2/134/371/2024

Справа № 134/1317/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 жовтня 2024 року                         Крижопільський районний суд

                                                                       Вінницької області

в складі: головуючого-судді:        Зарічанського В.Г.

        з участю секретаря:        Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23 липня 2024 року в електронній формі через електронний кабінет представникТОВ «ДІДЖИФІНАНС» ОСОБА_2 звернулася до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016 у загальному розмірі 51861 грн. 35 коп., яка складається з суми заборгованості по договору – 34712 грн. 10 коп., суми інфляційних втрат 14020 грн. 85 коп., суми 3% річних 3128 грн. 40 коп., та судовий збір і витрати на надання правничої допомоги.                                                                                                        В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 15.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200505138, відповідно до умов якого кредит останній надано на умовах повернення, платності, строковості. Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12662 грн. 99 коп., з встановленим строком користування з 15.04.2016 по 15.05.2018, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.                                                                                        20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ«БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі договору №7_БМвід 20.07.2020, підписаного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016.                                                        23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має права нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Таким чином Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.                                                                                                Станом на 23.07.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 34712 грн. 10 коп., з яких: 11482 грн. 99 коп.- заборгованість за кредитом; 23229 грн. 11 коп.- заборгованість за відсотками. Сума збитків з урахуванням 3% річних- 3128 грн. 40 коп., інфляційні втирати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 14020 грн. 85 коп. Разом заборгованість становить 51861 грн. 35 коп.                                                                                                Приналежність права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, який був предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020, укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» була предметом спору у справі № 910/11298/16 за позовом ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», яке ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГОР», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про застосуваня наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР». Спір у справі вирішено постановою суду від 01.07.2021 якою застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зобов`язано ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2, зобов`язано ТОВ «ФК «ФАГОР» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «ФАГОР». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Тривалий судовий спір щодо приналежності права вимоги кредитора, призвів до спливу, встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).        Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.                                                                ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200505138 від 15.04.2016 у загальному розмірі 51861 грн. 35 коп., яка складається з суми заборгованості по договору – 34712 грн. 10 коп., суми інфляційних втрат 14020 грн. 85 коп., суми 3% річних 3128 грн. 40 коп., та судовий збір і витрати на надання правничої допомоги. Розгляд справи просить проводити у відсутності представника позивача.                                                        Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Глушкова Т.І., яка приймає участь у судовому засіданні, позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.        29 серпня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Глушкової Т.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає, що позивач не набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором від 15 квітня 2016 року, адже витяг з Реєстр боржників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (а.с. 13) складений відповідно до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 10 липня 2020 року, хоча Договір про відступлення прав вимоги укладений між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 20 липня 2020 року. Витяг з Реєстру боржників, засвідчений в односторонньому порядку, а тому є неналежним доказом по справі в силу ст. 78, ст. 80 ЦПК України, оскільки у суду відсутня можливість перевірити його достовірність.                                                Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків кредитний договір між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено 15 квітня 2016 року, а договір №7_БМ про відступлення прав вимоги між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 20.07.2020 року, при цьому п.1 Договору відступлення передбачає набуття права вимоги Новим кредитором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі Додатку 1 до даного договору. До матеріалів позовної заяви не додано Додаток 1 до Договору відступлення, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості позивача перед ПАТ «Банк Михайлівський», тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.                                                                У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту, ПАТ «Банк Михайлівський» мав право від дня завершення строку кредиту 15 травня 2017 року та протягом наступних трьох років, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, позовну заяву подано до суду лише 23.07.2024 ТОВ «Діджи Фінанс", тому немає підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності, про що просить відповідач, так як з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДіджиФінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ лише 20 липня 2020 року.                        При цьому, до ТОВ «Діджи Фінанс» від ПАТ «Банк Михайлівський» перейшли права та обов`язки тільки за визначеним переліком кредитних договорів, тобто ТОВ «Діджи Фінанс» не є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» за всією діяльністю Банку.                                                                                                        Станом на 20 липня 2020 року, враховуючи дату закінчення кредитного договору 15 травня 2017 року, загальний строк позовної давності сплинув 15 травня 2020 року.        Отже, уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги щодо відповідача по спірному кредитному договору з пропуском строку позовної давності на пред`явлення позову до відповідача, тобто строк позовної давності був пропущений попереднім кредитором.                                                                        Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. Розмір витрат, заявлених адвокатом на правову допомогу, є необґрунтованим та явно завищеним, а тому підлягає зменшенню з огляду на таке.        Відповідно до детального опису послуг, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості адвокатом коштує 6000 (шість тисяч) гривень, хоча дана категорія справ є нескладною, існує усталена судова практика з приводу вирішення спорів щодо стягнення заборгованості по кредитним договорам. Тим більш адвокат А. Міньковська веде інші аналогічні справи цього ж позивача відповідно до реєстру судових рішень, позовна заява є типовою, шаблонною по цим категоріям справ, а тому витрата значної кількості часу тільки по даній справі є сумнівним.                Щодо направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд», оплата за що становить 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень - не є видом правової допомоги, а тому не підлягає стягнення в судовому порядку. Відповідач просив відмовити у задоволені позову та застосувати позовну давність щодо заявлених позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».                                                                                Ухвалою судді від 24 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено, з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву.                Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві, представник позивача. просила суд розгляд справи проводити без її участі.                                                Представник відповідача в судове засідання не зявилася, надіслала суду заяву про розгляд справи бе її участі.                                                                                У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.                                Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.                        За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.                                                Судом встановлено, що 15.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 200505138, відповідно до умов якого кредит останній надано на умовах повернення, платності, строковості. Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12662 грн. 99 коп., з встановленим строком користування з 15.04.2016 по 15.05.2017, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.                                Факт укладення кредитного договору сторони не оспорюють.                                ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є юридичною особою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №176 від 14.07.2016, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), має діючу безстрокову ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ліцензію на надання послуг з факторингу, що видана на підставі розпорядження НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 31.03.2020 №594 (а.с.8, 13 -19, інформація про юридичну особу на офіційному веб сайті НБУ).                                                20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами відкритих торгів (аукціону), проведеного 15.06.2020, ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016.                                                        Пунктом першим вказаного договору зазначено, що ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відступив новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.                                                                        Згідно платіжного доручення №25 від 09.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 5307 308, 39 грн. Призначення платежу вказано: 04; GL16N618071; Протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» ЄДРПОУ 42649746, без ПДВ. Дане платіжне доручення не містить підпису уповноваженої особи, якою видавалось, на ньому відсутній штамп установи, яка здійснювала переказ коштів та видала дане платіжне доручення.                                        Доказів направлення позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги, з пропозицією сплати заборгованість за договором на рахунок нового кредитора - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», з зазначенням його реквізитів та реквізитів банку отримувача суду не надано.                        На обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості по кредитному договору № 200505138 позивач надав наступні докази: копію Кредитного договору (заяви) № 200505138 від 15.04.2016; копію анкети № 2681540 від 15.04.2016; копію довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту; копію договору добровільного страхування життя від 15.04.2016, виписку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» по особовим рахункам; копію договору про відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020; копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020; розрахунок суми боргу.                        Відповідно до реєстру боржників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 10.07.2020 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №200505138, дата відкриття кредитного договору 15.04.2016, дата закінчення кредитного договору 20.05.2017 в загальній сумі 34712 грн. 10 коп., із яких заборгованість по тілу кредиту 11482 грн. 99 коп., заборгованість за доходами 23229 грн. 11 коп. Даний витяг підписаний директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», без зазначення дати його формування і підтвердження первинним кредитором, він суперечить іншим матеріалам справи, а саме: в ньому наявне посилання на договір про відступлення прав вимоги від 10.07.2020, в той час як позивач у позовній заяві посилається на договір про відступлення права вимоги від 20.07.2020 і долучив його до матеріалів справи. При цьому згідно позовної заяви та витягу з реєстру боржників датою закінчення кредитного договору є 20.05.2017, відповідно до заяви № 200505138 строк кредитування визначено з 15.04.2016 по 15.05.2017, а документи про зміну терміну дії договору відсутні. Крім цього такий вид заборгованості, як «заборгованість за доходами» у розмірі 23229 грн. 11 коп. вказаний у реєстрі боржників, взагалі не передбачений у кредитних правовідносинах, в тому числі і матеріалами даного цивільно правого спору.                                                                                        Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц визначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.                                        Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі №161/16891/15-ц.                                                                        Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім них, до обов`язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (окрім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів); сума операції (цифрами й словами) суму операції може бути відображено лише цифрами, якщо цей документ формують за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами НБУ.                                                                                        Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.                                        Разом з тим, як зазначено у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.                Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, якщо вони виконані з дотриманням вище зазначених вимог діючого законодавства.                        Як на підставу для задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», долучило до матеріалів позовної заяви виписки ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» по особовим рахункам ОСОБА_1 , сформовані 23.05.2016.                                        Суд, при оцінці цих виписок як доказів наявності заборгованості встановив, що вони не можуть бути прийняті в якості достовірних та допустимих доказів, оскільки не відповідають вимогам, встановленим у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до форми і змісту первинних та зведених облікових документів, зокрема, у долучених до матеріалів справи виписках по особовим рахункам ОСОБА_1 відсутні такі обов`язкові реквізити, як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, вони також не засвідчені у спосіб, встановлений нормативними та підзаконними актами України.                                                                        Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок суми боргу, також не може бути прийнятий судом як достовірний та допустимий доказ, оскільки він не має форми документа, не містить назви та підпису особи яка його склала, у ньому відсутні будь-які дані про те, що даний розрахунок стосується кредитного договору№ 200505138, стягнення коштів за яким є предметом спору.                                                        Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Глушкова Т.І. заперечувала наявність заборгованості за кредитним договором.                                                

Суд приймає до уваги цю інформацію, оскільки вона отримана відповідно до приписів Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 року № 2704-IV, яким передбачені правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій.        Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій»визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: забезпечення конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій; адекватність обсягів інформації цілям, для яких вони збираються; значимість, всебічність, об`єктивність, повнота і достовірність інформації; регулярність та безперервність надходження інформації; цільове використання інформації; строковість зберігання інформації; конфіденційність інформації та її захист; збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб`єкта цієї кредитної історії; незалежність Бюро.                                                                                Частиною 1 ст. 5 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій»передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.                                                                                Суд звертає увагу на те, що донором інформації про відсутність заборгованості за кредитним договором від 15.04.2016 є ТОВ «ФК «ФАГОР», якому було відступлено право вимоги ТОВ «ФК ПЛЕЯДА», якому в свою чергу відступило право вимоги ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».                                                                                Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").                        При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п.42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції»; пп. 32 35 рішення від 07.03.2006 у справі «Донадзе проти Грузії»).                                                                Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.                Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).                                                        За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.                                                        Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.                Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання…                                                        Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».                                                При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.                        Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).        Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).                За приписами ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.        Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.                                                                                                Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.                                        Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.                                                                        Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.                                Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.                                        Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).                                                                Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.                                                        Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).                                                За змістом ст.ст.202,205,207,626,639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.                                                                Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним…                                                                                Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.                                        Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.                Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.                        Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.                                                Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).                Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.                                                                        За змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.                                                                                        Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.                        Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.                                                                Згідно ст.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.                                                                Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.                                        Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.                                        Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.                                                Відповідно до ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.                                                                                                        Згідно з ч. 2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.                                                                                                Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.                                                                За приписами ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.                        Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.                                                                                                        Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.                                                                                Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору...., неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».                                                                                                Представник позивача у заяві просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, обґрунтовує їх та наполягає на задоволенні позову.                Вказує, що причини пропуску строку позовної давності є обґрунтованими та строк позовної давності останнім було пропущено саме з поважних причин, оскільки, 15.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем було укладено угоду №200505138 щодо кредитування. 20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. В свою чергу, приналежність права вимоги за вищевказаними кредитними договорами було предметом спору у справі №910/11298/16 та саме наявність тривалого судового процесу щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності. Крім того, оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 були отримані позивачем лише на початку 2023 року. Саме фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування унеможливлювали реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом своїх власних інтересів. Також, представник позивача наголосив на продовження під час карантину строків загальної та спеціальної давності та введенні воєнного стану на території країни. Вказана сукупність зазначених підстав свідчить про об`єктивність пропуску позивачем належного строку для звернення до суду із позовною заявою, а тому вказаний пропущений строк підлягає поновленню.                                                                                        Стороною відповідача заявлено про сплив строку позовної давності.                        Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.                Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.        За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.                                                                                                Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.                                                                                                        Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.                                                        Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.                                За приписами ч.4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.                                        Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.                                                Умовами договору, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 15.04.2016 був погоджений строк виконання зобов`язання 395 днів. Тобто, Кредитор після закінчення строку виконання зобов`язання, у разі наявності заборгованості за кредитним договором, набув право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми боргу. Позивач, як правонаступник ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» звернувся до суду лише 23.07.2024, тобто після закінчення визначеного законом трирічного строку позовної давності. При цьому, передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності.                                                                        Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.                                                                У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.                                                        Європейський суд з прав людини зауважує аналогічне.                                        Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.                                                                                                Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові.                                                                                                        Правовідносини позивача з Банком, з яким ОСОБА_1 уклав кредитний договір, не можуть впливати на правову визначеність останнього та його законного права уникнути відповідальності в суді за вчинення порушення в зобов`язанні, мати гарантоване право своєчасно нести відповідальність, тобто в межах передбаченого законом строку.                                                                                                Відтак зобов`язання між сторонами набуває форми натурального, за яким приймається лише добровільне виконання стороною договору.                                        Інтереси/право відповідача не можуть бути залежними від спірних правовідносин ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».                                        Посилання позивача на дію карантину, воєнний стан, як обумовлену законодавством можливість несвоєчасного застосування вимог загальної позовної давності, не приймаються судом до уваги, так як доказів та належного обґрунтування того, що саме ці події унеможливили та перешкоджали вчиненню позивачем процесуальних дій у строки, встановлені законом, суду не надано.                                За вказаних підстав, заява позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави вважати, що строки позовної давності порушені з поважних причин.                                                                Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів, поданих сторонами у підтвердження позовних вимог та у їх заперечення переконують суд, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.                                                        У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.                        З наданих представником позивача додатків до позовної заяви, суд не може беззаперечно встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, якщо така існує, періоди за які така заборгованість була нарахована, перевірити наявність та правильність розрахунку заборгованості відповідача.                                                                У зв`язку із цим у суду відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200505138 від 15.04.2016, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».                                                                                        Зазначене, у свою чергу, свідчить про недоведеність позивачем порушення його майнових прав.                                                                                                За змістом ст.256,267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.                                Отже, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.                У цій справі позовні вимоги є безпідставними і,при цьому сплив строк звернення до суду.                                                                                                        Отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.                                                                                                Відповідно до положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.                                                Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.                                        При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції № 8516 від 13.06.2024, який розподілу не підлягає і покладається на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.                Керуючись ст.13 Конституції України, ст.ст.15, 16,202,203,205,207,256,257,259,261,262,266,267,509,512,517,525,526,530,599,610,612,625, 626,627,630,633,638,1048,1049,1050,1054,1077,1078,1080,1082,1084, ЦК України, ст.ст.4,5 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій»,ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,ст. ст.4,5,12,13,19,76-81,133,141,223,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд-

                                       у х в а л и в:

       У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТІВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.                                        Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.                                                                                                Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.                                                                                                        Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.                                                                                                        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                                                        Найменування cторін:                                                                                Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746;                                                                                                        Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

       Суддя