Справа № 595/1529/24

Провадження № 1-кс/595/488/2024

У Х В А Л А

       28 жовтня 2024 року                                                                м. Бучач

       Слідчий суддя Бучацького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову заступника начальника - начальника СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 16 жовтня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024211130000251 від 24 вересня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2024 року до Бучацького районного суду Тернопільської області надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій вона просить скасувати постанову заступника начальника – начальника СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 16 жовтня 2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211130000251 від 24 вересня 2024 року.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3  вказує, що 27 вересня 2024 року вона подала клопотання про залучення її в якості потерпілої у кримінальному провадженні №12024211130000251 від 24 вересня 2024 року. 30 вересня 2024 року заступником начальника, начальником СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання. Ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду від 09 жовтня 2024 року постанову заступника начальника, начальника СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 30 вересня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024211130000251 від 24 вересня 2024 року скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27 вересня 2024 року. 10 жовтня 2024 року заступник начальника, начальник СВ ОСОБА_4 повторно винесла немотивовану постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою у вказаному вище кримінальному провадженні, яка нею оскаржена. 14 жовтня 2024 року нею повторно подано клопотання про залучення її у якості потерпілої у вказаному вище кримінальному провадженні, однак 16 жовтня 2024 року заступник начальника, начальник СВ ОСОБА_4 повторно винесла немотивовану постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211130000251 від 24 вересня 2024 року. Копію постанови вона отримала 18 жовтня 2024 року поштовим відправленням №4840200039818. ОСОБА_3 є глибоко віруюча людина і для неї дуже дорогим є те, що пов`язано із вірою та культурною спадщиною українського народу, а тому викрадення золоченої різьбленої дарохранительниці 18 століття із Миколаївської церкви 1610 року задало їй великої моральної шкоди, яку вона оцінює в 500000 грн. Натомість, слідча ОСОБА_4 не взяла до уваги душевні страждання ОСОБА_3 та без встановлення наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що їй не завдано моральної шкоди, винесла рішення про відмову у визнанні її потерпілою у даному кримінальному провадженні. При цьому слідча не врахувала, що внаслідок викрадення золоченої різьбленої дарохранительниці 18 століття із Миколаївської церкви ОСОБА_3 зазнала страждань від втрати можливості реалізації своїх звичок та бажань глибоко віруючої людини, які передавалися із покоління до покоління у її родині. Вона народилася та виросла у м. Бучач, тут народились її дід та баба, її батьки, діти та онуки. Вся їхня родина була та є парафіянами та активними прихожанами Миколаївської церкви. У церкві Святого Миколая ОСОБА_3 була хрещена, брала шлюб, хрестила своїх дітей, брали шлюб її діти та були хрещені її онуки. Доказом наявності її душевних страждань є подання нею заяви про кримінальне правопорушення та її готовність користуватись правами та обов`язками потерпілої, витрачати свій час та кошти для відновлення права на реалізацію свого бажання і звичаю споглядати на золочену різьблену дарохранительницю 18 століття в Миколаївській церкві під час святкових богослужінь. Відтак, твердження в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_3 не надано документів та доказів того, що їй спричинено моральну шкоду, є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам. Крім того, визначення глибини душевних страждань належить до компетенції суду, а не слідчого. Посилання у постанові на неперевірені відомості, отримані від свідка настоятеля храму ОСОБА_5 , що дарохранительниця 18 століття знаходиться в храмі та не зазнала ніяких змін, свідчить про службову недбалість при проведенні досудового розслідування факту викрадення золоченої різьбленої дарохранительниці 18 століття (розмір 43x44x34 см) із об`єкта культурної спадщини Миколаївська церква 1610 р. м.  НОМЕР_1 .  Твердження у постанові про те, що «відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань церква Святого отця Миколая належить релігійній організації « ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідчить про юридичну некомпетентність при оцінці інформації, яка знаходиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який не є реєстром речових прав на нерухоме майно. Використання у постанові завідомо неперевірених відомостей щодо невідвідування нею храму протягом трьох років свідчить про штучне створення заступником начальника, начальником СВ ОСОБА_4 підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні з метою сприяння настоятелю храму ОСОБА_5 приховати факт викрадення дарохранительниці 18 століття (розмір 43x44x34 см) із об`єкта культурної спадщини. Тобто, слідча, не маючи в наявності очевидних та достатніх підстав, винесла невмотивовану постанову про відмову ОСОБА_3 у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала з підстав, зазначених у ній, просила її задовольнити.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду скарги, заступник начальника – начальник СВ ВП №2 (м. Бучач) ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. Заяв чи клопотань від неї на час розгляду скарги не надходило.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, згідно якої відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, надані відділенням поліції на вимогу суду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що до повноважень слідчого судді як судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024211130000251 від 24 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, за фактом умисного знищення, що відбулося шляхом розкрадення та підміни цінної речі, об`єкту культурної спадщини (Миколаївська церква 1610 року в м. Бучач), зокрема різьбленої Дарохранительниці ХVIII століття.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 298 КК України передбачає умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворю­ють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок поводження з об`єктами культурної спадщини, які впливають на формування національної самосвідомості народу та основних принципів мораль­ного і духовного життя суспільства.

Основним безпосереднім об`єктом посягання є моральність суспільства в частині установленого порядку поводження з об`єктами культурної спадщини та збереження археологічної спадщини України. 

Основний закон, що регулює питання захисту, збереження, ремонту, реконструкції, модернізації пам`яток архітектури (об`єктів культурної спадщини) є Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Частиною 2 ст. 47 вищевказаного Закону України передбачено, що шкода, завдана власникові пам`ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, охоронюваною археологічною територією, відшкодовується відповідно до закону.

14 жовтня 2024 року заявником ОСОБА_3 подано відділенню поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області заяву про залучення її до провадження як потерпілу, яку зареєстровано відділенням поліції 14 жовтня 2024 року.

Постановою заступника начальника - начальника СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 16 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12024211130000251 від 24 вересня 2024 року відмовлено. В обґрунтування вказаної постанови зазначено, що в ході досудового розслідування не здобуто доказів, які б підтверджували факт завдання ОСОБА_3 моральної шкоди внаслідок викрадення Дарохранительниці XVIII століття із храму Святого отця Миколая. Із змісту заяви, поданої ОСОБА_3 , не вбачається яких саме страждань вона зазнала внаслідок імовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, також заявницею не вказано від якого саме чинника вона втратила можливість реалізовувати свої звички та бажання та які саме це звички, в чому вони проявляються, адже відповідно до допиту настоятеля храму Святого отця Миколая - ОСОБА_5 заявниця не відвідує храм уже останні три роки.

Вказану постанову ОСОБА_3 отримала 19 жовтня 2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Разом з тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондували нормам ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Положення ст. 55 КПК України вказують на необхідність отримання достатніх доказів, що особі не завдано шкоди, а не навпаки. Крім того, такі докази повинен зібрати орган досудового розслідування, а не надавати особа, яка звертається із заявою про залучення в якості потерпілого.

Постанова слідчого, прокурора повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України).

Однак, заступник начальника – начальник СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , отримавши заяву ОСОБА_3 про залучення її до кримінального провадження в якості потерпілого, не вчинила жодних дій, направлених на зібрання та перевірку доказів стосовно завдання особі шкоди. У постанові заступник начальника – начальник СВ ВП №2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 посилається лише на покази, отримані від настоятеля храму Святого отця Миколая - ОСОБА_5 , який повідомив, що ОСОБА_3 протягом трьох років не відвідувала храм святого Миколая, що стало достатньою підставою для висновку про відсутність заподіяння останній моральної шкоди та, відповідно, відмови ОСОБА_3 у залученні її до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої. Разом з тим, жодного іншого свідка із вказаних обставин допитано у межах кримінального провадження не було.

З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що оскаржувана постанова не в повній мірі відповідає вимогам КПК України, обставини, наведені у ній заступником начальника - начальником СВ, не є достатніми та неперевіреними, а тому таку постанову слід скасувати, зобов`язавши її повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14 жовтня 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 26, 40, 55, 110, 220, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника - начальника СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 від 16 жовтня 2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024211130000251 від 24 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України.

Зобов`язати заступника начальника - начальника СВ ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14 жовтня 2024 року.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 31 жовтня 2024 року о 12 год. 00 хв.

       Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1