Справа № 22-ц-2536/11 Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.
Категорія 31 Доповідач у 2 інстанції Верланов
УХВАЛА
Іменем України
15 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Приходька К.П.,
суддів - Верланова С.М., Таргоній Д.О.,
при секретарі - Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою агропромислового приватного підприємства «Мир»на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до агропромислового приватного підприємства «Мир», ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»»про стягнення майнової та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з уточненим в подальшому позовом до агропромислового приватного підприємства „Мир” (далі –АПП „Мир”), ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”” (далі –ПАТ „СК „Уніка”) про відшкодування майнової та моральної шкоди. Зазначали, що 20 грудня 2009 року на 43 км автомобільної дороги Бориспіль - Дніпропетровськ водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем „Івеко”, д.н.НОМЕР_4, напівпричіп, д.н. НОМЕР_3, що належить АПП „Мир”, порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21093», д.н. НОМЕР_2, під керування ОСОБА_1, в якому знаходився пасажир ОСОБА_2 Посилаючись на те, що внаслідок ДТП їм було заподіяно як майнову, так і моральну шкоду, просили стягнути з АПП „Мир”: на користь ОСОБА_1 12651 грн. 96 коп. на відшкодування майнової шкоди, на користь ОСОБА_2 331 грн. 95 коп. на відшкодування витрат, пов’язаних з його лікуванням та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а на користь ОСОБА_2 - 2000 грн. Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у розмірі 318 грн. 16 коп.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з АПП „Мир” на користь ОСОБА_1 12569 грн. 84 коп. на відшкодування майнової шкоди та 134 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 800 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АПП „Мир” просить рішення суду в частині відшкодування майнової шкоди скасувати з підстав порушення судом матеріального права та ухвалити нове рішення про стягнення з АПП „Мир” та ОСОБА_3 майнової шкоди в солідарному порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції виходив із того, що 20 грудня 2009 року сталася ДТП з участю автомобілів під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Згідно з постановою від 22 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, ДТП сталася з вини останнього. Оскільки АПП „Мир” є володільцем автомобіля, яким управляв ОСОБА_3 в силу трудових відносин з вказаним підприємством, тому обов’язок по відшкодуванню майнової шкоди повинен нести АПП „Мир” на підставі ст.1187 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він грунтується на матеріалах справи та законі.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.4 (абз.2,3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 20 грудня 2009 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем „Івеко”, д.н.НОМЕР_4, напівпричіп, д.н. НОМЕР_3, порушив Правила дорожнього руху та зіткнувся з автомобілем „ВАЗ-21093”, д.н.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3, автомобіль „ВАЗ-21093”, що належить ОСОБА_1, пошкоджену на суму 36814 грн. 84 коп.
На час скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з АПП „Мир”, яке є володільцем транспортного засобу „Івеко”, д.н.НОМЕР_4, напівпричіп, д.н. НОМЕР_5.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов’язок по відшкодуванню майнової шкоди відповідно до вимог ст.1187 ЦК України повинен нести володілець транспортного засобу - АПП „Мир”, а не ОСОБА_3, який управляв автомобілем в силу трудових відносин з вказаним підприємством.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача на положення ст.1190 ЦК України, як на підставу солідарної відповідальності АПП „Мир” і ОСОБА_3 по відшкодуванню майнової шкоди, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, а тому апеляційна скарга АПП „Мир” підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
У решті рішення суду не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л ИЛ А:
Апеляційну скаргу агропромислового приватного підприємства «Мир»відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді