ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.05.11р.Справа № 5005/4070/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Плюс",
м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ
про стягнення 145221,57 грн.
Суддя Орєшкіна Е.В.
В засіданні приймали участь представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19/04 від 19.04.11 року
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 136161,04 грн., пені –5840,24 грн., 3 % річних –1116,40 грн., інфляційних збитків –2103,89 грн., всього –145221,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору № ПР-40511 від 01.07.09 року.
Крім того, позивачем подані заяви за вих. № 96 від 26.03.11 року та № 117 від 11.04.11 року, якими він просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, згідно поданого позивачем переліку, в межах заявленої суми позову та просить суд витребувати у відповідача інформацію про відкриті та діючі поточні рахунки в банківських установах у національній та іноземній валюті. Заяви обґрунтовані можливістю здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, передачі його третім особам або обтяження іншими зобов’язаннями, що згодом зможе утруднити або унеможливити належне виконання рішення суду.
Заяви позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягають, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заяви позивача, на думку суду, є недостатньо обґрунтованими, наведені в них підстави не свідчать про наявність таких обставин.
05.05.11 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог за вих. № 155 від 04.05.11 року, якою він зменшує розмір стягуваної суми, тобто змінює предмет позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків, з’ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з’ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Оскільки, заява позивача про уточнення позовних вимог за вих. № 155 від 04.05.11 року подана суду після початку розгляду справи судом по суті, вона залишається без розгляду та приєднується до матеріалів справи.
Відповідач в судові засідання не з’явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судових засідань повідомлений судом належним чином (а.с. 109).
Нез’явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.
Справа, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні, яке відбулося 05.05.11 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та представника позивача повідомлено про дату складення його повного тексту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем –товариством з обмеженою відповідальністю "Форт-Плюс" та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група "Рейнфорд" укладений договір № ПР/-40511 від 01.07.09 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити покупцю (відповідачу у справі) товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджені сторонами в специфікації № 1 к договору, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.
На виконання умов договору позивачем в період з 13.08.10 року по 19.01.11 року поставлено відповідачу товару на загальну суму 137030,07, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 28-71).
Пунктом 6 додаткових умов к договору № ПР-40511 від 01.07.09 року сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з моменту його поставки.
Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті поставленої позивачем продукції.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Позивач посилається на частковий розрахунок відповідача за отриманий товар, до стягнення ним пред’явлений борг в сумі 136161,04 грн. (в тому числі заборгованість в розмірі 9130,97 грн., яка існувала раніше).
В процесі розгляду справи відповідачем здійснена часткова оплата отриманого товару на загальну суму 34017 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.04.11 року, 21.04.11 року та від 27.04.11 року, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 118-121), тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Доказів розрахунку відповідача за решту отриманого товару не подано, тому суд вбачає підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості в розмірі 93013,07 грн.
В частині стягнення з відповідача боргу в сумі 9130,97 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки наявність такої заборгованості має бути, у відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доведено належними доказами (первинними документами), які позивачем суду не надані, акт звірки взаєморозрахунків сторін (а.с. 99) таким доказом не є. До того ж, в ньому зазначено посилання на інший договір –450626-ДР від 01.12.10 року.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми. За період прострочення: жовтень 2010 року –січень 2011 року нараховані позивачем сума інфляційних збитків складає 2103,89 грн., 3 % річних за період з 28.09.10 року по 18.03.11 року - 1116,40 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Пунктом 8.9. договору сторонами узгоджено, що у разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.
Нарахована позивачем сума пені за період з 28.09.10 року по 18.03.11 року становить 5840,24 грн.
Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача неустойки суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в частині припинення провадження у справі –на відповідача.
На підставі вищенаведеного та
керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс»заборгованості в розмірі 34017 грн. провадження у справі припинити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Рейнфорд»- 49030, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова,12, код ЄДРПОУ 33972597, р/р 26009334062201 в ФАБ «Південний», МФО 306458 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс»- 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська,32б, код ЄДРПОУ 32716737, р/р 26002063688400 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005 заборгованості –93013,97 грн. (дев’яносто три тисячі тринадцять грн. 97 коп.), пені –5840,24 грн. (п’ять тисяч вісімсот сорок грн. 24 коп.), 3 % річних –1116,40 грн. (одна тисяча сто шістнадцять грн. 40 коп. ), інфляційних збитків –2103,89 грн. (дві тисячі сто три грн. 89 коп.), витрат по сплаті держмита –1360,90 грн. (одна тисяча триста шістдесят грн. 90 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –221,15 грн. (двісті двадцять одна грн. 15 коп.).
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА
Рішення підписано 06.05.11 року