Справа № 11-340 Головуючий у І інстанції Корнієнко
Категорія 19 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко
УХВАЛА
Іменем України
24 березня 2011 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Літвінова Є.В.
суддів Нагорного А.М. та Загоруйка В.В.
за участю прокурора Скрипка І.М.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника-адвоката ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3
та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
засуджено: за ч. 2 ст. 194 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної шкоди 83532 грн. 70 коп.
Згідно з вироком, 16 червня 2010 року близько 3 години ночі ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи намір на умисне знищення та пошкодження майна громадянина ОСОБА_3, шляхом підпалу, облив переднє праве колесо автомобіля «Опель Астра», державний № НОМЕР_1, належного останньому, бензином та кинув на нього запалений сірник, від чого відбулося загорання передньої частини транспортного засобу та його пошкодження вогнем. З місця вчинення злочину підсудний зник, заподіявши власникові автомобіля ОСОБА_3 матеріальну шкоду у великих розмірах на суму 88604 грн. 70 коп.
В апеляції прокурор, не оспорюючи вирок суду в частині доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вважає, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України, не конкретно виклав у вироку формулювання обвинувачення, оскільки не зазначив місце вчинення злочину, яке було достовірно встановлено як на досудовому слідстві так і в ході судового (а.с. 126, 171). Крім того, на думку автора апеляції, суд призначивши покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки, повною мірою не врахував обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку. В апеляції прокурор, посилається також на те що, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що злочин вчинений ОСОБА_1 є тяжким, спосіб вчинення ОСОБА_1 злочину підвищив його суспільну небезпеку. При призначенні покарання судом першої інстанції не враховано і думку потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі ОСОБА_1 За таких підстав рішення суду про звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України безпідставне та належним чином не мотивоване.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з підстав, зазначених в апеляції, виступи потерпілого та його представника, яки підтримали апеляцію, пояснення засудженого та його захисника, яки просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини і правильність юридичної кваліфікації дій засудженого.
Вина засудженого ОСОБА_1, який визнав повністю свою вину в інкримінованих йому злочинах, підтверджується: заявою потерпілого ОСОБА_3 (а.с.7); явкою з повинною підсудного ОСОБА_1 (а.с.20); протоколом огляду місця події - пошкодженого вогнем автомобіля потерпілого ОСОБА_3 «Опель Астра», державний № НОМЕР_1 (а.с.8-11); актом про пожежу від 16 червня 2010 року та висновком по дослідженню пожежі, протоколом № 10-36 проведення випробувань про пошкодження автомобіля шляхом занесення стороннього джерела запалення з метою підпалу (а.с.17, 23-29, 30-32); висновком експерта № 655А від 13.09.2010 року щодо розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди в сумі 88604 грн. 70 коп. (а.с.65-73); висновком експерта № 1354/х від 22.09.2010 року щодо наявності в зразку ґрунту з місця пожежі нафтопродуктів (а.с.81-82); протоколом огляду та речовими доказами (а.с. 84, 85, 44, 45).
Суд, розглядаючи справу, прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 має місце умисне знищення та пошкодженні майна, вчинене шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих розмірах, а тому юридична кваліфікація дій винного за ч. 2 ст. 194 КК України є правильною.
Щодо доводів апеляції прокурора невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого, то вони на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Як вбачається з вироку, при обранні міри покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення підсудним злочину, його особу, з'явлення до правоохоронних органів із зізнанням, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, наявність родинних відносин між потерпілим та підсудним. На підставі всіх встановлених даних про особу винного та обставин справи, суд, у відповідності до положень ч. 1 ст. 75 КК України, дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання з випробуванням, визначивши йому максимальний іспитовий строк . Колегія суддів знаходить таке покарання справедливим.
Що ж стосується посилання прокурора в апеляції на той факт, що судом у вироку не наведено місце скоєння злочину, то в даному випадку колегія суддів, погоджується з цим, однак не вважає це порушення Закону істотним в змісті вимог ст. 370 КПК України, а тому підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд або зміни вироку, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_1 –без змін.
Головуючий
Судді