Справа № 11-386 Головуючий у І інстанції Нечепоренко
Категорія 81 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко
УХВАЛА
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого – Капічон О.М.
суддів – Димарецького В.М. та Загоруйка В.В.
з участю засудженого – ОСОБА_1
його захисника - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року, за яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого СМК «Соболь»різноробочим, не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 150 (ста п’ятдесяти) годин громадських робіт . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 871 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди.
Згідно з вироком, 23 травня 2010 року біля 22 години потерпіла ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, та ОСОБА_5, перебувала у подвір’ї останньої, розташованого в АДРЕСА_2 В цей час на подвір’я зайшов колишній чоловік ОСОБА_5 –ОСОБА_1, який почав виганяти з подвір’я ОСОБА_3, з якою перебував у неприязних відносинах, а коли та відмовилася добровільно залишити подвір’я, почав силою виштовхувати її за ворота вказаного домоволодіння, при цьому тягнув за руки та кілька разів умисно вдарив потерпілу головою об залізні ворота, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин в потиличній області голови, струс головного мозку, чисельні крововиливи на правій та лівих руках, які згідно висновку судово-медичної експертизи №194Д від 27 жовтня 2010 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я понад 6 днів.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, та направити справу до суду на новий судовий розгляд. В обґрунтування цього він вказує, що дійсно 23 травня 2010 року він зайшов на подвір’я свого домоволодіння, яке залишив для проживання колишній дружині та дітям, і побачив там жінок, в тому числі свою колишню дружину ОСОБА_5 та сусідку ОСОБА_3, з якою знаходився в неприязних відносинах, та які розпивали спиртні напої. Почав виганяти ОСОБА_3 з подвір’я, тягнув її за руки, так як остання опиралася. Вважає що суд помилково дійшов до висновку, що вказані тілесні ушкодження заподіяні саме ним. Також посилається на неправильне застосування судом норм процесуального закону при вирішенні цивільного позову.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, яки просили вирок скасувати, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд 1-ї інстанції не прийняв до уваги, що події, яки розглядаються, відбулися на подвір‘ї домоволодіння, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6, а, факт розлучення між ним та його колишньою дружиною був зареєстрований лише 24 червня 2010 року, тобто через місяць після конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Таким чином, ОСОБА_1 23 травня 2010 року на законних підставах перебував на подвір‘ї свого будинку, та мав право вимагати залишити цю територію у нічний час сторонніми особами, якою на той момент була ОСОБА_3 .
Крім того, суд не дав жодної оцінки показам засудженого в тій частині, що приводом для конфлікту слугували часті зібрання ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказаному вище подвір‘ї для розпиття спиртних напоїв, що було одної з основних причин для розірвання шлюбу ОСОБА_5. При цьому суд, жодним чином не мотивуючи своє рішення, поклав в основу вироку дані про те, що 23 травня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пили чай.
Суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доведена показами потерпілої, свідків, та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі і актом судово-медичної експертизи. При цьому суд взагалі не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_5 в поясненнях, та в судовому засіданні давав послідовні покази щодо обставин конфлікту 23 травня 2010 року, а потерпіла ОСОБА_3, та свідок ОСОБА_7 –досить суперечливі, хоча всі ці покази були досліджені в судовому засіданні.
Суд також поклав в основу вироку, але не дав жодної оцінки наявним у матеріалах справи декільком актам судово-медичного дослідження (обстеження) № 100 від 25 травня 2010 року, складеним експертом ОСОБА_8, яки містять однакові висновки, однак описова частина їх сильно відрізняється. Так, один з примірників цього акту містить опис кольору крововиливів на тілі потерпілої –«с желтовато-зеленоватым окрашиванием по периферии». Оскільки експерт потерпілу оглядала через два дні після розглядаємих подій, то даний колір пошкоджень може слугувати підтвердженням заяви засудженого про те, що 22 травня 2010 року ОСОБА_3 святкувала хрестини онучки, де і могла отримати тілесні ушкодження. До того ж, в судовому засіданні адвокатом підсудного було заявлене клопотання про виклик свідків, які б могли дати покази на користь ОСОБА_1, в тому числі і по факту можливого отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень з боку її чоловіка одразу після розглядаємих подій, однак судом це клопотання було безпідставно відхилено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 судом розглянуто також з порушенням норм КПК. Так, стаття 28 цього кодексу передбачає, що цивільний позов може бути пред‘явлений до початку судового слідства. Як вбачається з протоколу судового засідання, позовна заява подана потерпілою вже практично перед самими судовими дебатами. Не прийнявши цей позов до розгляду, місцевий суд, навівши у вироку лише нормативну базу, що регламентує порядок вирішення позовів, задовольнив даний позов, не навівши жодних розрахунків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, оскільки судом 1-ї інстанції допущена однобічність та неповнота судового слідства, та істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 23 листопада 2010 року стосовно нього –скасувати в зв‘язку однобічністю та неповнотою судового слідства, та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий
Судді