забудови індивідуального жилого будинку , затвердженого Головним архітектором Васильківського району будь-яких обмежень та обтяжень щодо здійснення будівництва в АДРЕСА_1 встановлено не було, а відтак посилання позивача ,що ОСОБА_1 необхідно було мати дозвіл на проведення земельних , будівельних робіт від В \Ч А 1709 є безпідставними і необґрунтованими .
Стаття 65 Земельного кодексу України дає загальне визначення земель промисловості, транспорту , зв»язку , енергетики , оборони та іншого призначення . Правовий режим вказаних земель регулюється окремими приписами Земельного кодексу України.
Землями зв»язку ст.. 75 ЗК України визначає земельні ділянки , надані під повітряні і кабельні телефонно- телеграфні лінії та супутникові засоби зв»язку.
Відповідно до 75 Земельного кодексу України уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв»язку , що проходить поза населеними пунктами , а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони. Охорона ліній і споруд зв»язку на землях і водах здійснюється відповідно до Правил охорони ліній зв»язку , затверджених постановою КМ України від 29 січня 1996 року. Згідно з Правилами для підземних кабельних і повітряних ліній зв»язку ,що проходять поза населеними пунктами , охоронна зона –це смуга землі вздовж ліній , обмежена паралельними лініями , відділеними від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку. Роботи в охоронних зонах виконуються відповідно до умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній зв»язку та проводового мовлення згідно із додатком до Правил охорони ліній зв»язку. Землі в межах охоронних зон і власників землі та землекористувачів не вилучаються і можуть використовуватися ними з обмеженнями , передбаченими Правилами .
Землями оборони згідно із ст.. 77 ЗК України визнаються землі , надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів , підприємств та організацій Збройних Сил України., інших військових формувань , утворених відповідно до законодавства України.
Згідно із ст.. 77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об»єктів за необхідності створюються захисні , охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Створення таких зон тягне за собою для власників земельних ділянок і землекористувачів , земельні ділянки яких межують із землями оборони , певні правові наслідки . Зокрема, для цих суб»єктів встановлюється особливий режим землекористування . Названі власники земельних ділянок і землекористувачі можуть бути обмежені у своїх земельних правах для забезпечення інтересів оборони країни, безпеки населення та належного стану довкілля.
До таких обмежень належить , зокрема встановлення захисних , охоронних та інших зон з особливими умовами користування , правовий режим яких закріплений у ст.. 115 Земельного Кодексу України
Позивач не надав суду будь-яких доказів, що відповідно до вимог законодавства ОСОБА_1 був попереджений та обмежений у користуванні земельною ділянкою , яка належить йому на праві власності, оскільки ні рішенням Крушинської сільської ради , яким була надана земельна ділянка , ні в державному акті на право власності на земельну ділянку відповідно до закону не вказано на будь – які обмеження щодо використання земельної ділянки або необхідності збереження майна , яке знаходиться на земельній ділянці. Крім того позивачем не надано доказів ,що саме неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 майну підприємства заподіяна шкода, тому рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обгрунтованим , підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності , оскільки як вбачається із тексту позовної заяви , події внаслідок яких завдана шкода позивачу сталися 09 липня 2005 року , а з позовною заявою військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі ВЧ А 1709 звернувся лише 14 січня 2009 року , при цьому не просив поновити строк позовної давності .
Відповідно до ст.. 256 позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Відповідно до ст.. 257 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .
Відповідно до ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач був позбавлений можливості заявити про застосування строків позовної давності , оскільки судом було прийнято заочне рішення , тому під час розгляду справи у суд апеляційної інстанції представник відповідача заявив таке клопотання , яке підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313 –315 ,316,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити .
Заочне рішення Васильківського районного суду Київської області
від 02 червня 2009 року –скасувати.
Ухвалити нове рішення .
В задоволенні позову Військового прокурора Київської області в інтересах військової частини № А 1789 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої майну військової частини - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді