Справа № 22-а-6027/11 Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.
Категорія 63 Доповідач у 2 інстанції Мережко
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Мережко М.В.,
суддів: Семенцова Ю.В., Оношко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про стягнення грошової допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
21 липня 2009 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відноситься до соціальної групи діти війни, статус яких визначено у ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004 р. і згідно ст.6 даного Закону має право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що їй така допомога за період 2006-2007 рр. не виплачувалась, а з 2008 року -не в повному обсязі. Вважала, що управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області своїми неправомірними діями порушує вимоги Закону, внаслідок чого порушуються її Конституційні права. Просила визнати дії управління Пенсійного фонду у м. Ірпені Київської області неправомірними та зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу їй, як дитині війни за період 2006-2007 рр. в розмірі 2733, 30 грн., а за 10 місяців 2008 року в розмірі 968, 60 грн. та в подальшому проводити їй нарахування та виплату згідно вище вказаного Закону. Просила стягнути з відповідача інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 647, 60 грн. Просила поновити їй строк звернення з позовом до суду за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області щодо проведення нарахування та виплати соціальної допомоги як „дитині війни” ОСОБА_1 Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії починаючи з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2009 року та постановити нову, якою в адміністративному позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку управління ПФУ у м. Ірпені Київської області, отримує пенсію за віком та має статус «Дитини війни»і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивачки на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не врахував, що рішення Конституційного суду України № 10 –рп було постановлено 22 травня 2008 року, а тому проводити розрахунок та доплату до пенсії позивачці слід з 22 травня 2008 року а не з 01 січня 2008 року.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 10 –рп було постановлено 22 травня 2008 року, тому у позивачки право на доплату до пенсії виникло з 22 травня 2008 року.
За наведених обставин, постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2009 року змінити в частині періоду, за який повинен бути здійснений перерахунок та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, зазначивши данний період «з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням вже виплачених за цей період коштів».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: