Справа № 22-ц-3529/11 Головуючий у І інстанції Мартинов Є.О.
Категорія 56 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
УХВАЛА
Іменем України
18 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів : Верланова С.М.,Таргоній Д.О.,
при секретарі: Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов’язанні відновлення межових знаків та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов’язанні відновлення межових знаків та відшкодування матеріальної і шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року забезпечено позов. Заборонено Управлінню держкомзему у місті Бориспіль та Бориспільському районі Київської області, міському відділу Київської області філії ДП „Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах” здійснювати будь-які дії щодо оформлення та видачі земельно-кадастрових документів, в тому числі Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 до вирішення цивільної справ по суті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу суду як незаконну.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд виходив із того, що незадоволення вимог щодо забезпечення позову на даний час може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, а також те, що незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити в подальшому виконання рішення суду або зробить його неможливими.
Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками, оскільки вони не повністю відповідають обставинам справи і не узгоджуються із вимогами закону.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленуму Верховного Суду України в п.4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однак, наведену норму закону та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України суд при вирішенні заяви не врахував.
Як вбачається із матеріалів справи у червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 і просив зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту частину належної йому земельної ділянки розміром 0,0042 га, розташованої у місті АДРЕСА_2, зобов’язати відповідача відновити спільну межу земельних ділянок шляхом встановлення викопаних ним межових знаків та стягнути з відповідача моральну шкоду і судові витрати.
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 зазначив, що 27 липня 2010 року рішенням Бориспільської міської ради ОСОБА_2 надано дозвіл на складання земельно-кадастрової документації для отримання Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в місті Борисполі, яка межує з належною йому земельною ділянкою, а тому відповідач на час розгляду даної справи може отримати вказані документи, що може ускладнити вирішення спору.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд заборонив Управлінню держкомзему у місті Бориспіль та Бориспільському районі Київської області, міському відділу Київської області філії ДП „Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах” здійснювати будь-які дії щодо оформлення та видачі земельно-кадастрових документів, в тому числі Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2
При цьому суд, в порушення вимог ст.152 ЦПК України та п.4 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України не з’ясував обсяг позовних вимог, не пересвідчився в тому, що між сторонами у даній справі відсутній спір з приводу Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та не з’ясував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, а ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року про забезпечення позову скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді