УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/682/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши клопотання ОСОБА_1

про зупинення касаційного провадження

у справі № №910/682/20

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Євробанк"

про відшкодування шкоди у розмірі 22 974 834, 52 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Щербина О.Ю. ,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - Усачук О.І. , Кобець Р.Ю. ,

відповідача 3 - не з`явився,

відповідача 4 - Шило Є.П. ,

відповідача 5 - Гук О.О. ,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди у розмірі 22 974 834,52 грн, завданої діями посадових осіб юридичній особі (Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Євробанк").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024, у справі №910/682/20 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяну ПАТ КБ "Євробанк" майнову шкоду у розмірі 22 974 834 грн 52 коп в солідарному порядку.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №910/682/20; ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, від 04.06.2024 року у справі № 916/3724/21, щодо обставин, які має встановити суд для прийняття рішень в даній категорії справ.

Також підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що "в даній справі є неправильне застосування судом апеляційного інстанції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статті 1048 Цивільного кодексу України за таких умов:

- відсутній висновок Верховного Суду за спірних правовідносин щодо можливості чи неможливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ліквідації банку звертатися з позовом про стягнення шкоди не в інтересах банку, а своїх власних інтересах;

- відсутній висновок Верховного Суду за спірних правовідносин щодо можливості чи неможливості притягнення до відповідальність керівників банку за здійснення ризикових операцій, якщо такі операції були здійснені до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб" № 218-ІІІ (набрав чинності 08.03.2015);

- відсутній висновок Верховного Суду за спірних правовідносин щодо можливості чи неможливості включення до складу збитків, завданих керівниками банку, процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №910/682/20, справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 через «Електронний суд» 30.10.2024 подав до Суду клопотання про зупинення розгляду справи №910/682/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21.

Судом встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 передав справу №910/18526/21 за касаційними скаргами Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_11 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановляючи дану ухвалу, Верховний Суд виходив з такого:

- у постанові від 12.07.2022 у цій же справі Верховний Суд розмежував два види позовів: 1) позов від імені Банку; 2) позов від імені Фонду. Аналогічні висновки були зроблені у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22;

- на відміну від висновків Верховного Суду у справі №916/3724/21, Верховний Суд у справі №916/1489/22 дійшов висновку, що для вкладників та інших кредиторів банків збитки настають лише з дати припинення банку як юридичної особи, а відтак саме з цієї дати починає перебіг позовна давність (позиція, яка змістовно узгоджується із висновками Великої Палати, що містяться у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, Верховного Суду (КЦС), що містяться у постановах від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17);

- Корпоративна палата у справі №916/3724/21 відзначила, що позовна давність для Фонду у даному випадку починається з моменту, коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох документів, а саме: реєстру акцептованих вимог кредиторів або акту формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків;

- натомість Велика Палата у своїй постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц зазначала, що відповідно до частини шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Зазначена норма встановлює солідарну відповідальність пов`язаних з банком осіб перед банком за завдану йому шкоду. Натомість ані солідарна, ані субсидіарна відповідальність пов`язаних з банком осіб за вимогами вкладників та інших кредиторів до банку законом не встановлена. При цьому законом не передбачене повноваження вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовними вимогами, зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов);

- враховуючи висновки Корпоративної палати, що зроблені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, вважаємо за необхідне відступити від висновків, що містяться у постановах як Великої Палати (від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц), так і Верховного Суду у складі колегій суддів КЦС (постанови від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17), зазначивши, що у разі визнання банку неплатоспроможним збитки завдаються одночасно і банку і вкладникам, а отже, з таким позовом навіть до дати припинення банку може звертатися як банк, так і Фонд (як кредитор, який в силу приписів закону представляє всіх інших кредиторів банку);

- у справі наявна виключна правова проблема;

- до ухвалення Корпоративною палатою постанови від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 існувала усталена судова практика, що базувалася на численних висновках Верховного Суду, відповідно до яких: (1) розмежовувалися два види позовів до керівників та інших пов`язаних з банком осіб (позов банку про стягнення збитків, який подавався до припинення банку як юридичної особи і позов Фонду про стягнення шкоди, завданої колишнім кредиторам, який подавався після припинення банку); (2) існувала правова визначеність щодо моменту початку перебігу позовної давності (для позовів банків - з моменту, коли банк мав можливість визначити суму збитків, при цьому цей момент відрізнявся у залежності від того, чи завдані збитки конкретними правочинами чи в цілому неналежним управлінням банківськими ризиками та активами, тобто доведенням банку до неплатоспроможності; для позовів Фонду - з дати припинення банку як юридичної особи);

- після ухвалення Корпоративною палатою постанови від 04.06.2024 така узгодженість зникла, адже банк було по суті ототожнено з Фондом, оскільки Корпоративна палата дійшла висновку, що для Фонду та інших кредиторів позовна давність починає перебіг за такими самими правилами, що й для банку;

- більш того, у разі застосування такого нового підходу виникає питання щодо юрисдикційності цієї категорії спорів;

- оскільки статтями 302, 303 ГПК передбачено підстави і порядок передачі на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду саме справи, а не касаційної скарги у справі, то переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цьому випадку підлягає справа за касаційними скаргами як Фонду, так і ОСОБА_11 .

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження у справі, що переглядається, та передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №910/18526/21 для відступу від висновків, викладених у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (висновки з яких підлягають врахуванню під час розгляду даної категорії спорів), Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/682/20 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі №910/682/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко