ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/1249/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Могир О.Ю., Коваля С.О.
третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: комунальної установи "Вінницький обласний центр практичної психології і соціальної роботи", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "Джерман-Центр"
до: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області,
про: визнання протиправними та скасування вимог
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась комунальна установа «Вінницький обласний центр практичної психології і соціальної роботи» (далі – Центр) із адміністративним позовом до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (далі – КРУ у Вінницькій області), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Джерман-Центр" про визнання протиправними та скасування п.п. 2, 3, 4 листа-вимоги Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 15.02.2011 р. №02-19/178.
Контрольно-ревізійним відділом у Вінницькому і Тиврівському районах контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності операцій комунальної установи «Вінницький обласний центр практичної психології і соціальної роботи» за період з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року, за результатами якої складено акт ревізії від 14.01.2011 року №02-15/7.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено лист-вимогу від 15.02.2011 р. №02-19/178 “Про усунення виявлених порушень”, яким до відома позивача доведені вимоги щодо усунення виявлених вказаним актом порушень та притягнення до відповідальності винних осіб. Так, пунктом 2 даного листа позивача зобов’язано провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум заробітної плати сумісникам, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти в сумі 29206,77 грн., а також перерахувати отримані кошти до обласного бюджету.
Пунктом 3 вказаного листа позивача зобов’язано відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість перед ТОВ «Джерман-Центр» в сумі 10827 грн. за завищення вартості установленого кондиціонера на мікроавтобус VW Caravelle 1,9 TDI, а також провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «Джерман-Центр» щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів на рахунок обласного бюджету.
Крім того, пунктом 4 листа-вимоги позивача зобов’язано відобразити дебіторську заборгованість та провести претензійно-позовну роботу з Управлінням освіти та науки Вінницької облдержадміністрації щодо відшкодування коштів за надання мікроавтобуса VW Caravelle 1,9 TDI для здійснення службових відряджень, а також стягнути з осіб, винуватих у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів, витрат, пов’язаних з наданням транспорту юридичним особам на суму 19858, 14 грн.
Позивач вважає, що вказані пункти листа Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 15.02.2011 р. №02-19/178 “Про усунення виявлених порушень” є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.
На думку позивача, зазначені в пункті 2 даного листа вимоги є безпідставними, так як сумісники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали заробітну плату за виконану роботу, крім того заробітна плата виплачена в межах кошторису Центру та на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В підтвердження власної правової позиції позивач зазначає, що при виплаті сумісникам заробітної плати керувались Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій», затвердженого спільним наказом Міністерством праці, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України №43 від 28.06.1993 року та іншими нормативно-правовими актами.
Стосовно пункту 3 листа-вимоги, то вказана вимога є необґрунтованою, оскільки оплата робіт здійснена за документами постачальника, що відповідає вимогам бухгалтерського обліку.
Вимога, яка міститься у пункті 4 листа, також є безпідставною, оскільки не відповідає фактичним обставинам, так як мікроавтобус використовувався виключно на підставі наказу директора Центру, але зазначені накази не були враховані перевіряючими під час проведення ревізії.
Таким чином з урахуванням викладеного позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати вимоги п.п. 2, 3, 4 листа Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 15.02.2011 р. №02-19/178 “Про усунення виявлених порушень”.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили суд їх задовольнити.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно з якими вважає, що відповідно до положень чинного законодавства Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області цілком правомірно складено лист від 15.02.2011 р. №02-19/178 “Про усунення виявлених порушень”.
Так, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати встановлено, що у Вінницькому обласному центрі практичної психології та соціальної роботи за сумісництвом працюють працівники, але в ході ревізії Центром не було надано відомостей, які б підтверджували фактичне виконання роботи сумісниками за весь робочий час. Перевіряючими були вжиті заходи щодо отримання інформації з основного місця роботи вказаних сумісників. Враховуючи отримані відповіді та в результаті проведення звірки табелів обліку робочого часу, встановлено, що двом сумісникам – ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зайво виплачено заробітну плату Центром.
Стосовно наступної оскаржуваної вимоги, то в ході ревізії встановлено, що Центром придбано мікроавтобус VW Сaravelle 1,9 TDI, на який в подальшому встановлено систему кондиціонування. Для перевірки повноти отриманих коштів та підтвердження стану взаємних розрахунків з ТОВ «Джерман-Центр» проведено зустрічну перевірку, внаслідок чого встановлено, що на порушення вимог чинного законодавства ТОВ «Джерман-Центр» завищено вартість виконаних робіт на 10827 грн.
Стосовно надання мікроавтобуса для користування працівниками управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації, то перевіряючими в ході ревізії досліджувались накази, якими Управління освіти та науки Вінницької облдержадміністрації наказувало підготувати мікроавтобус для відряджень, пов’язаних із виконанням основних функцій Центру, хоча відповідно до статуту, Центр самостійно розпоряджається майном та наданими коштами.
Оскільки в ході ревізії посадовими особами не надано документи, які підтверджують службову необхідність присутності працівників Центру у відповідних заходах, то перевіряючими здійснено розрахунок покриття видатків вищестоящої організації.
Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним в поданих письмових запереченнях, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Джерман-Центр" у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, оскільки вимога відповідача про відшкодування ТОВ "Джерман-Центр" до Державного бюджету завищеної вартості установленої системи кондиціонування є такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та надав суду розрахункову вартість системи кондиціонування разом із установкою.
У судовому засіданні було допитано свідка – ОСОБА_7, яка працює головним бухгалтером у Вінницькому обласному центрі практичної психології та соціальної роботи. По суті заданих питань даний свідок повідомила суду, що оплата праці сумісників Центру здійснювалась у суворій відповідності до вимог ч.2 ст.102-1 КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", а також надала пояснення про процедуру та оплату відряджень, які здійснювались за перевіряємий період.
Також зазначила, що оплата робіт по облаштуванню системи кондиціонування було проведено відповідно до акту виконаних робіт та видаткової накладної.
Крім того, в якості свідків у судовому засіданні було допитано ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які працюють водіями у Вінницькому обласному центрі практичної психології та соціальної роботи. По суті заданих питань, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дали пояснення щодо здійснюваних відряджень та уточнили, що у відрядження від'їжджали завжди разом із працівниками Центру та за наказами директора чи заступника директора Центру. Транспортних послуг іншим юридичним особам, а також управлінню освіти і науки Вінницької облдержадміністрації не надавали.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" визначено структуру державної контрольно-ревізійної служби, за ст.1 якого державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Вказаним Законом контрольно-ревізійним відділам не надано статус юридичної особи, а відтак зазначені відділи не уповноважені здійснювати представництво інтересів державної контрольно-ревізійної служби у суді, тому відповідачем є контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області
З 15.12.2010 року по 14.01.2011 року працівниками контрольно-ревізійного відділу у Вінницькому та Тиврівському районах проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вінницького обласного центру практичної психології і соціальної роботи за період з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року, за наслідками якої складено акт ревізії від 14.01.2011 року №02-15/7 (а.с.22-25).
За результатами проведеної ревізії, 15.02.2011 року Контрольно-ревізійним відділом у Вінницькому і Тиврівському районах складено лист про усунення виявлених порушень №02-19/178 (а.с.5-6).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі – Закон) визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону однією з основних функцій Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.
У відповідності до п. 7 ст. 10 Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 цього Закону встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
На думку суду, лист про усунення виявлених порушень №02-19/178 від 15.02.2011 року є вимогою в розумінні статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області є розпорядчим документом і може бути предметом розгляду адміністративного суду.
Одна із вимог, яка була пред’явлена позивачу та є предметом позову в даній адміністративній справі, зазначена в пункті 2 вищезазначеного листа та полягає у поверненні зайво виплачених сум заробітної плати сумісникам або стягненні з осіб, винуватих у виплаті зайвих коштів, в розмірі 29206,77 грн.
Судом встановлено, що у Центрі за сумісництвом працюють працівники ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 Під час проведення ревізії перевіряючими було направлено запити на адреси основного місця роботи вказаних сумісників. На дату завершення ревізії надійшли відповіді по робочому часу трьох сумісників - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_11
Внаслідок проведеної звірки табелів обліку робочого часу, графіків роботи працівників Центру, ревізією встановлено, що двом сумісникам - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зайво виплачено заробітну плату.
Дослідивши докази в їх сукупності, а також враховуючи пояснення сторін, суд не погоджується із вказаним висновком КРУ у Вінницькій області, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма міститься і в ст. 19 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.
Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини сумісництва є Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України 28.06.1993 № 43 (далі - Положення № 43), а також Постанова Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" № 245 від 03.04.1993 р. (далі - Постанова № 243).
Постановою № 243 визначено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Визначення поняття сумісництва міститься у п.1 Положення № 43, відповідно до якого сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
За пунктом 5 Положення оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.
Відповідно до ч.2 Постанови № 243 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 за основним місцем роботи працює в комунальному закладі "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка", а ОСОБА_5 за основним місцем роботи працює у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні.
Таким чином, оскільки працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали в Центрі як сумісники, заробітну плату вони отримували виключно за фактично виконану роботу, а не за кількість відпрацьованих годин. Для консультантів-сумісників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 фактично виконаної роботою є їх участь у засіданнях обласної психолого-медико-педагогічної консультації, яка є відділом Центру (далі - ПМПК), оформлення відповідної документації, результатів обстеження дітей із психофізичними вадами, надання консультацій їх батькам, педагогам, медичному персоналу, проведення просвітницької роботи серед населення, участь у семінарах і нарадах працівників районних (міських) ПМПК та працівників психологічної служби.
На підтвердження цього факту судом досліджувались спільний наказ управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації та управління охорони здоров'я та курортів Вінницької облдержадміністрації про організацію роботи обласної психолого-медико-педагогічної консультації Вінницького обласного центру практичної психології і соціальної роботи № 394/796 від 07.09.2009р., яким зокрема, затверджено і склад ПМПК.
Крім того, судом досліджувались інформація, надана адміністрацією Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, про робочий час та час відпочинку за 2007-2010 роки лікаря ОСОБА_5, яка працює на посаді лікаря-психіатра дитячого сурдологопедичного кабінету Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні (а.с.130-167), а також інформація, надана адміністрацією Вінницької обласної психоневрологічної лікарні, про робочий час та час відпочинку за період 01.01.2007 р. по 01.12.2010р. завідувача 8 психіатричного відділення для дітей - ОСОБА_6 (а.с.169-176).
Також судом досліджувався реєстр діагностичних засідань обласної психолого-медико-педагогічної консультації, на яких були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за 2007, 2008, 2009, 2010 роки (а.с. 191-192).
У судовому засіданні також досліджувались журнали консультацій, ведення яких здійснює безпосередньо лікар, який проводить дані консультації.
З даних журналів прослідковується послідовність та своєчасність проведених консультацій відповідно до табеля обліку робочого часу.
Суд враховує пояснення представника позивача щодо ненадання на дослідження вказаних журналів ревізорам, оскільки вони є конфіденційними відомостями на підставі ст. 6 Закону України "Про психіатричну допомогу". Крім того, представник позивача також пояснила, що ревізорам було відомо про наявність таких журналів, а також зазначила, що журнали консультацій, які ведуть лікарі, перевіряються керівництвом Центру, оскільки відомості, що в них містяться, є підставою для видачі табеля обліку робочого часу працівника. Також, дані журнали не витребовувались перевіряючими та не були взяті до уваги.
Крім того, видача табелів обліку робочого часу сумісникам здійснювалась із суворим дотриманням норм чинного законодавства - не більше чотирьох годин за добу.
Судом встановлено, що оплата праці Центром сумісникам здійснювалась в межах затвердженого кошторису на відповідний рік та штатного розпису.
У судовому засіданні встановлено робочий час ОСОБА_5 за основним місцем роботи, який тривав з 8:30 год. до 16:12 год., тому після основної роботи, ОСОБА_5 займалась роботою за сумісництвом у своєму кабінеті лікаря, що також не заборонено Законом.
Враховуючи дозвіл головного лікаря комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка" на здійснення консультацій ОСОБА_6 батьків та дітей, що звертаються до обласної психолого-медико-педагогічної консультації і потребують рекомендацій лікаря -психіатра, в основний робочий час, а також досліджені документи, що стосуються робочого часу та часу відпочинку лікарів-сумісників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд вважає висновки контрольно-ревізійного управління в частині виплати зайвих коштів Центром вказаним особам, безпідставними.
Визначаючись щодо вимоги контрольно-ревізійного управління відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед ТОВ "Джерман-Центр" в сумі 10827 грн., суд виходить з наступного.
25 червня 2008 року відповідно до договору № 345, укладеного між ТОВ "Джерман-Центр" та Центром, останнім було придбано мікроавтобус VW Caravelle 1,9 TDI.
Згідно видаткової накладної № РН-0005791 від 25.06.2008р. продавець передав, а покупець одержав мікроавтобус VW Caravelle 1,9 TDI за суму 197036 грн.(а.с.29 Т.2)
Відповідно до договору № 345/1 від 25.06.2008р., укладеного між Центром та ТОВ "Джерман-Центр", останній зобов'язується поставити і передати у власність, а Центр зобов'язується прийняти і оплатити довідку-рахунок та транзитні номери до мікроавтобуса VW Caravelle 1,9 TDI.
Згідно видаткової накладної № РН-0005792 від 25.06.2008р. продавець передав, а покупець одержав довідку-рахунок та транзитні номери до мікроавтобуса VW Caravelle 1,9 TDI за суму 300 грн.(а.с.30 Т.2)
22 липня 2008 року за договором № 60 Центр придбав у ТОВ "Джерман-Центр" систему кондиціонування на мікроавтобус VW Caravelle 1,9 TDI за ціною 26377 грн. (а.с.87 Т.2). Факт придбання системи кондиціонування за 26 377 грн. підтверджується заказ-нарядом № Н000003089 (а.с.89 Т.2), платіжним дорученням № 248 від 23.07.2008р .(а.с.90 Т.2)
На підставі направлення №330 та №331 від 27.12.2010 року працівниками КРУ у Вінницькій області було проведено зустрічну перевірку з питань виду, обсягу операцій та розрахунків з Вінницьким обласним центром практичної психології і соціальної роботи ТОВ "Джерман-Центр" (а.с.184Т.1), в результаті якої складено довідку від 06.01.2011р. № 02-15/02 (а.с.185-187 Т.1)
В ході зустрічної звірки було встановлено, що на мікроавтобус VW T5 Caravelle було встановлено систему кондиціонування за 26377 грн. Зазначена система кондиціонування була знята з автомобіля VW Caravelle 2,5 TDI (номер кузова НОМЕР_1) та оприбуткована за 14650 грн. відповідно до службової записки від 26.06.2008 року.
У подальшому демонтовану систему кондиціонування встановлено на мікроавтобус Центру, причому вартість відповідної системи складала 25476,99 грн. + 900 грн. вартість установки вказаної системи.
Таким чином, первіряючі прийшли до висновку, що вартість встановленої системи кондиціонування є завищеною на суму 10827,00 грн.
Суд не погоджується із вказаними висновками та вважає їх безпідставними у зв'язку з наступним.
Система кондиціонування, що була установлена на мікроавтобус VW Caravelle 1,9 TDI, який придбав Центр, була демонтована з мікроавтобуса VW Caravelle 2,5 TDI. Враховуючи показники об'ємів двигунів вказаних автомобілів, установка системи кондиціонування на автомобіль з 1,9 об'ємом двигуна, яка була демонтована з автомобіля з 2,5 об'ємом двигуна, потребує додаткових витрат, що не було враховано представниками КРУ у Вінницькій області.
Суд враховує пояснення представника ТОВ "Джерман-Центр" щодо установки системи кондиціонування, демонтованої з мікроавтобуса з об'ємом двигуна 2,5 у зв'язку з відсутністю на балансі підприємства системи кондиціонування для автомобіля з об'ємом двигуна 1,9.
Крім того, у судовому засіданні судом досліджувалась розрахункова вартість системи кондиціонування із установкою, надана представником ТОВ "Джерман-Центр", відповідно до якої вартість системи кондиціонування разом із загальногосподарськими роботами складає 26 377 грн. (а.с.6 Т.2)
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги КРУ у Вінницькій області щодо зобов'язання позивача відшкодувати зайві витрати шляхом повернення коштів на рахунок Державного бюджету внаслідок проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ "Джерман-Центр".
Визначаючись щодо позовної вимоги про скасування вимоги КРУ у Вінницькій області щодо проведення претензійно-позовної роботи з управлінням освіти і науки Вінницької облдержадміністрації по відшкодування коштів за надання мікроавтобуса для здійснення службових відряджень, суд виходить з наступного.
Відповідно до статуту комунальної установи "Вінницький обласний центр практичної психології та соціальної роботи", затвердженого рішенням 22 сесії Вінницької обласної ради 4 скликання від 21.07.2005 року № 895, Центр є спільною власністю територіальних громад Вінницької області. Структура і штати Центру визначаються і затверджуються управлінням освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, фінансування діяльності Центру здійснюється з обласного бюджету (а.с.8, 14 Т.1).
Відповідно до вказаного Статуту у своїй діяльності Центр керується Указами Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, наказами та розпорядженнями управління освіти і науки Вінницької ОДА.
Разом з тим, Положенням про управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням Голови облдержадміністрації від 16.11.2007 року № 433, передбачено основні завдання даного управління, серед яких є координація діяльності навчальних закладів та наукових установ, що належать до сфери управління обласної державної адміністрації (а.с.75 Т.2).
До основних завдань центру загалом та ПМПК як його відділу зокрема, належить сприяння кваліфікаційному, творчому, науковому зростанню консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій шляхом періодичної атестації, направлення на курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, семінари, тренінги тощо (а.с.11).
На виконання вказаних завдань, працівниками Центру здійснювались періодичні відрядження як для проведення виїзних консультацій та обстеження пацієнтів, так і для відвідування науково-практичних семінарів, а також в інших цілях, передбачених статутом установи.
Відрядження здійснювались виключно на підставі відповідних наказів управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації, а також розпоряджень директора Центру. Судом досліджувались ряд наказів про відрядження, які містяться в матеріалах справи (а.с.86-114 Т.1). Так, зокрема, на підставі наказу про відрядження ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_8 від 29.03.2010 року № 36-в вказані особи відряджені до м. Києва для участі у засіданні круглого столу з розгляду питання "робота з важковиховуваними дітьми" (а.с.88 Т.1); наказом управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації № 16-в від 12.02.2010р. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було відряджено до м. Києва на міжнародний практичний семінар "Міжнародний досвід і впровадження інноваційно освітньо-психологічних та реабілітаційних технологій для осіб із психічними розладами" (а.с.89 Т.1).
Крім того, судом досліджувались посвідчення про відрядження, видані на працівників Центру із зазначенням дати відрядження та терміну відрядження (а.с.230-250 Т.1)
Твердження представників суб'єкта владних повноважень про безпідставні причини видачі Центром наказів на відрядження спростувались показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також поясненнями самого директора Центру - ОСОБА_1, які довели необхідність даних відряджень працівників Центру. Водночас, дані обґрунтування із посиланням на відсутність відміток про відрядження працівників Центру у табелях обліку робочого часу спростовуються змінами до даних табелів, які перевіряючим були надані, але не взяті ними до уваги. Позиція представників КРУ у Вінницькій області щодо неприйняття участі представників Центру у відрядженнях спростовується дослідженими доказами, наданими представником позивача у судовому засіданні, а саме: посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття та вибуття осіб із пунктів призначення.
Крім того, відповідно до абз.7 ч.3 Положення про управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації (а.с.75 Т.2), яке досліджувалось у судовому засіданні, Управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації координує діяльність навчальних закладів, до яких належить і Центр, тому вказівки начальника даного Управління щодо підготовки автотранспортного засобу для відрядження не були обов'язковими до виконання для Центру, а носили лише рекомендаційний характер, так як Центр видавав свої внутрішні розпорядження і накази та планував свою роботу самостійно.
Суд критично оцінює твердження відповідача про відшкодування коштів Управлінням освіти і науки Вінницької ОДА за надання мікроавтобуса для здійснення службових відряджень, оскільки у судовому засіданні представниками КРУ у Вінницькій області не було доведено факт користування мікроавтобусом VW T5 Caravelle працівниками Управлінням освіти і науки Вінницької ОДА.
Крім того, усі видатки на відрядження здійснювались в межах кошторису Центру, затвердженого на відповідний рік.
Зазначені перевіряючими порушення посадовими особами Центру порядку ведення табелів обліку робочого часу за періоди перебування працівників Центру у відрядженнях, суд не враховує, оскільки у судовому засіданні ревізором було зазначено, що при проведенні перевірки ним не було враховано зміни, які були внесені до табелів за вказані періоди, а відтак твердження про порушення є безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, проаналізувавши надані сторонами докази по даній справі, суд прийшов до висновку про те, що заявлені комунальної установою "Вінницький обласний центр практичної психології та соціальної роботи" вимоги щодо визнання протиправним та скасування листа-вимоги КРВ у Вінницькому і Тивріському районах № 02-19/178 від 15.02.2011 року, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати п. 2, 3, 4 листа-вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Вінницькому і Тивріському районах № 02-19/178 від 15.02.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 25.05.2011р.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович