Справа № 22-ц-2578/11 Головуючий у І інстанції Додатко В.Д.
Категорія 20 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 березня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Воробйової Н.С.,
суддів Кулішенка Ю.М., Рудніченко О.М.,
при секретарі _______________________
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсною згоди на дарування житлового будинку, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсною згоди на дарування житлового будинку, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним, свої вимоги мотивувала тим що їй та її бувшому чоловікові ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя належав будинок АДРЕСА_1, Бородянського району Київської області, який вони 28 березня 2009 року подарували своєму рідному сину - ОСОБА_2( відповідачу по справі). Обов'язковою умовою, за якої вона погодилася дати згоду на вчинення ОСОБА_1 дарування житлового будинку АДРЕСА_1, було те, що після переходу права власності на даний будинок до ОСОБА_2 вона буде мати право довічного користування будинком та до неї не будуть пред»являтися вимоги про виселення.
Вказує, що вона допустила помилку під час надання дарувальнику ОСОБА_2 згоди на її проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 на необмежений час, так як його заява не була нотаріально закріплена печаткою, так як те вимагає ст. 725 ЦК України. На даний час вона змушена проживати в сараї, який розташований на території садиби АДРЕСА_1, так як її син ОСОБА_2 вигнав її з будинку і має намір продати будинок.
А тому, відповідно до ст.ст. 15,16, 202, 215, 216, 229, 392. 725 ЦК України, позивачка просила суд постановити рішення про визнання недійсною згоди ОСОБА_3 на вчинення ОСОБА_1 дарування житлового будинку АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області, від 28 березня 2009 року реєстрований №586, яка була підтверджена приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_4; визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку та визнати частково недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 28 березня 2009 року реєстровий №586, та визнати частково недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області від 28 березня 2009 року реєстровий №586, між ОСОБА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_4
Рішенням Бородянського районного суду від 26 січня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволений. Визнано недійсним згоду ОСОБА_3 на вчинення ОСОБА_1 дарування житлового будинку АДРЕСА_1, Бородянського району Київської області від .03.2009 року реєстровий №586, яка була посвідчена приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_5; визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинковолодіння АДРЕСА_1, Бородянського району Київської області; визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, Бородянського району Київської області від 28 березня 2009 року реєстровий №686, між ОСОБА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав
Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Заонним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що колишній чоловік позивача ОСОБА_1, маючи намір розлучитися з нею, вирішив позбавити її права спільної сумісної власності на будинковолодіння за АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області, підговоривши її подарувати спільний будинок їхньому сину ОСОБА_2, чим позбавив її в майбутньому права на послідуючий розділ спільної сумісної власності подружжя. Суд врахував те, що ОСОБА_3 ніколи не дала б згоду на дарування їх спільного будинку, якщо б знала, що її чоловік піде жити до іншої жінки, чим позбавить її права на розділ спільного майна подружжя.
Суд вважав, що ОСОБА_3 була введена в оману ОСОБА_1 коли давала згоду на дарування будинку, так як не знала, що її чоловік після заключного договору дарування розлучиться з нею і перейде жити до іншої жінки, а її син не буде виконувати нотаріально посвідчену заяву, додану до договору дарування від 28 березня 2009 року, переселить її в сарай і ніякої допомоги їй надавати по ремонту сараю під літню кухню не буде, не буде допомагати по городу та біля будинку.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий право чин визнається судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.229 ЦПК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням Помилка щодо мотивів правочину не має істотне значення, крім випадків встановлених законом.
Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов»язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до п.19 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 28 березня 2009 року ОСОБА_1 передав безкоштовно у власність ОСОБА_2 житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами (а.с.10, 11).
Даний договір дарування був вчинений зі згоди позивача, оскільки на момент його укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, даний будинок належав подружжю на праві спільної сумісної власності.
Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 ввів в оману ОСОБА_3 після чого вона дала згоду на укладення договору дарування будинку, що послугувало підставою для визнання згоди судом недійсною, колегія вважає безпідставними, оскільки визнання згоди на відчуження майна недійсною - не передбачено вимогами діючого законодавства.
Висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір дарування укладений позивачкою під впливом помилки, є непереконливим, оскільки даний вид договору є безумовним і не встановлює обов»язку для обдарованого вчинити на користь дарувальника або третіх осіб будь-яку дію майнового або немайнового характеру.
Крім того, при вирішенні даного спору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оспорюваний договір дарування був укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
За даних обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постановлено судове рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, з постановленням нового рішення, яким необхідно в позові ОСОБА_3 відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року –скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсною згоди на дарування житлового будинку, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним –залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: