Справа № 161/15518/24

Провадження № 2-а/161/217/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року                                                                м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Мельник А.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови. Позов обгрунтований таким.

23.07.2024 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №606, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 17 000 грн.

Згідно цієї постанови позивач відмовився отримати направлення та проходити медичний огляд (ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для визначення ступеня придатності до військової служби, що є порушенням ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказана постанова є незаконною з таких підстав.

15.07.2024 позивач о 07:40 йшов до лікаря-алерголога на прийом, до нього підійшли незнайомі люди і змусили проїхати до тцк, не пред`явивши ніяких документів. По приїзду до ТЦК йому сказали пройти ВЛК, хоча він не мав на руках повістки. В ІНФОРМАЦІЯ_3 його тримали до 15:00 16.07.2024, без життєво необхідних препаратів. Позивач щоденно приймає препарати від алергії, так як страждає ідіопатичною гострою кропив`янкою. За час перебування в ТЦК в позивача з`явилися папуло-везикульозні елементи, почервоніння та набряк. Окрім алергічної хвороби позивач потребував оперативного втручання з приводу перелому зі зміщенням кінцівки, в цей період проходив підготовку до операції.

Відомості, зазначені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності. В протоколі про адміністративне правопорушення позивач зазначив, що йому потрібен час для збору медичних довідок та виписок.

В зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №606 від 23.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

23.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на позовну заяву, який мотивований таким.

ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході уточнення облікових даних було прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії, йому було виписане відповідне направлення.

Позивач від отримання направлення на проходження ВЛК відмовився в присутності свідків. За фактом цієї відмови та на підставі відмови від проходження ВЛК було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За результатами розгляду протоколу була винесена оскаржувана постанова №606 від 23.07.2024.

Чинним законом не передбачено, що обов`язковою умовою проходження військо-лікрської експертизи є попереднє вручення повістки.

Відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 20.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

03.09.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

23.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, який прийнятий судом до розгляду.

IV.Фактичні обставини справи, застосоване законодавство та мотиви суду

Учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (ч. 1 ст. 159 КАС України). В цій категорії справ (ст. 286 КАС України) для позивача заявою по суті спору є позовна заява, для відповідача - відзив на позовну заяву (ч. 1 ст. 269 КАС України).

Суд встановив такі фактичні обставини.

15.07.2024 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , направлення №1884/1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в підрозділах Збройних Сил України у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с. 36).

16.07.2024 відносно ОСОБА_1 було складено акт відмови від проходження військово-лікарської комісії (а.с. 37), згідно якого він відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії та від проходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16.07.2024 старший офіцер мобілізаційного відділення старший лейтенант ОСОБА_4 склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №606 (а.с. 35).

За змістом цього протоколу 16.07.2024 ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився отримати направлення та проходити медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення ступеня придатності до військової служби. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В протоколі зазначені відомості про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. В протоколі міститься підпис та пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності: «Не відмовляюся. Просив на інший день в зв`язку із захворюванням».

23.07.2024 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №606 (далі по тексту - Постанова №606), якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн. (а.с. 5, 38).

За змістом цієї постанови 16.07.2024 ОСОБА_1 відмовився отримати направлення та проходити медичний огляд (ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для визначення ступеня придатності до військової служби, що є порушенням ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи постанову незаконною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Позивач відмовився отримувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Позивач не проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Безпідставна відмова позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Суд вважає, що дії особи щодо відмови отримувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А тому, дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.

Суд відхиляє аргументи позивача, викладені в позовній заяві, зокрема про незаконність його доставлення і утримування в ІНФОРМАЦІЯ_3 , про незадовільний стан здоров`я, про відсутність повістки про виклик, оскільки вони об`єктивно не спростовують викладені в Постанові №606 обставини. Останні підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.

В зв`язку з цим в задоволенні позову слід відмовити.

V.Судові витрати

Враховуючи результат вирішення спору, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 77, 242-246, 250, 255, 286, 272 КАС України, суд,-

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений - 29.10.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області                                                                         В.Д. Шестернін