Справа № 22-ц-2665/11 Головуючий у І інстанції Скрипник О.Г.
Категорія 47 Доповідач у 2 інстанції Верланов
УХВАЛА
Іменем України
15 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Приходька К.П.,
суддів - Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
при секретарі - Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 січня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що від шлюбу з ОСОБА_1 у них є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу 5 жовтня 2010 року вона з відповідачем не проживає, неповнолітня дитина знаходиться на її повному утриманні. Оскільки відповідач не виконує свого обов’язку стосовно матеріального забезпечення дитини, яка хворіє на хронічні захворювання і потребує постійного лікування, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь дитини у розмірі ј його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додаткові витрати на лікування дитини щомісячно в сумі 500 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на її користь з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частин всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 грудня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з відповідача на її користь додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_5 щомісячно в сумі 300 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині присудження додаткових витрат змінити, відмовивши в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_5 щомісячно в сумі 300 грн., суд виходив із того, що ОСОБА_5 часто хворіє, перебуває на «Д»обліку з приводу хронічного захворювання панкреатитом, а відтак відповідач зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він грунтуються на матеріалах справи та законі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 185 Сімейного Кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, часто хворіє та перебуває на «Д»обліку з приводу хронічного захворювання панкреатитом, що підтверджується довідкою Вишгородської ЦРЛ (а.с.6).
Згідно з частиною 2 ст.185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір додаткових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходив з матеріального становища сторін, наявності інших утриманців, а також інших обставин, що пов’язані із хворобою дитини. При цьому матеріали справи містять дані про матеріальне становище відповідача, які були взяті до уваги під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом зазначених обставин відхиляється колегією суддів.
Твердження апелянта щодо необґрунтованості суми, що підлягає стягненню, спростовуються матеріалами справи, які свідчать, як про необхідність систематичних витрат на лікування неповнолітньої дитини, так і про медичну обґрунтованість цих витрат. ОСОБА_3 у зв’язку з знаходженням на „Д” обліку потребує нагляду лікарів, що свідчить про необхідність подальших додаткових витрат на його утримання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
У решті рішення суду не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді