У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Леванчука А.О.,
Горелкіної Н.А., Наумчука М.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Пирятинська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_5, який, як стало йому відомо, 20 грудня 2002 року склав заповіт щодо розпорядження належним йому майном на випадок смерті на користь свого брата, ОСОБА_4 Заповіт посвідчено державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області. Вважав заповіт недійсним, тому що батько з настанням пенсійного віку постійно проживав у селі Кардашинка Голопристанського району Херсонської області за межі якої ніколи не виїжджав. Крім того, з 12 листопада по 5 грудня 2002 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у м. Херсоні, після чого повернувся в село Кардашинка, де знаходився під наглядом місцевого фельдшера. На час складання заповіту, а саме 20 грудня 2002 року батько з матір`ю були присутні на новосіллі у сусіда ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_1. Просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 20 грудня 2002 року державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2010 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів того, що померлий ОСОБА_5 не був присутній при посвідченні заповіту в м. Пирятин 20 грудня 2002 року, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі, а тому позов не підлягає задоволенню.
З такими висновками суду безспірно погодитись
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:
в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;
складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Згідно із частинами 1,2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст.59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв клопотання про призначення судово-почеркознавської експертизи з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_5 на спірному заповіті та способу нанесення підпису заповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Призначену експертизу не було проведено у зв'язку з тим, що експерту не було надано в достатньої кількості вільних зразків підпису ОСОБА_5, а щодо встановлення способу нанесення підпису заповідача - з невідомих причин.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування у АКБ «Брокбізнесбанк» та управління Пенсійного фонду України у Комсомольському районі м. Херсона оригіналів документів із зразками підпису ОСОБА_5 та призначення експертизи до Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту. Але суди в задоволенні клопотання щодо призначення експертизи про встановлення способу нанесення підпису заповідача відмовили.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 144 ЦПК України, при визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків.
Однак судами не було здійснено жодних заходів для відібрання зразків підпису померлого ОСОБА_5, зокрема, не було задоволено клопотання позивача про витребування зразків підпису, не було зроблено судових запитів у АКБ «Брокбізнесбанк» та управління Пенсійного фонду України у Комсомольському районі м. Херсона.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Горелкіна Н.А.
Леванчук А.О.
Наумчук М.І.