Справа № 163/2134/24 Провадження №33/802/705/24 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Данилової К.А. та представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень з конфіскацією у власність держави товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №0329/20500/24.

Вирішення питання про долю вилучених за цим протоколом готівкових коштів в сумі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень віднесено до компетенції Волинської митниці.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати по справі за зберігання товару в розмірі 283 (дві вісімдесят три) гривні 57 копійок.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він прямуючи 08 серпня 2024 року близько 08:16 години з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці смугою руху «зелений коридор» водієм транспортного засобу «BMW X3», номерний знак НОМЕР_1 , не задекларував за встановленою формою продукти харчування в асортименті вартістю 50 890,24 гривень, які відповідно до ч.1 ст.378 МК України обмежені до ввезення на митну територію України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.471 МК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 , не оспорюючи факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вважає постанову судді в частині накладення стягнення, а саме в частині конфіскації переміщуваного товару необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, був необізнаний щодо обсягів заборони перевезення продуктів харчування, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на територію України. Просить постанову судді змінити, вилучений за протоколом товар повернути ОСОБА_1 для належного оформлення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Данилову К.А., яка апеляційну скаргу підтримувала та просила змінити постанову судді, пояснення представника митниці, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.471 МК України вказаних вимог закону дотримавсь.

Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ОСОБА_1 , відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, місцевий суд в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, згідно з якими адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Положення зазначених статей відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Розглядаючи справу, місцевий суд повно з`ясував всі обставини, які надавали підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, а також в частині застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів.

Зокрема, місцевим судом враховано, що обсяг переміщуваного товару в 10-кілограмових відрах в кількості 31 відро та 3 мішки по 20 кг кожен явно не узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 - "для мети проведення тестів соусів".

У відповідності до правил ч.1 ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (в даному випадку ч.3 ст.471 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

З огляду на вказане, доводи апелянта щодо того, що суд першої безпідставно застосував до ОСОБА_1 конфіскації товарів, не можуть вважатись такими, які спростовують імперативну вимогу закону щодо необхідності застосування до правопорушника заходів адміністративного впливу у точній відповідності з законом, як це визначено ч.3 ст.7 КУпАП.

Аналіз доказів і встановлених фактичних обставин справи (мотиви вчиненого правопорушення; асортимент, кількість та об`єм, вартість незадекларованих товарів; сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та відомостей про особу порушника) свідчать про те, що на ОСОБА_1 обґрунтовано накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією переміщуваного товару.

Апеляційна скарга не містить вмотивованих доводів спростування висновків місцевого суду.

Підстав для зміни оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Данилової К.А. – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду                         В.П. Денісов