Справа № 2-а-420/2009 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кісілевич П.І.,

при секретарі Бут О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -

встановив:

До Ірпінського міського суду Київської області в травні 2009 р. надійшов зазначений вище позов.

Свій позов позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», статтею б якого передбачено, що їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що у 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не в повному обсязі, лише 10 %.

Зазначає, що законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно на 2006 та

2007 роки. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці норми були визнані неконституційними.

Вказує, що про порушення її прав та зазначене рішення Конституційного Суду України їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації зазначених подій.

На підставі викладеного просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача УПФ України в м.Ірпені Київської області протиправними у тому, що їй на протязі 2006-2007 p.p. не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а з 2008 р. по квітень 2009 року виплачувалась не в повному обсязі, лише 10 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачену їй як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік у сумі - 1290, 60 грн., за 2007 рік у сумі - 1442, 70 грн., за

2008 рік у сумі - 1158, 60 грн., за 2009 рік у сумі - 398, 40 грн., що разом складає 4298 (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім) гривень, стягнути з УПФ України у м.Ірпені Київської області на її користь інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік у сумі - 149, 71 грн., за 2007 рік - 239, 49 грн., за 2008 рік - 258, 37 грн., що в сумі становить 647, 00 (шістсот сорок сім) гривень, зобов’язати УПФ України проводити в подальшому нарахування та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги при нарахуванні пенсії, відповідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18.11.2004 р. у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивачка не з’явилася, направила до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність, просила позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій Управління ПФУ в м. Ірпені просить розглянути справу без участі представника управління. До суду надійшло письмове заперечення на позов, в якому позивач зазначив, що позивачка перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зазначає, що законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для визначення розміру підвищення «Дітям війни» неможливо застосувати розмір мінімальної пенсії за віком.

Вказує, що ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що діяло в межах законодавства. Відтак, відсутні підстави щодо зобов’язання виплатити додаткову пенсію як «дитині війни» за 2006-2007 роки.

Крім того, 28.12.2007 року було прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Згідно з яким, дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р. зазначену норму визнано неконституційною.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 встановлено підвищення дітям війни: з 22 травня 2008 року в сумі 18 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 р. - 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 2008 р. - 49 грн. 80 коп.

Управління ПФУ в м. Ірпені вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, терміном 1 рік з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод та інтересів.

В зв’язку з тим, що як Закон України «Про соціальний захист дітей війни», так і рішення Конституційного Суду України були опубліковані у «Відомостях Верховної Ради України» та в газеті «Голос України» твердження позивача про неповідомлення його про належні виплати як «дитині війни» не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі вищенаведеного просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що пропущено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області як суб’єкт владних повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо соціального захисту громадян.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивача з боку відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, суд керується наступним.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначаються Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 цього Закону дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було не менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачка народилася 15.05.1937 р., про що свідчить копія її паспорту (а.с.7), перебуває на обліку та отримує пенсію у відповідача - управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області, що визнається відповідачем.

Як визнає відповідач, позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та з 01.01.2008 року отримує надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Постановою Кабінету Міністрів -України №530 від 28.05.2008 року.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими дітям війни до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп/2008 зазначену норму закону визнано неконституційною.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року №530 дітям війни встановлено підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. - в сумі 48, 10 грн., з 01.07.2008 р. - 48, 20 грн. та з 01.10.2008 р. - 49, 80 грн., які виплачувались позивачу.

Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги дітям війни застосуванню підлягає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з якої випливає, що під час визначення розміру допомоги за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визнав розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутністю іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання допомоги.

З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд позбавлений можливості вирахувати суму допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, тому вимоги позивача, тому вимоги позивача про стягнення конкретних сум не підлягають до задоволення.

Вирішуючи вимоги про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 2006 р. по 19.05.2008 р. включно, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно з ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.

Відповідач наполягає на застосування наслідків пов’язаних із пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача, в тому числі в період з 2006 р. по 2007 р. включно, не отримувала щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни, а з 01.01.2008 р. по 19.05.2008 р. отримувала в меншому розмірі, однак звернулася з даним позовом до суду лише 19.05.2009 р.

Суд вважає, що позивач повинна була своєчасно дізнатись про наявність в нього права на отримання щорічної державної соціальної допомоги як дитини війни, оскільки як закони України, так і рішення Конституційного Суду України належним чином були надруковані у відповідних засобах масової інформації, а про порушення свого права на отримання щорічної державної соціальної допомоги повинна була дізнатись після першої її невиплати.

Беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач, суд відмовляє в позові про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за період з 2006 р. по 19.05.2008 р. у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності за відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з 19.05.2008 р. по 22.05.2008р. з огляду на наступне.

Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було чинним до дня винесення рішення Конституційного Суду України, тобто до 22.05.2008 року, оскільки відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, а тому рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 зворотної дії в часі не має і на період до 22.05.2008 р. не поширюється.

Суд відмовляє також в позові в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, такі нарахування проводяться Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені в разі наявності підстав під час нарахування пенсії, складовою якої є соціальна допомога дітям війни.

Не підлягає також задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати соціальну допомогу як дитині війни в розмірі встановленому законом, оскільки відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. На даний час позивач не надала доказів порушення її прав відповідачем в майбутньому. В разі порушення відповідачем в майбутньому прав, свобод та інтересів позивача вона зможе звернутись за їх захистом до суду.

Позивача, як постраждалу від аварії на ЧАЕС, звільнено ст.4 Декрету KM України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п.34 ст.4 Декрету KM України «Про державне мито» і відносить витрати по судовому збору за рахунок держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за противоправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.

З повним текстом сторони можуть бути ознайомлені через 5 днів - 13 липня 2009 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.