Справа № 22-ц-3676/11 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Категорія 19 Доповідач у 2 інстанції Верланов
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Приходька К.П.,
суддів - Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
при секретарі - Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 6 жовтня 2010 року згідно договору купівлі - продажу він продав відповідачу належну йому квартиру АДРЕСА_1 та передав йому ключі від квартири. Оскільки він не встиг вивезти з квартири належні йому меблі та побутову техніку, а саме, холодильник Стінол 256 Q 002-/Wt-SNG вартістю 1699 грн. 13 коп., пральну машину LGWD- 10150 NU вартістю 1999 грн. 13 коп., газову плиту INDESIT К 1G21/W/R вартістю 1499 грн.13 коп., електроводонагрівач Аriston Suрег Glass SG 80 вартістю 699 грн.10 коп., пилосос Горение VSК 2000 ЕА вартістю 399 грн.20 коп., витяжку Jet Fir Fs 3021M WH 50 вартістю 379 грн. 20 коп., стінку з журнальним столиком „Вікторія” вартістю 1900 грн., м’який куточок з двома розкладними кріслами вартістю 4000 грн., вбудовану кухню з кухонним куточком та кухонним набором (стіл та дві табуретки) загальною вартістю 4000 грн., то він домовився з відповідачем, що до 8 жовтня 2010 року повністю звільнить квартиру, про що було зазначено у п.16 вказаного договору. Однак, 8 жовтня 2010 року відповідач заборонив йому забрати з квартири зазначене майно, посилаючись на відсутність пломби на електролічильнику та висунув вимогу про надання йому за це 300 доларів США. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов’язати відповідача повернути належні йому меблі та побутову техніку, які зазначені вище, на загальну суму 16574 грн. 89 коп. та стягнути з відповідача на його користь 200 грн., які він заплатив за два виклики автомобіля для вивезення майна з квартири, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 належне йому на праві власності майно, а саме, холодильник Стінол 256 Q 002-/Wt-SNG, пральну машину LGWD- 10150 NU, газову плиту INDESIT К 1G21/W/R, електроводонагрівач Аriston Suрег Glass SG 80, пилосос Горение VSК 2000 ЕА, витяжку Jet Fir Fs 302 1M WH 50, стінку з журнальним столиком „Вікторія”, м’який куточок з двома розкладними кріслами, вбудовану кухню з кухонним куточком та кухонним набором (стіл та дві табуретки). Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі у розмірі 170 грн. 75 коп.
В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про зобов’язання відповідача повернути належні позивачу меблі та побутову техніку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно володіє вказаним майном позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та законі.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 6 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу, за яким позивач продав відповідачу квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана позивачем шляхом спадкування. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2368.
Позивач відповідно до пунктів 9,16 вказаного договору під час його підписання передав відповідачу ключі від квартири та зобов’язався повністю її звільнити до 8 жовтня 2010 року.
В квартирі залишилися належні позивачу меблі та побутова техніка, а саме, холодильник Стінол 256 Q 002-/Wt-SNG, пральну машину LGWD 10150 NU, газову плиту INDESIT К 1G21/W/R, електроводонагрівач Аriston Suрег Glass SG 80, пилосос Горение VSК 2000 ЕА, витяжку Jet Fir Fs 302 1M WH 50, стінку з журнальним столиком „Вікторія”, м’який куточок з двома розкладними кріслами, вбудовану кухню з кухонним куточком та кухонним набором (стіл та дві табуретки). Ці обставини підтверджуються показами свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, видатковим накладними, товарними чеками та гарантійними талонами (а.с.9-16).
Відповідач заперечує повернення позивачу вказаного вище майна, посилаючись на те, що він придбав у позивача квартиру разом з меблями та побутовою технікою, окрім м’якого куточку з двома розкладними кріслами, кухонного куточку і кухонного столу з двома табуретками, а щодо пилососу, то відповідач зазначив, що його в квартирі не було.
Встановивши такі обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 є власником майна, а саме, холодильника Стінол 256 Q 002-/Wt-SNG, пральної машини LGWD- 10150 NU, газової плити INDESIT К 1G21/W/R, електроводонагрівача Аriston Suрег Glass SG 80, пилососа Горение VSК 2000 ЕА, витяжки Jet Fir Fs 302 1M WH 50, стінки з журнальним столиком „Вікторія”, м’якого куточка з двома розкладними кріслами, вбудованої кухні з кухонним куточком та кухонним набором (стіл та дві табуретки), а тому має право на витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 відповідно до ст. 387 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги його пояснення про придбання ним квартири у позивача разом з меблями та побутовою технікою, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій в законі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, вчиняються у письмовій формі.
У відповідно до ст.10 ЦПК України відповідач не довів суду, що він, окрім договору купівлі-продажу квартири, укладав з позивачем у письмовій формі правочин щодо купівлі –продажу належного позивачу спірного майна. Не встановлено таких обставин і судом.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив відповідачу у виклику до суду для допиту в якості свідка приватного нотаріуса ОСОБА_3, яка посвідчувала договір купівлі-продажу квартири і була свідком усної домовленості між сторонами про купівлю квартири у розмірі 45000 доларів США разом з меблями і побутовою технікою, то вони є необгрунтованими з наведених вище підстав.
Є безпідставними і твердження в апеляційній скарзі про те, що суд не взяв до уваги об’яву в газеті, яка, на думку апелянта, підтверджує факт продажу квартири разом із меблями і побутовою технікою (а.с.38), оскільки вказана об’ява в газеті таких даних не містить.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо задоволення позову про зобов’язання відповідача повернути належні позивачу меблі та побутову техніку, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції припустився помилки.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу від 6 жовтня 2010 року, яким не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Однак суд на вказані обставини уваги не звернув та помилково при вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди послався на положення ст.23, 1167 ЦК України, які застосовуються до деліктних правовідносин, тобто позадоговірних.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із неправильним застосуванням ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Також колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму судових витрат, стягнутих на користь ОСОБА_2, з 170 грн. 75 коп. до 120 грн., а тому рішенні суду в цій частині підлягає зміні.
Що стосується прохання в апеляційній скарзі про закриття провадження у справі, то воно не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутню для цього правових підстав.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2011 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2011 року в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 120 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді