Справа № 22-ц-323/11 Головуючий у І інстанції Толкачова Л.А.
Категорія 51 Доповідач у 2 інстанції Суханова
УХВАЛА
Іменем України
10 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Данілова О.М.,Мельника Я.С.,
при секретарі : Ходаковській А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційнми скаргами ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року та на додаткове рішення від 06 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського медичного коледжу, третя особа : директор Київського міського медичного коледжу ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання недійсними умов контракту,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що наказом № 65-К від 02 червня 2009 року його без законних підстав звільнено з посад викладача терапевтичного циклу „медсестринство в терапії", військово-медичної підготовки та лаборанта за сумісництвом і 0,5 ставки з виконанням обов'язків начальника штабу цивільної оборони Київського міського медичного коледжу по закінченню трудової угоди 31 серпня 2009 року.
В уточненому позові ОСОБА_1 ствердив, що закінчення строку дії контракту від вересня 2002 року не можна вважати підставою його звільнення, оскільки цей контракт з червня 2006 року припинений в зв'язку з переведенням позивача на іншу роботу та зміною істотних умов праці.
З цих підстав просив поновити його на посаді викладача терапевтичного циклу «медсестринство в терапії», посаді викладача військово - медичної підготовки та посаді лаборанта за сумісництво на 0,5 ставки з виконанням обов»язків начальника штаба цивільної оборони Київського міського медичного коледжу з 31 серпня 2009 року стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.09.2009 року по 19.11.2011 року в розмірі 3581,02 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Крім того просив визнати недійсними речення трете та четверте положення контракту зазначені в пункті 6.2 від 02.09.2002 року, як ті, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством України.
Також просить визнати слова «за згодою сторін»в реченні другому п.5.12 контракту від 2.09.2002 року недійсними, як частину контракту, і допустити негайне виконання рішення в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги і росили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача проти позову заперечила. Наполягала на тому, що відповідачем отримано особливі умови контракту в частині припинення трудового договору з позивачем, кого звільнено за закінченням строку дії контракту відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Зазначила, що вимоги п. 2 ст. 36 КЗпП України на спірні правовідносини розповсюджуватися не можуть.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського медичного коледжу, третя особа : директор Київського міського медичного коледжу ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання недійсними умов
контракту відмовлено.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 грудня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського медичного коледжу, третя особа: директор Київського міського медичного коледжу
ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання недійсними умов контракту відмовлено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення та задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вичивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами відбувалися трудові відносини, згідно наказу № 104-К від 03 вересня 2002 року, ОСОБА_1 прийнятий на посаду викладача курсу «медсестринство в терапії"", „клінічної фармакології"" за контрактом від 02 вересня 2002 року на один рік. Даний трудовий договір укладено на контрактній основі.
Із пункту 6.2 цього Контракту вбачається, що підставою для розірвання договору є закінчення строку його дії. При цьому керівник закладу освіти та працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитися у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може „переходити" в договір на визначений строк відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначилися, то контракт продовжується на новий термін.
Згідно п. 5.12 Контракту Київський міський медичний коледж зобов'язаний укладати контракт на наступний строк за згодою сторін, на що працюючий працівник має переважне право.
Дія цього контракту неодноразово продовжувалася згідно наказу №81-К від 12 липня 2004 року, наказу №78-К від 30 червня 2005 року, наказу № 74-К від 26 червня 2006 року, наказу № 69-К від 19 червня 2007 року та наказу № 76-К від 20 червня 2008 року до 01 вересня 2009 року.
Наказом № 162-К від 29 грудня 2005 року ОСОБА_1, за його згодою, з 01 січня 2006 року переведено на посаду начальника штабу цивільної оборони Київського міського медичного коледжу з правом викладати „медсестринство в терапії" „клінічної фармакології"" за сумісництвом з річним педагогічним навантаженням у кількості 351 год.
В подальшому наказом № 77-К від 24 червня 2008 року ОСОБА_1, за його згодою, переведено на посаду викладача „медсестринство в терапії"" та дозволено сумісництво на 0,5 ставки з виконанням обов'язків начальника штабу цивільної оборони Київського міського медичного коледжу.
Наказом № 65-К від 02 червня 2009 року, тобто за три місяці до закінчення строку дії контракту, адміністрація Коледжу попередила позивача про його звільнення з 31 серпня 2009 року з займаної посади.
Відповідно до ч. З ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обв'язки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України „Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
Відповідно до роз'яснень даних у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює правовідносини по трудовому договору, за винятком встановленим для цієї форми трудового договору.
За таких обставин суд обґрунтовано звернув увагу на особливий порядок розірвання спірного контракту, встановлений п. 6.2 за закінченням строку його дії.
Звільнення позивача із зазначених підстав відбулося з дотриманням порядку встановленого п. 6.2 Контракту.
Позивач був звільнений за закінченням контракту, в якому взагалі не вказано чи дозволялося йому сумісництво.
Позивачу оплата відбувалася на посаді, яку він займав по контракту та за сумісництво ставки згідно штатного розкладу. З 01.04.2008 року посаду начальника Цивільної оборони скоротили і у позивача забрали цю посаду, а залишили йому тільки 0,5 ставки лаборанта, але за своєю згодою він просив надати йому 0,5 ставки лаборанта із виконанням роботи начальника штабу цивільної оборони.
З 01.09.2009 року на посаду лаборанта була взята інша особа, позивач оспорюючи про своє переважне право на цю посаду посилався тільки на п. 5.12 Контракту, однак ньому говориться тільки про те, що позивач має переважне право на укладання контракту на наступний строк з вказаною в ній посадою «медсестринство в терапії», але посада лаборанта не входила до контракту.
Наказами по Київському міському медичному коледжу встановлювалося позивачу навантаження в годинах, де вказано скільки він повинен викласти годин студентам на бюджетній основі та на контрактній основі.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи прийшла до висновку, що з наведених вище підстав не підлягають застосуванню в цій справі й вимоги ст. 9 КЗпП України щодо визнання недійсними умови п. 5.12 і п. 6.2 Контракту внаслідок погіршення становища працівника, оскільки ці умови є особливими умовами контракту, який сторони уклали відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України.
У своїх поясненнях та доводах апеляційної скарги, апелянт і його представник посилаються на те, що підставами для звільнення адміністрація КМ МК вважає окремі пункти Контракту від 02.09.2002 року, а саме п. п. 6.1, 6.2, за якими останній може бути припинений або розірваний з підстав передбачених чинним законодавством та умовами самого контракту, підставами для розірвання контракту, є в тому числі, закінчення строку його дії. Позивач з цим не погоджується і посилається на невідповідність п.6.2 контракту чинному законодавству України.
Однак відповідно до Типової форми контракту, з працівником, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», однією із умов припинення контракту є закінчення строку його дії. Також це знаходить своє відображення і у ч.8 ст.36 Кодексу законів про працю України, у відповідності до якої однією із підставу припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Переведення апелянта в тій же установі на іншу посаду, відбулося згідно вимог ст. 32 КЗпП України. Відповідно до статей 32 і 36 КЗпП України таке переведення не має наслідком припинення трудового договору (контракту).
Твердження позову про припинення дії контракту внаслідок переведення позивача в тій же установі на іншу посаду й продовження трудових правовідносин сторін на інших підставах, на вимогах ст. 36 КЗпП України не ґрунтується.
В судовому засіданні у суді першої інстанції не доведено підстави припинення спірного контракту внаслідок переведення позивача в тій же установі, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що звільнення апелянта відбулося внаслідок закінчення строку дії контракту.
Таким чином розірвання контракту з апелянтом за закінченням строку його дії, слід визнати правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним умов трудового контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки при укладенні та розірванні контракту адміністрацією Коледжу чинне законодавство не порушено.
Апелянтом не надано доказів того, що йому була нанесена моральна шкода в сумі 10000 гривень, його посилання на те, що в нього недостатньо коштів для існування, що в нього піднявся тиск, був гіпертонічний криз, що він лежав у госпіталі не підтверджено доказами. Незрозуміло з чого виходив апелянт встановлюючи вищевказану суму моральної шкоди.
За таких обставин, порушення прав апелянта , які б підлягали захистові, в цій справі колегією суддів не виявлено, а тому підстав до задоволення позову апелянта колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт не довів порушення судом норм матеріального та процесуального права або підстав для скасування рішення суду, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України.
За такими ж обставинами, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги на додаткове рішення суду, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для його скасування, апелянт не надав, відсутні також нові докази, які б могли спростувати висновки суду, наведені в додатковому рішенні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року та від 06 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді