ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.11 Справа№ 5015/1744/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»від імені якого на підставі положення діє Чернівецький район електричних мереж, м. Чернівці
до: Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця», м. Львів
про: стягнення 17509 грн. 40 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з‘явився;
відповідача: ОСОБА_1 –представник на підставі довіреності № НЮ-1025 від 13.12.2010 року;
Суть спору: Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року залишено без розгляду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»від імені якого на підставі положення діє Чернівецький район електричних мереж до Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця»про стягнення 17509 грн. 40 коп.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року залишено без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року по справі № 33/74 (10).
Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2011 року скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року по справі № 33/47 (10), а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду від 01.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»від імені якого на підставі положення діє Чернівецький район електричних мереж від 23.09.2010 року до Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця»про стягнення 17509 грн. 40 коп. Судове засідання призначено на 19.04.2011 року. В судовому засіданні 19.04.2011 року судом оголошувалась перерва до 12.05.2011 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору. Ухвалою господарського суду від 12.05.2011 року судом відкладено розгляд справи на 24.05.2011 року з огляду на неявку представника позивача.
Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судове засідання 24.05.2011 року представник позивача не з‘явився.
Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.
24.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 30.05.2011 року.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»від імені якого на підставі положення діє Чернівецький район електричних мереж (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до Державного територіально-галузевого об‘єднання «Львівська залізниця»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 17509 грн. 40 коп. двохкратної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії. Позивач вказує, що понаддоговірне споживання електричної енергії відповідачем зафіксоване в жовтні 2007 року, за що відповідно до вимог чинного законодавства, споживачу нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Оскільки на момент звернення до суду та в процесі розгляду справи, відповідач не сплатив вищезазначеної заборгованості, позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.12.1997 року між ДАЕК «Чернівціобленерго»(енергопостачальною організацією згідно договору) та Івано-Франківською дистанцією електропостачання Львівської залізниці (споживачем згідно договору) було укладено договір на користування електричною енергією № 53. Строк дії договору визначений до 31 грудня 1998р., та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про від цього договору або його перегляд (п. 16 договору).
Відповідно до п.1 договору постачальник постачає (продає) електричну енергію споживачу у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводить сплату за використану електричну та виконує інші умови, визначені договором.
Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 травня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток „Обсяг постачання електричної енергії та потужності споживачу та субспоживачу") з визначенням очікуваного споживання електричної енергії для кожної площадки вимірювання (п. 4.2 ПКЕЕ).
Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівні заявлених споживачем згідно п. 4.2 ПКЕЕ і оформляються додатком до договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".
Постачання позивачем електроенергії здійснювалось на підставі договору № 53 від 01.12.2997 року та у відповідності до положень Закону України „Про електроенергетику", „Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441, в редакції Постанови КМУ № 473 від 16.06.2005р та „Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р., з наступними змінами та доповненнями.
Як стверджує позивач, в жовтні 2007 року, відповідачем було спожито 457097 кВт/год електроенергії. Договірна величина споживання електричної енергії для відповідача на вказаний період складала 401558 кВт/год., а тому перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 47011 кВт/год, з яких 8528 кВт/год –електрична енергія спожита населенням. Відповідно до пункту 6.17 ПКЕЕ встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами пункту 4.2 ПКЕЕ, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. На цій підставі позивач нарахував відповідачу за жовтень 2007 р. двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, що становить 17509,40 грн. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови в позові. Також, відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, так як позивачем порушено порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії відповідачем.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне:
Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачем, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 р., у редакції постанови КМУ № 475 від 09.04.2002 р., споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», якими встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальній організації двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною.
Відповідно до ст. 27 названого вище Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафом.
Штрафними санкціями в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Господарським санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки (ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України).
Оскільки, саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання та перевищення граничних величин споживання електричної потужності у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електроенергії (що передбачено умовами договору), а двократну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ. Відповідно до п. 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється скорочений строк позовної давності - один рік.
Така позиція відповідача ґрунтується на судовій практиці Вищого господарського суду України по аналогічних справах (Постанови ВГС України від 11.03.2008 по справі №01/118-38.1, від 11.11.2008 по справі №29/21-08-415, від 04.10.2006 по справі №9/122-19/41).
Таким чином, позивачем пропущено річний строк позовної давності для стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії, оскільки нарахування двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії в розмірі 17509 грн. 40 коп. позивачем проведено за жовтень 2007 року, а з позовом позивач звернувся до суду 23.09.2010 року. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Обчислення позовної давності відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім цього, відповідно до п. 4.4 договору на користування електричною енергією № 53 від 01.12.1997 р. відповідач має здійснювати уточнення в Електропостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року. На цей пункт договору посилається і позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Уточнення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на жовтень 2007 рік у встановлені терміни відповідач позивачу не надавав. Таким чином, у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, відповідно до п.4.2 Правил користування електричною енергією затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21 липня 1996 р. № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р за № 417/1442, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.
Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.
Відповідно до п.1.2 Правил договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, Таким чином, договірна величина споживання електричної енергії узгоджується між постачальником електричної енергії і споживачем та зазначається у договорі між ними. Згідно з п.7 Порядку, місцеві енергопостачальні компанії до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком до договору як договірні величини.
Відповідно до п.11 Порядку, граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної потужності, розраховані для споживачів з максимально дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірковою для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні. Таким чином, граничні величини споживання електричної енергії доводяться до споживачів до початку місяця, в якому дані граничні величини мають бути спожиті споживачами.
Як вбачається із представлених суду матеріалів, позивачем не було доведено та узгоджено з відповідачем договірні величини споживання електричної енергії та потужності. Тобто позивачем фактично не були встановлені договірні величини споживання електричної енергії та потужності за спірний період, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для нарахування перевищення договірної величини споживання електричної енергії, яка не встановлена.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.
Оскільки в процесі розгляду спору позивач - Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» змінив організаційно-правові форми, внаслідок чого відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариство»перейменований у Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» копія довідки з ЄДРПОУ та статут в редакції від 17.03.2011 року), суд здійснює заміну найменування позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго».
Керуючись ст. ст. 25, 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.