ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р.                                                        Справа № 5023/434/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю

прокурора -  Волик О.Г. посвідчення № 743 від 14.07.2009 року

представників сторін:

позивача – ОСОБА_1. за дорученням № 220/653/д від 28.12.2010 року

3-ї особи –ОСОБА_1. за дорученням № 1 від 04.01.2011 року

1-го відповідача –ОСОБА_2 за дорученням б/н від 12.03.2010 року

2-го відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу військового прокурора Харківського гарнізону  (вх. № 1293Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року у справі  

за позовом  військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

третя особа на стороні позивача –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, м.Харків

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер», м. Харків

     2.Харківської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, м. Харків

про визнання договору недійсним

                                                                встановила:  

        Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської  області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу „Стрілецько-стендовий комплекс Залютін Яр” № 01-10-2000 від 27.12.2000 р. Також прокурор просив визнати причини пропуску позовної давності поважними.

       Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року (суддя Черленяк М.І.) визнано причини пропуску позовної давності для пред’явлення позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу „Стрілецько-стендовий комплекс Залютін Яр” № 01-10-2000 від 27.12.2000 року неповажними. В задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.145-155).

       Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року  апеляційне подання Військового прокурора Харківського гарнізону залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року залишено без змін (т.1 а.с.68-72).

       Постановою Вищого господарського суду України від 27 грудня 2010 року касаційну скаргу заступника Військового прокурора Харківського гарнізону задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.1 а.с.122-124).

        Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року (суддя Мамалуй О.О.) в позові відмовлено.

        Військовий прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити  позов. Вказує на те, що нерухоме майно стрілецько-стендового комплексу «Залютін Яр»згідно акту прийому-передачі від 29.11.2000 року підписаного керівництвом спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (правонаступник - Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ) було передано Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ району (в подальшому квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова) та взято на облік в даному органі, і набуло статусу військового майна, оскільки відповідно до ст. З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною (установою, організацією) Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. З моменту набуття вищезазначеним нерухомим майном стрілецько-стендового комплексу «Залютін Яр», яке розташоване на території військового містечка №258 статусу військового майна, Міністерством оборони України подання щодо його відчуження не вносилось, Кабінетом Міністрів України рішення по відчуженню або вилученню цього майна, з метою передачі до сфери управління інших органів чи у комунальну власність не приймалися. За таких обставин Товариство військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ з перевищенням обсягу своєї дієздатності, виступало неналежним продавцем згідно Договору купівлі-продажу №01-10-2000 від 27.12.2000 року та не мало повноважень по реалізації вказаного майна військового містечка №258 і відчужило дане майно, яке вже було передано за актом прийому-передачі до відання Харківської КЕЧ.

        1-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що в п. 1.1 Договору купівлі-продажу майна № 01-10-2000 від 27.12.2000 р. майно Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України знаходиться на земельній ділянці площею 4,3 га по вул. Лагерна, 2Б у м. Харкові, яка виділена рішенням виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 664-17 від 08 грудня 1964 року. Крім того, перелік основних фондів та майна, зазначений в Додатку № 1 до договору № 01-10-2000 від 27.12.2000 року, не співпадає як з переліком майна, вказаним в Акті прийому передачі будівель та споруд, майна Товариства мисливських та рибальських господарств - Стенд Харківських мисливців „Залютін Яр" від 29.11.2000 р., так і з переліком майна, яке зазначено в довідці щодо інвентаризації фондів і земельних ділянок Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, яка була надана прокурором до позовної заяви. Крім того, знаходження майна на балансі не є ознакою права власності на нього. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів передачі майна цілісного майнового комплексу Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, до сфери управління Міністерства оборони України.

        2-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що прокурором та позивачем не надано доказів та документів, що свідчать про належне виконання постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 24 вересня 1991 року "Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України", у тому числі актів про перехід у відання Міністерства оборони України майна цілісного Майн Комплексу, що зазначено у додатку № 1 до Договору. Не надано також доказів і документів, які свідчать про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", у тому числі актів про прийняття до сфери управління Міністерства оборони України Майна Комплексу, яке є предметом спірного договору, а також документів, які підтверджують закріплення вказаного Майна за військовим містечком № 258, доказів використання військовим містечком № 258 цього Майна, а тому відсутні правові підстави вважати, що спірне Майно до його відчуження було державним та мало статус військового майна.

        Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказує на те, що незважаючи на те, що нерухоме майно стрілецько-стендового комплексу «Залютін Яр»згідно акту прийому-передачі було передано до сфери управління Міністерства оборони України, між Спортивним товариством військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України (правонаступник - Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ) та ТОВ «Хантер»було укладено договір купівлі-продажу майна №01-10-2000 від 27.12.2000 року, відповідно до п. 1.1 якого Спортивне товариство військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (продавець) продало, а ТОВ «Хантер»(покупець) придбало майно цілісного майнового комплексу «Стрілецько-стендовий комплекс Ради Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ», а саме 18 будівель, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лагерна 26 на земельній ділянці площею 4,3 гектари.         

      2-й відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

       Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та 2-го відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представника 2-го відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами.

        Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора та представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

       Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2000 року між Спортивним товариством військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України (СТВМР Східного регіону ЗСУ) в особі Голови Ради Тищенко А.В., який діє на підставі Статуту товариства, відповідних повноважень з боку Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ та Президії Центральної Ради Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (продавець)та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хантер” в особі Директора товариства Бережного В.М., який діє на підставі Статуту товариства (покупець) укладений Договір № 01-10-2000 купівлі-продажу майна (т.1 а.с.18-22).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець продав, а Покупець купив майно цілісного майнового комплексу „Стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ”, який знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Лагерна, 2Б на земельній ділянці площею 4,3 га (рішення виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки № 664-17 від 08 грудня 1964 року, Акт відводу земельної ділянки від 09 лютого 1965 року, Договір про надання земельної ділянки в безстрокове користування від 04 березня 1965 року) відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Прокурор стверджує, що майно, яке є предметом даного Договору купівлі-продажу, набуло статусу військового з моменту передачі його за  актом прийому-передачі від 29.11.2000 р., підписаного Головою Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ та начальником Харківської КЕЧ району і закріплене за військовим містечком № 258, у зв’язку з чим його відчуження мало бути здійснено з дозволу Міністерства оборони України за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Зі Статуту  Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України вбачається, що воно зареєстровано виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів міста Харкова 22 грудня 1993 року за реєстраційним № 15, розпорядженням № 1426 (т.1 а.с.85-94).  

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариство –спортивна громадська організація –є некомерційним добровільним об’єднанням мисливців та рибалок військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, а також військових частин та організацій інших відомств, що об’єдналися на основі спільності інтересів у полюванні, ловлі риби, стрілково-стендовому спорті і туризмі.

Згідно з п. 1.2 Статуту Товариство поширює свою діяльність у гарнізонах на території Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Сумської, Полтавської, Харківської областей і має загальноукраїнський статус.

У п. 1.5 Статуту зазначено, що після державної реєстрації Товариства у встановленому порядку воно одержує права юридичної особи, працює на основі самоокупності і повного госпрозрахунку.

Відповідно до п. 7.5.1 Статуту  структурні підрозділи ТВМР регіону, що зареєстрували за згодою Центрального і регіонального Рад ТВМР свої статути на місцях, є власниками майна, що знаходиться на балансі цих організацій, крім нерухомості, якою вони можуть розпоряджатися тільки за рішенням Президій Центрального і регіонального Рад товариства.

Таким чином, майно цілісного майнового комплексу  Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України є власністю цього товариства, яким воно мало право розпоряджатися за рішенням Президії Центральної та Регіональної ради ТВМТ ЗС України.

Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є правонаступником майнових прав та обов’язків Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України.

З Витягу з протоколу засіданні президії Центральної Ради ТВМР ЗС України №6 від 26.12.2000 року вбчається, що президією постановлено затвердити рішення Президії Ради Східного регіону Збройних Сил України від 16 жовтня 2000 року про реалізацію  СТК фірмі «Хантер” (т.1 а.с.17).

З матеріалів справи також вбачається, що 19 лютого 2001 року сторони підписали Акт приймання-передачі будівель та споруд, майна Товариства мисливських та рибальських господарств Стенд харківських мисливців «Малютин Яр»(т.1 а.с.26-28).

В акті прийому передачі будівель та споруд, майна товариства мисливських та рибальських господарств „Стенд Харківських мисливців „Залютін Яр” від 29.11.2000 р., наведений перелік майна, яке було прийнято на облік Харківською КЕЧ, у тому числі земельна ділянка площею 25,46 га, територія –стенд Харківських мисливців „Залютін Яр”. В акті відсутні будь-які посилання на те, що взяте на облік Харківською КЕЧ майно закріплюється за військовим містечком № 258, в акті також не вказана адреса будівель та споруд, їх площа,  відсутні дані про місцезнаходження та цільове призначення земельної ділянки, що не дає можливим індивідуалізувати це майно із майном, яке зазначено в Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 01-10-2000 від 27.12.2000 року. Крім того, в Акті йде посилання на прийняття на облік майна товариства мисливських та рибальських господарств –Стенд Харківських мисливців „Залютін Яр”, а не майна, яке входило до складу цілісного майнового комплексу Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України, зареєстрованого виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів міста Харкова 22 грудня 1993 року.  

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

На виконання вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України 24 вересня 1991 року прийнято постанову № 227 „Про заходи щодо виконання Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України”, пунктом 1 якої передбачено, що Міністерствам і відомствам України здійснити, в основному до 1 жовтня 1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.

Згідно з до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 року „Про заходи щодо виконання Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України”   Міністерства і відомства України, у відання яких переходять підприємства, установи та організації, одержують від них такі матеріали: статут, а також довідку про керівництво підприємства, установи і організації та найменування банків, де вони обслуговуються; основні техніко –економічні показники за 9 місяців 1991 р. (обсяги виробництва і надання послуг, прибуток, чисельність працівників, собівартість продукції, обсяг централізованих капітальних вкладень тощо); довідку про фінансовий стан підприємства, установи та організації на 1 жовтня 1991 р (записи товарно-матеріальних цінностей, дебіторську і кредиторську заборгованість, в тому числі за межами України), розпочаті інвестиційні проекти, їх кошторисну вартість, фактичні витрати, обсяги фінансування з позабюджетних фондів і резервів; коротку характеристику виробничих і невиробничих фондів; бухгалтерський звіт за станом на 1 жовтня 1991 року. Після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід у їх відання відповідних підприємств, установ та організацій, які надсилаються до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України.

У п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1995 року „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” зазначено, що Міністерствам, зазначеним у додатку, необхідно було прийняти до 15 січня 1995 року до сфери управління майно згідно з порядком, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР № 285 від 28 квітня 1980 року „Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд”, з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13 січня 1995 року визначений перелік майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яким покладається на міністерства. Так, на Міністерство оборони України покладається управління підприємствами, організаціями та об’єктами колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об’єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця –рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово–мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця –рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця –рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Згідно ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21.09.1999 року військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за цільовим та функціональним призначенням.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурор та позивач не надали ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів,  які свідчили б про виконання постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 24.09.1991 року „Про заходи щодо виконання Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України”.  

Також не надано суду Актів про перехід у відання Міністерства оборони України майна цілісного майнового комплексу „Стрілецько–стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ”, яке зазначено у додатку № 1 до договору № 01-10-2000 купівлі-продажу майна.

Крім того не надано Актів про прийняття до сфери управління Міністерства оборони України майна цілісного майнового комплексу „Стрілецько–стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ”, яке є предметом спірного договору, а також доказів, які підтверджують закріплення вказаного майна за Військовим містечком № 258.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перелік основних фондів та майна, зазначений в Додатку № 1 до Договору № 01-10-2000 від 27.12.2000 року, не співпадає як з переліком майна, вказаним  в Акті прийому передачі будівель та споруд, майна Товариства мисливських та рибальських господарств –Стенд Харківських мисливців „Залютін Яр” від 29.11.2000 року, так і з переліком майна, яке зазначено в довідці щодо інвентаризації фондів і земельних ділянок Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором та позивачем не надано доказів наявності факту передачі майна цілісного майнового комплексу Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, яке є предметом спірного спірного Договору купівлі-продажу до сфери управління Міністерства оборони України.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Майно, що є предметом спірного договору, на момент його відчуження було власністю Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України та обліковувалося у нього на балансі.

Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-          п. 1.2 договору, в якому зазначено, що згідно з бухгалтерським обліком та актом інвентаризації цілісного майнового комплексу, як сумарна вартість майна відповідно з відомістю, становить 37 749,13 грн.;

-          випискою з протоколу ; 4 від 16.10.2000 р. засідання Президії Ради, в якому вказується, що стрілецько - стендовий комплекс є власністю товариства;

-          довідкою Спортивного товариства від 22.02.2001 р. № 92, в якій вказується, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2000 р. основні засоби були знаті з балансу згідно акту приймання передачі основних засобів від 22.02.2001 р.

Згідно ст. 49 Закону України «Про власність»(чинного на час укладення договору) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Право власності на майно у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.. 128 ЦК України в редакції 1963 року).

Отже, набуття права власності на майно згідно з приписами чинного на той час законодавства не було пов'язане з його державною реєстрацією.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 7.1 Статуту Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (чинного на час укладення договору) передбачено, що власником майна є товариство в цілому. Усе майно, що передане Центральною Радою в оперативне керування ТВМР регіону, відбивається на його самостійному балансі (т.1 а.с.93).

У п. 7.2.1 Статуту зазначено, що Товариство регіону і гарнізонні Ради мають право власності на засоби, що надходять від вступних і членських внесків, майно, будинки, спорудження, житловий фонд та інше.

Положення п. 1.2 Статуту встановлено,що товариство має у своєму складі гарнізонні Ради військових мисливців, охоторибогосподарства, інші структурні підрозділи й організації.

Структура ТВМР Східного регіону визначена в п. 3.4 Статуту, в якому вказується , що Стрілково - стендовий комплекс у складі Харківської Ради ТВМР.

          Таким чином, майно, що є предметом договору купівлі-продажу, на момент його продажу, було власністю громадської організації і ніколи не було державним майном або майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Твердження прокурора про те, що спірний Договір купівлі-продажу підписаний не уповноваженою особою до уваги судом не приймається, оскільки голова Ради  Тіщенко А.Н. мав повноваження щодо підписання договору купівлі-продажу згідно положень н. 5.6.3 Статуту Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України (т.1 а.с.91), яким передбачено, що голова ради є розподільником коштів по кошторису РАДИ , укладає договори і здійснює необхідні фінансово-господарські операції по виконанню планів і кошторисів. Зазначені повноваження були реалізовані головою ради Тіщенко А.Н. в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян»та положень Статуту.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Статтею 49 Закону України „Про власність”  встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Згідно ст. 224 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

У ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.)зазначено, що недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 49 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) передбачено, що при наявності умислу лише у однієї зі сторін все одержавне повинно бути повернуто другій стороні, а одержавне останньою або неналежне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що прокурором та позивачем не доведено, що Договір № 01-10-2000 купівлі-продажу від 27.12.2000 року не відповідає вимогам чинного законодавства та містить ознаки його недійсності, передбачених ст.  48 та ст. 49 ЦК  України (в редакції 1963 року).  Також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст Договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на порушення держаних чи громадських інтересів.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону  задоволенню не підлягає.   

       Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,   

постановила:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року у справі № 5023/434/11 залишити без змін.  

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

        Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

         Головуючий суддя                                                          Шепітько І.І.

                                         суддя                                                          Івакіна В.О.

                                        суддя                                                          Пелипенко Н.М.

Постанову підписано 30.05.2011 року